§ 5. Міжнародно-правове забезпечення захисту прав і свобод людини

Міжнародний захист прав людини є сукупністю правових норм, що визначають і закріплюють у договірному порядку пра­ва і свободи людини, зобов’язання держав щодо практичного

втілення в життя цих прав і свобод, а також міжнародні меха­нізми контролю за виконанням державами сво'іх міжнародних зобов’язань у цій сфері та безпосереднього захисту порушених прав окремої людини.

Положення про права людини, відображені в статтях Статуту ООН (1945), стали основою утворення цього координаційного центру співпраці держав у царині міжнародного захисту прав і свобод людини.

Більшість найважливіших міжнародних угод щодо захисту прав і свобод людини розроблено в рамках ООН та її спеціалі­зованих установ. 10 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН затвердила Загальну декларацію прав людини, що проголосила центральний пункт концепції прав людини - визнання людської гідності кожної особи. Права людини знайшли цінність і дістали обґрунтування в міжнародному праві як правовий стандарт, до якого повинні прагнути всі держави.

Комплекс міжнародних документів (Загальна декларація прав людини 1948 р., Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права і Міжнародний пакт про цивільні та політичні права 1966 р., а також факультативний протокол до останнього) складають Міжнародний білль прав людини.

Наявна усередині Європи система захисту прав і свобод лю­дини припускає можливість здійснення цього захисту двома різними способами: перший - можливість окремої особи подава­ти індивідуальні петиції до Європейського суду з прав людини; другий-право держав -учасників європейської системи захисту прав людини ініціювати виробництво у справах про порушення прав будь-яких людей, включаючи іноземців.

Перш ніж подати петицію, необхідно заздалегідь вичерпати всі внутрішньодержавні засоби захисту прав людини, а також дотримання термінів давності - з дня винесення остаточної ухва­ли національними властями і до моменту подання петиції має пройти не більше 6 місяців.

Структура європейської системи захисту прав і свобод лю­дини має такий вигляд:

1) Європейська комісія з прав людини, що складається з 43 членів, які обираються на 3 роки.

пейського суду з прав людини петицій, вимогам міжнародних угод і вимогам процесуальних документів, що регламентують діяльність суду;

2) Європейський суд з прав людини - це юрисдикційний ор­ган, що діє на постійній основі. Його склад - 39 суддів, у їх числі 17 суддів утворюють Велику палату, що виконує функції апеля­ційної інстанції. Головне завдання суду - розгляд справ по суті;

3) Комітет міністрів Ради Європи. Функції цього органу об­межуються контролем за виконанням остаточних постанов Єв­ропейського суду з прав людини.

Всі три підрозділи цієї системи керуються статутами, форма яких має прецедентний зміст.

Контрольні запитання

1. Положення особистості в різних суспільствах.

2. Громадянство та підданство.

3. Правовий статус особистості.

4. Поняття прав і свобод людини, їх система.

5. Право на життя і його основне значення в системі прав і свобод особистості.

6. Права і відповідальність. Межі свободи особистості.

7. Юридичний обов’язок і юридична відповідальність особис­тості перед суспільством.

8. Форми порушення прав і свобод особистості: репресії, за­борона професій, привілеї, інші форми.

9. Міжнародне співробітництво держав по забезпеченню основних прав і свобод людини. Міжнародний захист людини.