4. Форма держави

Форма держави характеризує організацію верховної влади, структуру і порядок взаємовідносин вищих державних органів, посадових осіб і громадян, способи і засоби володарювання. Вона складається з трьох основних елементів: форми правління, форми державного (територіального) устрою і політичного режиму.

Форма правління – розподіл за способом організації верховної влади та ї формальним джерелом: монархія та республіка. Монархія: абсолютна, конституційна, теократична та ін. Республіка: парламентська, президентська, змішана.

Форма державного (територіального) устрою – співвідношення цілого і частин, центральних і регіональних органів влади: проста (унітарна) та складна (федеративна, конфедеративна, імперія, співдружність). Унітарна держава – адміністративно-територіальні одиниці не мають власної державності, але в склад можуть входити автономії. Федерація – сталий союз держав чи державних утворень, які є самостійними у межах поділеної між ними і центром компетенції. Конфедерації – союз держав, створений з певною метою (військовий, політичний, економічний), але держави зберігають повну незалежність.

Державний (політичний) режим – сукупність заходів і способів здійснення державної влади. Поділяються на демократичні і недемократичні.

Демократичний – характеризується участю населення у вирішення державних питань (пряма і непряма демократія), гарантованістю та реальністю прав і свобод людини і громадянина; існування різних форм власності та ін. недемократичні режими: авторитарні і тоталітарні.

Авторитарний – необмежена влада однієї особи або групи осіб; не допускає політичної опозиції, але зберігає автономію особи і суспільства в неполітичній сфері.

Тоталітарний режим – всеохоплюючий контроль влади над суспільством і особою, панування однієї політичної партії, яка зростається з державою, наявність єдиної ідеології; опора на силові методи, апарат примусу при здійсненні владних повноважень, агресивність у зовнішній політиці.

5.

Механізм держави складають різні державні організації (державні підприємства, державні установи, державні органи), які утворюються для підтримки нормальної життєдіяльності суспільства, вирішення завдань і виконання функцій держави.

Державним апаратомназиваєтьсясукупність державних органів, з допомогою яких забезпечується реалізація внутрішніх і зовнішніх функцій держави. Він є складовою частиною механізму держави, але не ототожнюється  ним.

Ознаки державного органу:

Виступає від імені держави і представляє державу у відносинах, пов’язаних з її компетенцією;

Утворюється і діє на чіткій правовій основі; компетенція закріплена в нормативно-правовому порядку;

Має встановлену організаційну структуру і систему службової підпорядкованості та дисципліни;

Наділяється певними матеріальними та фінансовими засобами;

Має необхідний обсяг державно-владних повноважень.

Апарат держави, як правило, містить: а) представницькі органи; б) виконавчі органи; в) судові органи; г) органи контролю і нагляду; д) збройні сили, органи національної безпеки і охорони порядку. Особливе місце займає глава держави (президент).

Ефективність роботи державного апарату залежить від того, наскільки чітко розподілені функції і компетенція між органами законодавчої, виконавчої і судової влади (теорія розподілу влади).