Поняття адміністративних правовідносин та їх особливості
У процесі реалізації функцій держави виникають організаційні зв’язки між учасниками, значна частина яких потребує правового регулювання. Таке регулювання здійснюється за допомогою адміністративно-правових норм, що перетворює їх на адміністративні правовідносини.
Норма закону
Адміністративні правовідносини - це суспільні відносини у сфері державного управління, учасники яких виступають носіями прав і обов’язків, урегульованих нормами адміністративного права.
Адміністративні правовідносини є різновидом правових відносин, і тому їм властиві загальні ознаки. Складовими адміністративних правовідносин є суб’єкти, об’єкти та зміст.
Підставами виникнення, зміни чи припинення адміністративних правовідносин є юридичні факти.
| Адміністративні правовідносини складаються з таких елементів | ||||
| Суб’єктами є державні органи, фізичні та юридичні особи, які наділяються певним обсягом повноважень у сфері державного управління | Об’єктом є управлінська діяльність у сфері державного управління | Зміст правовідносин характеризується синтезом фактичного та юридичного. Юридичний зміст - це адміністративні суб’єктивні права та обов'язки суб’єктів правовідносин. Фактичний зміст - це поведінка суб'єктів адміністративних правовідносин, їх діяльність | ||
Адміністративні правовідносини мають деякі особливості, що відрізняють їх від інших правовідносин:
• вони складаються у сфері державного управління;
• в усіх відносинах однією зі сторін обов’язково є орган виконавчої влади (державного управління), орган місцевого
І
самоврядування або громадська організація, наділена державно-владними повноваженнями;
• це особливий зв’язок між їх учасниками, один з яких за даних обставин має право вимагати від іншого такої поведінки, що передбачена нормою адміністративного права;
• орган управління зобов’язаний реалізувати свої права, тобто право є одночасно і обов’язком суб’єкта адміністративних правовідносин;
• вони можуть виникати за ініціативи будь-якого суб’єкта адміністративного права, згода іншої сторони не є обов’язковою умовою для їх виникнення;
• порушення однією зі сторін своїх обов’язків зумовлює її відповідальність перед державою, а не перед іншою стороною;
• санкції, що застосовуються до сторін цих правовідносин за порушення ними своїх прав і обов’язків, - це, як правило, заходи адміністративного примусу, адміністративної та дисциплінарної відповідальності, але можлива матеріальна і кримінальна відповідальність;
• спори, що виникають між учасниками цих правовідносин, вирішуються як в адміністративному, так і в судовому порядку.
2.