3.1. Методологічні засади дослідженняісторичних основ форми державного правління

Для вирішення цієї проблеми як головний використано історичний підхід ¹⁷⁰ — певна сукупність методів, за допомогою котрих здійснено спробу пізнати форму правління сучасної держави крізь призму структурних та функціональних процесів її виникнення й розвитку, поступового набуття нею тих якостей, що характеризують її сутність на сучасному етапі.

З арсеналу історичної науки, яка “підживлює” своїми методами загальнонауковий історичний підхід, ми використовували передусім метод періодизації, що передбачає розгляд відповідного явища в тісній його прив’язці до певних, виділених за суттєвими критеріями, історичних проміжків часу — періодів. Держава та її невід’ємний “атрибут” — форма, як відомо, нараховує багато тисячоліть. Стосовно її поділу на певні періоди у вітчизняній історико-правовій та загальнотеоретичній науках існує певний “плюралізм”, а точніше, невизначеність.

Одні вчені дотримуються старої, марксистської періодизації держави і права, основним критерієм котрої виступає категорія “суспільно-економічна формація”. З позицій формаційного підходу певним рівням соціально-економічного розвитку людського суспільства, продуктивних сил та виробничних відносин відповідає певний тип держави і права в певний період їх існування:

I період — рабовласницька держава і право — V-IV тис.

до. н.е. — сер. І тис. н.е. — стародавні часи;

II період — феодальна держава і право — сер. І тис. н.е. —

XVII-XVin ст. — середні часи (віки);

Ш період — буржуазна держава і право — XVΠ-XVIII ст. — поч. XX ст. — новий час; •

IV період — соціалістична держава і право — з 1917 р. (з Великої Жовтневої соціалістичної революції в Росії) — новітній час.

Інші дослідники взяли на “озброєння” популярну на заході періодизацію, яка ґрунтується на цивілізаційному критерії. її прихильники вважають, що тип держави і права та періоди їх ’снування зумовлені тією або іншою цивілізацією, де духовно- культурні чинники, і насамперед релігійні, панують над сктивно-матеріальними.

Дехто (серед них і ми), враховуючи позитивні та слабкі Рони цих підходів, певною мірою прагнуть їх комбінувати. Ми ⁰K використовуючи позитиви обох підходів, зробили спробу ^τ∏ власне бачення періодизації загальної історії держави і °^cHob ^{ЯКа Має} ~“^ІІПе значення для виявлення історичних ?=⅛⅛⅛_s^c∏⅛κyBaHθro нами явища. Суть цієї періодизації зводиться

Бостан С.К. Форма правління сучасної держави: до того, що історію державно-організованого суспільства, як уже зазначалося, треба поділити не на чотири, як пропонують марксисти, періоди або ж на множину, як пропонують “цивілізаційники” (Дж. Тойнбі, наприклад, називає 21 цивілізацію), періодів, а на дві великі історичні епохи, особливості котрих обумовили сутність та відповідні форми держави і права '⁷¹.

На нашу думку, першу, найбільшу частину часу на шкалі історії державно-організованого суспільства займає епоха кастово­станового суспільства, коли держава за своєю соціальною суттю є виразником інтересів вузьких класових угруповань, а право — правом-привілеєм панівних класів (за традиційною періодизацією, це рабовласницька та феодальна держава й право); другу, поки ще меншу частину цього часу займає епоха громадянського суспільства, початок якій поклали перші буржуазні революції. У цьому історичному періоді держава покликана виражати загальносоціальні інтереси, а право — закріплювати соціальну рівність людей — громадян, котрі вперше в багатовіковій історії людства незалежно від їх соціального стану й походження юридично стали рівноправними учасниками суспільного життя.

Основним критерієм такого розподілу виступає соціально- економічний стан суспільства, рівень розвитку продуктивних сил та виробничник відносин — іншими словами, формаційний критерій. Водночас треба зазначити, що їх хронологічні межі не є однаковими для всіх країн. Це обумовлено, на нашу думку, вже надбудовними {цивілізаційними — соціально-політичними й духовними) рисами того чи іншого суспільства.

I період — IVтис. до н.е. — кінець XIX- поч. XXcm.;

II період — кінець XIX- поч. XX cm. — продовжується.

Для країн західної цивілізації періодизація буде такою:

I період — Imuc. до н.е. — середина XVII-XVII cm.;

II період — сер. XVII-XVIII cm. — продовжується.

Хронолоіічні межі першого періоду обох цивілізацій зумовлені часом виникнення держави та права у станово-кастових суспіль­ствах (рабовласницьких і феодальних), часом їх занепаду та відповідної трансформації в нову якість; другого періоду — початком становлення держави і права громадянського суспільства (буржуазної держави і права), пов’язаного з західними буржуазними революціями середини XVIIcm. (Англія) та кінця XVIII c/п. (США і Франція) та буржуазними перетвореннями й революціями в Азії у другій половині XIX (реформи 60-х рр. в Росії і Японії) — початку XX cm. (Росія, Іран, Туреччина, Китай). Еволюція держави і права громадянського суспільства продовжується, тому кінцеві межі другого періоду, на нашу думку, визначити ще важко.

Таким чином, витоками сучасної держави та її форми правління слід вважати насамперед англійську, американську й велику французьку буржуазні революції сер. XVII — кінця XVIII ст., котрі започаткували якісно новий історичний період в історії державно-організованого суспільства. У ньому, за визначенням радянської суспільної науки, виділено два підперіоди: новий, що зумовив появу буржуазної держави і права, та новітній — з його державою і правом соціалістичного типу. Поява такої нової держави з відповідною формою справді могла б послужити початком якісно нового періоду в історії держави, однак події кінця XX ст.

За незначним винятком, колишні соціалістичні країни повернулися до державно-правових орієнтирів, закладених перши­ми західноєвропейськими буржуазними революціями. Подальші Революційні потрясіння, дві світові війни, інші масштабні події певним чином змогли вплинути лише на зовнішні, а не на внутрішні форми держави. Поступове усунення з політичної арени W держави, притаманного станово-кастовому суспільству, та ^п°Ширення замість нього нового типу держави громадянського ^сУепільства стало основною тенденцію державного розвитку всього ^П1сДябуржуазно-револющйного історичного періоду. Для його ^п°Ділу на новий та новітній підперіоди, на нашу думку, названих ⅛∏re_pi⅛ недостатньо. Тобто, вважаємо, з точки зору держави і

Бостан С.К. Форма правління сучасної держави: права, історичний період, межами котрого є середина XVII — початок XXI ст., являє собою цілісний проміжок часу, де специфіка надбудовних елементів обумовлена соціально-економічними, політичними й духовними чинниками громадянського суспільства. Саме межі цього періоду — сер. XVII - поч. XXI ст. — складають хронологічні рамки нашого дослідження.

У межах вищезазначеного історичного періоду за допомогою іншого історичного методу — проблемно-хронологічного ми здійснили спробу з’ясувати історичні засади окремих видів форм державного правління. Це підтверджується тим, що кожен із наступних розділів запропонованої праці починається з “передісторії” об’єкта (проблеми, якою виступає один із прототипів сучасних видів форм правління), оскільки без знання специфіки виникнення й розвитку цього об’єкта неможливо логічно пізнати його. Як слушно зазначає Д. Керимов, логічна схема (модель) “мертва доти, доки в неї не вдихнули живильний струм повітря реальності” розвитку. Водночас учений зауважує, що без логічної схеми ідеального образу цей розвиток являє собою хаотичне накопичення не пов’язаних між собою й не залежних один від одного фактів, подій, ситуацій, котре “виступає у вигляді простої суми їх становищ” ¹⁷². Позбавитися такого “історичного хаосу” в пізнавальному процесі, навести певний лад у цьому допомагають ті методологічні підходи, які спрямовані на вирішення ще однієї поставленої нами проблеми — проблеми теоретичного осмислення форми державного правління.