Правова поведінка та її різновиди

Право як важливий інститут соціального регулювання своїми нор­мами встановлює бажану систему суспільних відносин, яка є продук­том життєдіяльності соціуму, результатом різноманітної соціально значущої поведінки людей.

Правова поведінка - це соціально значуща поведінка особи, яка регламентована нормами права і спричиняє юридичні нас­лідки.

Багатофункціональність права, складність і розгалуженість пра­вового регулювання зумовлюють можливість безлічі варіантів право­вої поведінки, серед яких є абсолютно протилежні за своїми характе­ристиками, проте всі вони мають певну сукупність загальних ознак, що визначають належність до правової сфери.

Загальні характеристики правової поведінки:

• є соціально значущою;

• передбачена (регламентована) правовими нормами;

• має зовнішнє вираження у формі діяння (дії або бездіяльності);

• у більшості випадків є усвідомленою, вмотивованою, вольовою;

• здатна викликати юридичні наслідки.

Поведінка людини у правовій сфері оцінюється як із соціального, так і з юридичного боків. Соціальною оцінкою правової поведінки є передусім її суспільна значущість - корисність або шкідливість, а юридичною - відповідність вимогам норм права. Ці критерії зумов­люють розподіл правової поведінки на основні види.

Ознаки правової поведінки

Основні види правової поведінки:

- правомірна - безпечна соціально корисна або соціально нешкідли­ва, бажана чи припустима поведінка, що відповідає вимогам пра­вових норм;

- правопорушення - соціально шкідлива або небезпечна, заборонена (неправомірна або протиправна), винна поведінка, що не відпові­дає вимогам норм права, порушує їх;

- зловживання правом - особливий вид небажаної поведінки, що полягає у такому використанні суб'єктом своїх прав, яке безпосе­редньо не порушує правових заборон, але фактично спричиняє су­спільну шкоду (несправедливе отримання певних благ, обмеження прав інших суб'єктів);

- об'єктивно-протиправна - сукупність різних проявів поведінки, яка формально не відповідає вимогам норм права, проте, зважаючи на певні об'єктивні обставини (як правило, незалежні від волі суб'єкта), не може бути визнана правопорушеннями.

Зловживання правом й об'єктивно-протиправна поведінка досить неоднозначні в системі правової поведінки, оскільки за багатьма ознаками межують із протиправною поведінкою.

Зловживання правом, будучи небажаним і шкідливим, не має прямих правових заборон і виникає через наявність недоліків право­вого регулювання (правових прогалин, колізій, неузгодженостей). Це дає змогу суб'єктам у деяких ситуаціях використовувати свої права з порушенням загальних правових принципів - свободи, рівності, справедливості, верховенства права, поваги до прав людини, що за­вдає шкоди іншим суб'єктам або загрожує їхнім суб'єктивним пра­вам. При цьому відновлення порушеного правового становища мож­ливе лише за допомогою встановлення і належного юридичного оцінювання факту зловживання правом компетентними правоохо­ронними органами.

Об’єктивно-протиправна поведінка за більшістю ознак відпові­дає правопорушенню, але водночас може бути:

- неусвідомленою, коли порушення правових норм скоєне неде- ліктоздатною особою;

- безвинною, зокрема в разі необхідної оборони або внаслідок дії непереборної сили (форс-мажорних обставин)^[30] чи виникнення право­вого казусу^[31], які не дозволили особі контролювати власну поведінку і передбачити, відвернути її шкідливі наслідки;

- соціально корисною, коли свідоме порушення окремих право­вих вимог є єдиною можливістю особи запобігти значній шкоді або завданням меншої шкоди відвернути настання більшої.

Такі властивості об'єктивно-протиправної поведінки зумовлю­ють необхідність особливо ретельного вивчення всіх обставин ситуа­цій, у яких вона виникає. Помилкове віднесення фактично скоєного правопорушення до об'єктивно-протиправної поведінки може зали­шити правопорушника без відповідальності, що є неприпустимим.

Отже, правова поведінка завжди являє собою єдність двох сто­рін - об'єктивної (зовнішньої) і суб'єктивної (внутрішньої).

Об’єктивна сторона правової поведінки - це зовнішній прояв поведінки суб'єкта у вигляді певного діяння (дії чи бездіяльності), передбаченого правовими нормами.

Правова поведінка в інформаційній сфері об'єктивно виража­ється у правомірних та протиправних діяннях щодо збирання, збері­гання, знищення, відтворення, надання (ненадання), поширення, при­ховування інформації, а також щодо створення, розповсюдження, використання інформаційних технологій, систем, засобів.

Суб'єктивна сторона правової поведінки відображає психічний (внутрішній) стан суб'єкта та його ставлення до норм права і власно­го діяння.

Багатогранність правової поведінки дозволяє класифікувати її і за іншими ознаками, зокрема: за кількістю суб'єктів (індивідуальна, колективна); за повноваженнями суб'єктів (службова, посадова, професійна тощо); за формою зовнішнього виразу (дія, бездіяльність).

13.2