§ 3. Буржуазна держава

Загальна характеристика буржуазної держави.

Перші буржуазні (капіталістичні) держави виникли в Європі в епоху Революцій аграрного суспільства, а після Великої французької революції буржуазний лад швидко завоював світ.

На відміну від попередніх СЕФ, що були засновані на офіційному визнанні класової нерівності та станових привілеїв, капіталістичний спосіб виробництва потребував працівника, що вільно міг продавати свою працю.

Буржуазна держава закріплює та захищає буржуазний економічний лад. Вона охороняє умови буржуазної експлуатації і, насамперед, її основу - приватну власність на знаряддя та засоби виробництва. Незалежно від своєї форми вона виступає як знаряддя панування капіталу над трудом. Суть цього типу держави полягає у тому, що вона являє собою диктатуру буржуазії, комітет, що управляє її загальними справами , машину в руках капіталістів, щоб тримати у покорі робочий клас та інші трудові класи та верстви.

Разом з тим виникнення буржуазної держави та буржуазної демократії означає рух уперед порівняно з феодалізмом. Вона є частиною політичної надбудови над таким економічним базисом, що передбачає особисту свободу працівника, його незалежність як особистості від капіталіста.

Етапи розвитку буржуазного типу держави.

У своєму розвитку буржуазна держава пройшла (на даний момент) наступні етапи: первинне накопичення капіталу в результаті бандитизму і пограбувань; монополістичного капіталізму або імперіалізму; державного капіталізму та глобального капіталізму.

Первинне накопичення капіталу. По суті означає період вільної конкуренції, який веде до створення класу буржуазії, що складається сотень тисяч та мільйонів власників, що володіють більш-менш рівним об’ємом власності. Це визначає необхідність механізму виявлення їх загальнокласових інтересів та волі. Саме таким механізмом стає буржуазна держава, що заснована на буржуазній демократії, законності та парламентаризмі. Демократія цього періоду має ярко виражений класовий характер: забороняються об’єднання робітників (у тому числі - профспілки) і вводяться виборчі цензи: осілості, освіти, майновий тощо. Хоча заради справедливості слід зазначити, що такі цензи перешкоджали підкупу виборців, адже освічені чи заможні громадяни дійсно виражали свою думку, а не думку тих, хто міг би їх підкупити. Таким чином, хоча більшість буржуазних революцій і йшли під гаслом: „Свобода, рівність, братерство”, проте після перемоги законодавчо затверджувалася політична нерівність. Буржуазна держава і право цього періоду виконували насамперед класові функції. Щодо загально соціальних функцій, то в цей період вони не відігравали якої-небудь значної ролі.

Період монополістичного капіталізму розпочався наприкінці XIX століття. Він характеризується тим, що поряд із значною кількістю дрібних підприємців на основі об’єднання торгового, промислового та фінансового капіталу з тттироким використанням акціонування монополізуються різні види виробництва і розподілу, виникають могутні об’єднання: картелі, синдикати, трести, концерни, корпорації тощо.

монополістичної буржуазії. Однак дуже часто такі режими починають виявляти власну волю, відображаючи насамперед інтереси партійно-державного апарату. Саме тому у більшості випадків вигідним залишається збереження демократичних інститутів. Більше того, в багатьох країнах вони навіть розвиваються: вводиться загальне виборче право, знищуються відповідні цензи, адже біднота поступово числено поступається місцем середньому класу і вже не може відігравати якоїсь важливої політичної ролі. Замість політичних чи силових механізмів починають працювати економічні, адже проведення виборчої кампанії коштує так дорого, що це стає по силам лише тим кандидатам, кого підтримують представники монополістичної буржуазії. Таким чином, влада як і раніше належить буржуазії. В той же час, хоча функції держави здійснюються в інтересах насамперед монополістів, але розвиток демократичних форм змушує більшу увагу приділяти загально-соціальним завданням. Якщо ж цього не робити, то можна позбавитись голосів виборців.

Період державного капіталізму розпочинається в 1930-их роках. У цей період відбулися значні зміни, що, з одного боку були пов’язані із зростанням революційного робітничого руху в 1920-і роки, а з іншого - з початком науково- технічної революції. Саме остання призвела до необхідності підвищення кваліфікації більшості працівників, що стало передумовою підвищення оплати праці та життєвого рівня більшості населення. У свою чергу, це спричинило значне зростання продуктивності праці та суспільного продукту. Виявилося, що добре оплачена праця веде до більшого прибутку підприємців. У західному суспільстві за рахунок акціонування поступово була скорочена частка приватної власності.

економічному плані. Все більшого значення набувають право і законність, адже йде формування соціально-правової держави. Істотно змінюються функції держави: тепер вона більш активно втручається в економіку шляхом планування, кредитування чи державних замовлень. Була здійснена націоналізація деяких галузей господарства. Водночас значно зріс відсоток загально-соціальних функцій держави: були реалізовані багатомільярдні соціальні програми і суттєво було підвищено життєвий рівень населення.

Період глобального капіталізму розпочався з 1980-их років і належить вже постіндустріальній цивілізації. Глобальна капіталістична система створює сприятливий клімат для фінансового капіталу, оскільки може вільно рухатися у пошуках максимальної норми винагороди. Це, у свою чергу, обумовлює швидке зростання глобальних фінансових потоків. В результаті складається колосальна система циркуляції капіталу, що „перекачує” його у фінансові інститути і на фінансові ринки країн центру і вже звідти спрямовує його в країни периферії або прямо, у формі кредитів та портфельних інвестицій, або ж непрямо - через транснаціональні корпорації. Ця система захоплює у свою орбіту всі „локальні” джерела капіталу. При цьому фактично „локальний” капітал значною мірою стає глобальним.

Проте процеси глобалізації суттєво впливають на суверенітет держави, який в силу низки причин знижується. Внаслідок процесів глобалізації за державою залишаються вирішення таких завдань як:

• делегування повноважень на місцевий, регіональний та наднаціональний рівень;

• створення сприятливого середовища існування та ведення бізнесу на суверенній території;

• розроблення, зміна і забезпечення виконання нормативних актів, підтримання правопорядку;

• забезпечення соціальних гарантій;

моніторинг екології та інших процесів для попередження кризових

ситуацій;

• ліквідація стихійних лих;

• стимулювання стратегічних досліджень у сфері науки та прогнозування соціального розвитку;

• захист громадян закордоном тощо.

Питання для самоконтролю.

1. Які класи були основними в буржуазному суспілвстві?

2. Які етапи пройшла у своєму розвитку буржуазна держава?