3.3. Методологічні засади дослідження політико- практичних проявів форми державного правління

Пізнанню “динамічної частини” форми державного правління, її політичної форми сприяв функціональний підхід. Функціональний підхід нерозривно пов’язаний із системним підходом, оскільки

проблеми історії, теорії, практики _βgs.—...

функціонування є одним із невід’ємних атрибутів будь-якої системи як динамічної цілісності, що постійно розвивається в силу властивих їй внутрішніх та зовнішніх суперечностей. Зазначений підхід передбачає не тільки встановлення складових елементів системи, але й вивчення цих елементів у динаміці. За його допомогою ми намагалися насамперед проаналізувати зарубіжний політико-правовий досвід функціонування конституційних моделей форм правління, виявити тенденції відхилення їх політико- практичних проявів від своїх юридичних прототипів тощо.

Ще більшим був ступінь застосування функціонального підходу при розгляді динамічних аспектів форми правління незалежної української держави, котра через розбалансованість саме фактичної, реальної системи верховної влади перестала відповідати загальним для ефективних соціальних систем закономірностям. При вивченні слабких ланок форми державного правління України ми виходили з того, що питання стосовно ефективності соціальної системи пов’язане з уявленням про взаємодію її елементів, кінцевою спрямованістю котрої є вирішення відповідних завдань та досягнення визначених цілей. Ефективна взаємодія завжди припускає тісне поєднання в єдиному механізмі потреб та інтересів суб’єктів (учасників) взаємодії — елементів системи, які повинні відображати відповідні суспільні закономірності й тенденції. Взаємодія не буде ефективною, якщо інтереси не збігаються й суперечать об’єктивним потребам. Це порушує зв’язки як усередині суб’єктів, так і в їх взаємодії, призводить до деформації загальної спрямованості соціальної взаємодії і, відповідно, до можливого негативного впливу на всю систему^!93.

У безпосередньому зв’язку з функціональним підходом ^вИкористані й деякі елементи біхевіористичного підходу, який ^30сеРеджує увагу дослідника на дослідженні й інтерпретації державно-правових явиш з позицій домінувального значення їх ^П°^аеякденних характеристик, тобто процесів взаємодії з колишнім середовищем, зокрема, зміни свого становища

Бостан С.К. Форма правління сучасної держави: залежно від тих чи інших поведінкових впливів. Для дослідження форми державного правління це має суттєве значення, оскільки дає можливість з’ясування причин того чи іншого и політико- практичного прояву, найчастіше шляхом деформації її структури під упливом “неправомірної поведінки” самих суб’єктів влади, політичних та економічних еліт, олігархічних, охлократичних та інших соціальних груп.

Окрім згаданих теоретичних загальнонаукових методів, для пізнання політичної практики форми державного правління використані також деякі емпіричні методи. Серед них можна зазначити метод спостереження — спосіб цілеспрямованого сприйняття явищ об’єктивної дійсності, що сприяє одержанню знання про зовнішні сторони, властивості й відношення досліджуваних об’єктів. При його застосуванні ми виходили з того, що наукове спостереження є не пасивним спогляданням світу, а особливим видом наукової діяльності, яке включає такі елемента: спостерігач — дослідник (ученого); об’єкт спостереження — явища об’єктивної дійсності; засоби спостереження — носії передачі інформації від об’єкта до спостерігача.

У науковій практиці спостереження — це активний пізнавальний процес, який спирається не лише на роботу органів чуття, а й на здатність тлумачити ці відчуття. Найважливішою особливістю спостереження є його цілеспрямований характер. Це цілеспрямування обумовлене наявністю попередніх ідей, гіпотез, котрі ставлять завдання спостереженню.

Отже, розглянуті нами два вищих рівні методологічних знань ____ філософсько-світоглядний та загальнонауковий — відіграли головну роль у створенні пізнавального базису (фундаменту) зазначеного об’єкта. Іншими словами, на основі цього універсального рівня методологічних знань ми намагалися правильно побудувати “стратегію” нашого дослідження. Його ж тактичні завдання вирішувалися на основі найбільш пристосо­ваного “до логіки пізнаваємого об’єкта”¹⁹⁵ рівня спеціальних методологічних знань, зумовлених специфікою змісту відповідної спеціальної науки, у межах якої знаходиться предмет дослідження.