ПРОГРАМА навчальної дисципліни ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН (за вимогами кредитно-модульної системи)

Запоріжжя — 2006

Удк 340. 15 (1-87 (075.8) ББК 67.3 (О) я73

Бостан Л. М., Бостан С. К. Історія держави і права зарубіжних країн. Програма навчальної дисципліни (за вимогами кредитно-модульної системи).

— Запоріжжя: Юридичний ін-т Дніпропетровського держ. Ун-ту внутрішніх справ, 2006 — 35 с.

Рекомендовано:

Міністерством освіти і науки України лист № 14/18.2-1088 від 28.04.2006 р.

Розробники:

Бостан Л. М., кандидат історичних наук, доцент кафедри теорії та історії держави і права Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ;

Бостан С. К., кандидат історичних наук, професор кафедри теорії та історії держави і права Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.

Рецензенти:

кафедра теорії і історії держави та права Гуманітарного університету «Запорізький інститут державного і муніципального управління»; Пархоменко Н. М., кандидат юридичних наук, вчений секретар Інституту держави

і права ім. В. М. Корецького;

Батліна Л. М., кандидат педагогічних наук, професор кафедри теорії та історії держави і права Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.

Затверджено вченою радою Запорізького юридичного інституту МВС України. Протокол № 6 від 30 червня 2005р.

ББК 67.3 (О) я73

© Запорізький юридичний інститут, 2006 © Бостан Л. М., Бостан С. К., 2006

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН» (за вимогами ECTS)

Опис предмета навчальної дисципліни

Предмет: «Історія держави і права зарубіжних країн»

Курс: підготовка бакалаврів, спеціалістів, магістрів Напрям,

спеціальність, освітньо- кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни
Кількість кредитів ЕСГ8 — 5 7.060101 Нормативна (обов’язкова) І-й курс
Модулів — 2 Правознавство Семестри: 1, 2 Лекції: 36 год.
Змістових модулів — 5 бакалавр, Семінари: 24 год. Самостійна робота:
Загальна кількість годин — 180 спеціаліст 108 год.
Тижневих годин: 5 Контроль:
магістр — проміжний (тести):

8 год.

—рубіжний (ККР):

4 год.

— підсумкова оцінка з навчальної дисципліни визначається як середньозважена результатів сумарного рейтингу окремих залікових модулів

Мета: ознайомлення з історичними основами процесу виникнення та розвитку державно-правових інститутів в зарубіжних країнах, що є невід’ємною складовою світової правової культури, формування вмінь та навичок історичного мислення, необхідних для розуміння суті сучасних державно-правових явищ.

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

нормативної дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн» *\ • *\ ^ • • • • • • для підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів

зі спеціальності 7.060101 «Правознавство»

Пояснювальна записка

«Історія держави і права зарубіжних країн» вивчається як нормативна дисципліна в усіх вищих навчальних закладах України, які здійснюють підготовку юристів вищої кваліфікації. Мета її вивчення — ознайомлення тих, хто навчається, з історичними основами частини світової правової культури, яка є результатом процесу становлення та розвитку державно-правових інститутів в зарубіжних країнах, формування в них вмінь та навичок історичного мислення, котре має велике значення для розуміння суті сучасних держави і права, подальшої їх розбудови.

Пропонована навчальна програма дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн» відповідає загальним вимогам, які пред’являються до такого роду документів, але в той же час має свої особливості, зумовлені специфікою організації навчального процесу у зв’язку з приєднанням в 2005 р. України до Болонської конвенції та необхідністю переосмислення сталих положень та оцінок історичного процесу державо- і пра- вотворення в зарубіжних країнах.

По-перше, структурно програма побудована на базі кредитно-модульної системи. Суть такої побудови полягає в тому, що весь навчальний курс, програмний матеріал розподілено на окремі блоки — модулі та підмодулі (змістові модулі). Модуль розглядає одне фундаментальне явище, підмодуль (змістовий модуль) — блок споріднених, логічно і функціонально пов’язаних між собою питань (тем), висвітлення котрих дозволяє вивчити це явище окремими порціями навчального матеріалу. Виходячи з періодизації історії держави і права зарубіжних країн, яке базується на положенні про те, що держава і право є надбудовними елементами суспільства програмний матеріал доцільно поділити на два модулі (1. Держава і право епохи станово-кастового суспільства;

2. Держава і право епохи громадянського суспільства) та п’ять підмодулів (змістових модулів). Безпосередній результат від такого структурування програмного матеріалу — ефективна організація навчального процесу, обумовлена раціональним розподілом годин аудиторної та позааудиторної роботи, комплексним підходом до вивчення основних проблем навчального курсу, стимулюванням самостійної роботи студентів. Цьому сприяє модульно-рейтингова форма оцінювання знань, вмінь та навичок тих, хто навчається.

По-друге, зміст програми визначений значними хронологічними та географічними межами предмету вивчення. Виходячи з цього, пріоритетними є проблеми, що розглядаються через призму історії країн, які стикалися з державною та правовою історією України, вплинули на її державно-правовий розвиток. Тому у програмі по-іншому, порівняно із традиційною схемою, визначено місце і роль Візантії у розвитку держави і права континентальної Європи, перш за все південно-східних слов’ян, особливу увагу приділено історичному досвідові нашого південного сусіда — Туреччини, під певним упливом якої традиційно перебуває мусульманське населення півдня України. Але все ж «ядром» світового державно-правового досвіду і, відповідно, предметом більш прискіпливого вивчення є такі країни західної цивілізації, як Англія, Франція, США та Німеччина — країни, котрі, поклавши початок двом найбільшим і найвпли- вовішим правовим сім’ям світу — англо-американській та романо-германській, визначили основні тенденції державно-правового розвитку в епоху становлення громадянського суспільства.

Інтерес до деяких країн східної цивілізації зумовлений дещо іншими причинами. Країни далекосхідної локальної цивілізації або ієрогліфічної культури (насамперед Японія і Китай) є яскравим прикладом гармонійного поєднання традиційного та західного елементів у державно-правовому будівництві, а досвід соціалістичного Китаю, котрий останнім часом розвивається досить динамічно, є повчальним для постсоціалісти- чних країн, у тому числі й України. Деякі країни Перської затоки, звідки бере свій початок іслам (Саудівська Аравія), зацікавили нас своєрідним поєднанням монархічних (теократично-абсолютистських) державних форм і високого рівня «соціальності» держави (Саудівська Аравія, Бахрейн, Кувейт); інші — Іран і Ірак — специфічним змістом встановлених там республіканських форм правління та політичних режимів.

По-третє, до матеріалу програми включено окремі питання з історії політико- правової думки, оскільки теоретичні здобутки мислителів суттєво доповнюють «матеріальну» історію державо- і правотворення, сприяють більшому розумінню суті тієї чи іншої моделі державно-правового розвитку. Крім цього знайомство першокурсників з окремими вченнями, концепціями, теоріями цієї великої спадщини створює певний фундамент для більш глибокого вивчення ними в наступному такої навчальної дисципліни як «Історія вчень про державу та право».

Навчальна програма передбачає засвоєння матеріалу курсу у процесі лекційних, семінарських занять, а також самостійної роботи тих, хто навчається. Лекційний курс націлений на розкриття основних проблем історії держави і права зарубіжних країн; семінарські заняття — на поглиблене засвоєння актуальних теоретичних знань, отриманих студентами на лекціях і в процесі позааудиторної роботи, формування в них певних вмінь та навичок майбутньої професійної діяльності. Особливу увагу приділено самостійній роботі, значення котрої, згідно з вимогами Болонської конвенції, суттєво має зростати. З огляду на це в обсягах навчальних годин, що відводяться для опанування дисципліни, пропонується змінити традиційне співвідношення, де ау- диторні години переважають позааудиторні на користь часу, відведеного для самостійної роботи. Якщо раніше в загальній кількості 189 годин частка аудиторних (лекційних та семінарських) зазвичай була 108 годин, а позааудиторних відповідно — 81, то в нових умовах доцільним було б для оволодіння дисципліною виділити 180 годин (5 кредитів по 36 год. кожний), з котрих 72 години (два кредити виділити) на аудито- рну роботу (два семестри по 36 годин), а на самостійну — 108 годин (3 кредити). Таке співвідношення зумовлює зміну акцентів в питаннях організації самостійної праці тих, хто навчається, та перевірки і оцінки набутих ними у ході цієї роботи знань, вмінь та навичок.

Контроль самостійної роботи студентів денної форми навчання здійснюватиметься під час семінарських занять, нульового (вхідного), проміжних та рубіжних (модульних) контролів, у ході індивідуальної роботи з викладачем під час консультацій. Оцінювання — рейтингове за багатобальною шкалою, яке дає можливість оцінити усі види здійснених робіт за наперед заданими параметрами без психолого-фізичного перевантаження учасників навчального процесу. Підсумки — відповідно до кількості набраних упродовж усього періоду вивчення дисципліни балів. Специфіка заочного відділення, пов’язана з незначним обсягом аудиторних годин, що відводиться для опанування дисципліни, звужує можливість проведення кількох рубіжних (модульних) контролів: сту- дентам-заочникам необхідно виконати самостійну (домашню) контрольну роботу, завдання якої охоплюють частину або ж весь курс навчальної дисципліни та скласти іспит з неї.

Навчальна програма спрямована на те, щоб в результаті опанування передбаченого нею матеріалу ті, хто навчаються

знали:

1) хронологічні межі, найважливіші події та явища в історії державно-правового розвитку зарубіжних країн, що характеризують:

— процес виникнення та розвиток держави і права на усіх стадіях державно- організованого суспільства;

— загальні закономірності та особливості процесів державо- і- правотворення в країнах західної та східної цивілізацій;

— сутність держави, її функції та механізм в епоху станово-кастового та громадянського суспільств;

— форми держави: форма державного правління, форма політичного режиму та форма державно-територіального устрою країн станово-кастового та громадянського суспільств;

— сутність права в епоху станово-кастового та громадянського суспільств;

— форми (джерела) права країн станово-кастового та громадянського суспільств;

— процес становлення права нового (буржуазного) типу у країнах західної цивілізації, формування її світових правових сімей;

— процес становлення та розвиток галузей права: конституційного (державного), цивільного та суміжних з нею галузей права, кримінального права та кримінального процесу;

— основні інститути конституційного, цивільного, кримінального і кримінально- процесуального права в країнах західної та східної цивілізацій.

2) поняття та терміни, притаманні для відповідного етапу розвитку держави і права в зарубіжних країнах.

вміли:

— використовувати методологічні принципи й методи історико-правової науки при аналізі та оцінці різних подій історії державо- і правотворення,

— аналізувати процеси державотворення в зарубіжних країнах, визначати його загальні та специфічні риси в країнах західної та східної цивілізацій;

— систематизувати та узагальнювати досвід державно-правового розвитку зарубіжних країн;

— визначати межі можливого використання зарубіжного досвіду в розбудові української держави;

— аналізувати і тлумачити історичні пам’ятки права, на основі їх реконструювати державно-правові явища,

набули:

— навичок пошуку необхідної інформації, вирішення тих чи інших ситуаційних (юридичних) задач.

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

ВСТУП

«ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН»

ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

1.1. «Історія держави і права зарубіжних країн» як наука. Предмет науки «Історія держави і права зарубіжних країн», її мета, завдання та місце в системі юридичних наук. Основні етапи розвитку науки «Історії держави і права зарубіжних країн»: виникнення та розвиток загальної історії держави і права; вітчизняна наука історії держави і права. Методологічні засади науки «Історія держави і права зарубіжних країн». Періодизація історії держави і права зарубіжних країн. Основні історичні типи держави та права: різноманітність підходів. Значення вивчення історії держави і права у сучасних умовах.

1.2. «Історія держави і права зарубіжних країн» як навчальна дисципліна. Мета та завдання навчальної дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн», її місце в системі юридичних дисциплін, взаємозв’язок та спадкоємність між ними. Система навчального курсу, програмне та навчально-методичне його забезпечення: навчальна програма, робоча навчальна програма, методичні рекомендації щодо проведення ауди- торних занять та виконання завдань для самостійної роботи, методики оцінювань знань, вмінь та навичок. Джерела і література.

МОДУЛЬ 1.

ДЕРЖАВА І ПРАВО КРАЇН ЕПОХИ КАСТОВО-СТАНОВОГО СУСПІЛЬСТВА

Перший модуль об’єднує у своїх межах групу споріднених питань, які розкривають зміст та сутність держави і права кастово-станово суспільства. Він у свою чергу складається з двох змістових модулів: «1.1. Держава і право країн стародавніх цивілізацій» та «1.2. Держава і право країн середньовічних цивілізацій».

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.1.

ДЕРЖАВА І ПРАВО КРАЇН СТАРОДАВНІХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

Програмний матеріал змістового модуля 1.1. спрямований на формування системи знань про виникнення держави і права, їх зміст та сутність на початковому етапі цивілізовано організованого суспільства в країнах стародавніх цивілізацій. Для оволодіння сукупністю цих знань ті, хто навчаються, повинні опрацювати у процесі аудиторної та самостійної роботи питання наступних шести тем:

Тема 1. Виникнення держави у країнах давньосхідної цивілізації, основи їх суспільного ладу

1.1. Первісне суспільство і додержавні форми соціального управління. Неолітична революція та її вплив на формування політико-правового суспільства. Протодержави і ранні держави. Розклад родоплемінних відносин і виникнення державної організації в країнах Сходу: Аккад, Хетська держава, Фінікія, єврейські царства, Урарту. Загальне і особливе у процесі становлення державності в стародавніх Єгипті, Вавилоні, Індії, Китаї, давньоєврейському царстві та інших країнах Стародавнього Сходу. Роль природно- географічного фактора.

1.2. Особливості суспільної організації країн Стародавнього Сходу. Загальні риси суспільного ладу давньосхідних країн: багатоукладність господарського життя; основні соціально — класові утворення (пануючий соціальний прошарок, вільні дрібні виробники, особи, позбавлені засобів виробництва). Особливості суспільного ладу: (авілум і мушкенум) у Стародавньому Вавилоні; система варн (брахмани, кшатрії, вайш’ї, шудри) у Стародавній Індії; рабство та його особливості. Роль релігії у давньо- східному суспільстві.

Тема 2. Функції, механізм та форми давньосхідних держав

2.1. Функції та механізм давньосхідних держав. Внутрішні функції: організаційно-господарська, охорона рабовласницької власності, утримування в покорі рабів і інших соціально-принижених категорій населення, ідеологічна; зовнішні функції: оборони країни і мирного контакту з іншими народами, захоплення чужих територій, управління завойованими територіями.

Державний механізм країн Стародавнього Сходу, його характерні риси, принципи організації та діяльності. Центральний державний апарат: фараон у давньоєгипетській державі, імператор у Стародавньому Китаї, цар у Стародавньому Вавилоні, особливості їх правового статусу; правитель, мантрипаришад, раджа-сабха у Стародавній Індії. Місцевий апарат управління. Судові органи: рада десяти, рада шести, кенбет — центральний суд країни, кенбети округів і окремих міст — в Єгипті; суд жерців, світський суд — у Стародавньому Вавилоні. Поліція, військо, принципи формування та задачі.

2.2. Форми давньосхідних держав. «Східна деспотія», її загальні риси та особливості у стародавніх країнах. Давньосхідні монархії: «класичні» східні деспотії Стародавнього Єгипту і Стародавнього Китаю. Конфуціанство і легізм у державному житті Китаю. «Обмежені» деспотії Стародавнього Вавилону та Індії. Брахманізм в Стародавній Індії, політико-економічний трактат «Артхашастра».

Давньосхідні республіки: міста-держави з аристократичною формою республіканського правління в Месопотамії; «гани» і «сантхи» в Стародавній Індії.

Тема 3. Право країн Стародавнього Сходу

3.1. Виникнення права. Право і справедливість в уявленні древніх. Спільні риси та особливості права давньосхідних країн. Джерела права: звичаї, шумерські закони, законодавство Мойсея, письмові закони Стародавнього Китаю: «Книга законів царства Вей». Найважливіші правові пам’ятки давньосхідних країн: стародавніх Вавилону та Індії: Закони царя Хаммурапі, Закони Ману.

3.2. Правові інститути давньосхідного права. Державно-правові відносини, специфічність їх правового закріплення та регулювання у країнах Стародавнього Сходу. Цивільно-правові інститути: право власності; право зобов’язань; сімейно-шлюбні відносини і їх правова регламентація; правове регулювання спадкових відносин. Злочини і покарання: загальне та особливе. Судовий процес, його основні види (звинувально- змагальний, розшуковий).

Тема 4. Виникнення держави в країнах античної цивілізації, основи їх суспільного ладу

4.1. Передумови виникнення держави на півдні Європи. Вплив східної цивілізації на становлення античної державності. Держави крито-мікенської епохи: Кносське, Мікенське царства. «Велика колонізація» ѴШ—ѴІІ ст. до н. е. Особливості становлення державності в Спарті, Афінах та Римі. Полісна система державної організації, значення природно-географічного фактора в її установленні. Роль суб’єктивного чиннику у прискоренні процесів державотворення: реформи легендарного Тезея, Солона, Кліс- фена в Афінах; Сервія Тулія — в Римі.

4.2. Основи суспільного ладу античних країн, спільні риси та особливості. Соціальна структура: вільні — повноправні (заможні верстви в Стародавніх Афінах, спарті- ати — в Спарті, патриції — в Стародавньому Римі; обмежені в правах (метеки — в Афінах, періеки — в Стародавній Спарті, клієнти, плебеї, перегрини — в Стародавньому Римі), неповноправні (люмпен-пролетарі — в Стародавніх Афінах і Римі, ілоти — в Стародавній Спарті); невільні — державні раби і раби приватних осіб.

Тема 5. Функції, механізм та форми античних держав

5.1. Внутрішні та зовнішні функції античної держави: організаційно-господарська, охорона рабовласницької власності, придушення соціального опору, ідеологічна; зовнішні функції: оборони країни і мирного контакту з іншими народами, захоплення чужих територій, управління завойованими територіями.

5.2. Державний механізм античних республік — Афін, Спарти та Риму. Законодавчі органи — народні збори: екклесія в — Афінах, апелла — в Спарті, центуріатні, три- бутні, куріатні коміції — в Римі. Виконавчі органи: архагети, ефори, герусія — в Спар- ті, Рада п’ятисот (буле) — в Афінах; сенат — в Римі, магістрати: принципи їх організації та діяльності. Армія, поліція: принципи формування та діяльності. Судові органи: зв’язок з адміністративними органами — в Спарті і Римі, особливості судової організації Стародавніх Афін: геліея — вищий судовий орган країни.

5.3. Загальні риси та особливості форм республіканських античних держав. Поліси стародавньої Греції. Афінська «демократична» республіка, «аристократична» республіка в Спарті та «змішана» (аристократично-демократична) республіка в Римі. Антична державно-правова думка: «Сім наймудріших», Піфагор, Геракліт, Демокріт, ідеальна держава Платона, Аристотель про правильні і неправильні форми держави. Цицерон про «кругообіг» різноманітних форм держави.

5.4. Форма та державний механізм монархічного Риму. Криза республіканізму, поява військово-політичної диктатури: диктатура Сулли (82—79 рр. до н. е.), Юлія Цезаря (45—44 рр. до н. е.), правління Октавіана Августа (30(27) р. до н. е. — 14 р. н. е.). Становлення монархічної форми правління: принципат і домінат. Особливості державного механізму Риму в період принципату і домінату. Чиновництво. Органи управління у провінціях. Зміни в державно-територіальній організації: поділ Римської імперії на Західну та Східну (395 р.). Падіння Західної Римської імперії (476 р.). Східно-Римська (Ромейська) імперія. Правління імператора Юстиніана (528—565 рр.).

Тема 6. Право країн античної цивілізації

6.1. Право давньогрецьких полісів. Основні риси права Афін і Спарти. Закон як основна форма правотворчості. Сократ, Платон і Аристотель про збіг справедливого і законного. Закони Драконта (біля 621 р. до н. е.). Правові інститути Стародавніх Афін і Спарти: цивільно-правові інститути (право власності, зобов’язальне (договірне), шлюбне, спадкове право; злочини (проти держави, проти особистих інтересів) і покарання (смертна кара, продаж в рабство, позбавлення волі, штраф, атимія). Судовий процес: dike, graphe — в Афінах.

6.2. Римське право, його періодизація.

Джерела римського права, їх розвиток. Пам’ятки права найдавнішого періоду: правові звичаї (mores majorum), законодавство царів (leges regiae), Закони ХІІ таблиць (leges doudecem tabularum), право квіритське та ін.

Джерела права класичного періоду: преторське право (jus praetorium) і «право народів» (jus gentium); кодифікація преторського права — «Вічний едикт» Юліана (edictum perpetuum) ІІ ст.; конституції — акти імператорської влади: едикти, рескрипти, декрети, мандати. Роль римських юристів у розвитку права. Тиберій Корунканій, Гней Флавій, Катон Старший, Марк Манілій, Квінт Муцій Сцевола, Публій Муцій Сцевола, Сервій Сульпіцій Руф; основні школи права: сабіньянці, прокульянці. Папініан, Павел, Ульпі- ніан, Модестін і Гай.

Джерела права посткласичного періоду: кодифікація римського права, кодекси Гре- горіана, Гермоніана (Ш ст.н. е.), Феодосія (438 р.) та Юстиніана (Звід законів Юстиніана) 528—534 рр.

Інститути римського права. Цивільно-правові інститути: право власності — цивільна (квіритська) власність, сервітути, преторська, бонітарна власність, власність пе- регринів; право зобов’язань — зобов’язання з договорів, зобов’язання з деліктів, вербальний, літеральний, реальний та консенсуальний договір (контракт); шлюбно-сімейне право — шлюб із «владою чоловіка», інститут усиновлення, конкубінат; правове регулювання спадкових відносин — спадкування за законом і за заповітом.

Злочини та покарання у римському праві: злочини публічного і приватного характеру, смертна кара, принцип таліону, принцип композиції — в архаїчний період історії римського права; поява понять провина, необережність і випадок, нова класифікація злочинів: проти держави, проти релігії, проти моральності, проти приватних осіб — у класичний період, екстраординарні злочини посткласичного періоду.

Судовий процес у Римі, основні його види: легісакційний, формулярний, екстраординарний, інквізиційний.

Роль римського права у світовій історії.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.2.

ДЕРЖАВА І ПРАВО КРАЇН СЕРЕДНЬОВІЧНИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

Програмний матеріал змістового модуля 1.2. спрямований на формування системи знань про державу і право країн середньовічних цивілізацій, про характерні та особливі риси становлення феодальної держави і права в країнах західної та східної цивілізацій. Для оволодіння сукупністю цих знань ті, хто навчаються, повинні опрацювати у процесі аудиторної та самостійної роботи питання наступних п’ яти тем:

Тема 7. Ранньофеодальна держава і право в країнах Європи

7.1. Розклад рабовласницьких і первіснообщинних відносин та виникнення феодалізму. Основні риси європейського феодалізму. Шляхи утворення ранньофеодальних держав.

7.2. Візантія — державо — і — правонаступниця давньоримської держави.

Особливості суспільного ладу та державного устрою Візантії в V—VII ст. Еволюція форми держави та державного механізму у VIII—ХѴ ст. Подальший розвиток римського права у Візантії. Післяюстиніанівські кодифікації: Еклога, Землеробський закон, Номоканон, Прохірон, Базиліки. Вплив Візантії на становлення та розвиток державно- правових інститутів у слов’ян.

7.3. Держава і право франків й англосаксів. Створення ранньофеодальної держави у племен, які населяли територію Північної та Північно-Західної Європи. Виникнення держави у франків, основні етапи її розвитку (Меровингський ѴІ—ѴІІ ст., Каролінг- ський ѴІІІ — перша пол. ІХ ст.). Суспільний лад та форми їх державної організації.

Державний механізм. Королівська (княжа) влада і палацево-вотчинна система управління. Розпад франкської держави. Верденський договір (843 р.) та його вплив на подальші процеси державного розвитку в Західній Європі.

Виникнення англосаксонських держав на Британських островах та їх роль у державотворенні Англії.

7.4. Основі риси ранньофеодального права. Джерела права. Звичаєве право. Варварські правди. Салічна правда, англосаксонські правди. Королівське законодавство. Регулювання общинного побуту Салічною правдою, правове становище франків. Злочини й покарання. Судовий процес у державах раннього середньовіччя (франків та англосаксів).

Тема 8. Феодальна держава в країнах Європи

8.1. Соціально-економічні та політичні передумови виникнення нових держав в Європі. Розпад імперії Карла Великого і утворення Франції та Німеччини (Священної римської імперії германської нації). Утворення Великого князівства Литовського. Нормандське завоювання Британії, утворення Англії.

8.2. Форми середньовічних держав. Християнська доктрина «двох мечів». Хома Аквінський про політичні форми правління. Державно-політичні погляди Марселія Па- дуанського. Загальні риси та особливості розвитку державних форм Англії, Франції, Німеччини: сеньйоріальна (ленна), станово-представницька та абсолютна монархії у Франції, Німеччині та Англії. Утворення та розвиток Російської (Московської) централізованої держави. Теорія Філофея, державно-політичні погляди О. М. Курбського та І. С. Пересвєтова. Шляхетська Річ Посполита.

Міські республіки середньовіччя в Італії, Німеччині, Франції, Іспанії, особливості їх державного устрою. Союзи міст.

8.3. Механізм середньовічних держав Європи. Зміни в суспільному ладі країн Європи у ХІІІ—ХѴ ст. Формування основних станів: духовенства, дворянства, городян та їх вплив на державні функції та структуру державного механізму західноєвропейських країн. Органи влади і управління у сеньйоріальних та станово-представницьких монархіях. Станово-представницькі установи Європи: кортеси в Іспанії, парламент в Англії, Генеральні Штати у Франції, з’їзди курфюрстів, рейхстаг і ландтаги в Німеччині, Боярська дума — в Росії, Сейм — в Польщі, їх структура, компетенція, значення.

Особливості західноєвропейського абсолютизму (класичний абсолютизм у Франції, незавершений абсолютизм в Англії, князівський (обласний) абсолютизм у Німеччині). Еволюція державного механізму європейських країн у період абсолютизму. Особливості становлення російського абсолютизму. Державні реформи першої чверті ХѴІІІ ст.

Судові та правоохоронні органи в механізмі феодальної держави.

Тема 9. Європейське феодальне право

9.1. Основні риси права країн континентальної Європи. Пилип де Бомануар про сутність права. «Партикулярне право» в країнах континентальної Європи: звичаєве право, міське право, канонічне право, рецепійоване римське право, королівське законодавство.

Основні риси феодального права Англії: загальне право, право справедливості, судовий прецедент. Дуалістичний характер судово-правової системи Англії.

9.2. Основні кодифікації феодального права. Перші державно-правові джерела феодальної епохи: Велика хартія вільностей 1215 р. в Англії, Золота булла 1356 р. у Німеччині, Великий березневий ордонанс у Франції 1357 р.; Кодифікації часів короля Людовика ХІѴ у Франції (Цивільний ордонанс 1667 р., Карний ордонанс 1670 та ін.). «Саксонське дзерцало» 1232 р., і «Карна Конституція» Карла V («Кароліна») 1532 р. — в Німеччині; Новгородська і Псковська судні грамоти, Судебники 1497 та 1550 рр., Соборне Уложення 1649 р., Військові Артикули, Звід законів Російської імперії, Уложен- ня про кару кримінальну і виправну 1845 р.

9.3. Основні інститути феодального права у країнах Західної Європи. Зародження державно-правових інститутів: устрій органів державної влади, взаємозв’язок держави й особистості.

Цивільно-правові інститути. Види майнових прав на землю: право власності (алод); утримання: вільні, шляхетні (бенефіцій, феод (лен), лицарська служба, (довірча власність); нешляхетні (цензіва, короткострокова оренда). Право зобов’язань: поява нових видів договорів (найму, підряду, доручення), поява перших банків, векселя. Сімейно- шлюбне право, роль канонічного права. Спадкове право: спадкування за законом та за заповітом, принцип майорату.

Злочини і покарання. Спроби класифікації злочинів: тяжкі, середні і легкі — у Франції; тризн, фелонія, місдімінор — в Англії; злочини і проступки; злочини проти релігії, проти держави, проти приватних осіб — в Німеччині. Види покарань, їх заляку- вальний характер. Загальні поняття кримінального права: замах, співучасть, необережність, необхідна оборона тощо, принцип особистої відповідальності злочинця.

Судовий процес, його основні види: формальний — у цивільному судочинстві, змішаний, розшуковий — у карному судочинстві Німеччині та Франції. Особливості англійського судочинства: інститут роз’їзних суддів, інститут присяжних.

9.4. Особливості розвитку правових інститутів руського феодального права. Цивільно-правові інститути: основні форми земельної власності: вотчина (спадкоємне землеволодіння) і помістя (умовне землеволодіння) та їх різновиди; зобов’язальне право: відповідальність третіх осіб, усний та письмовий (кабала) види договорів, вплив церковного права на регулювання сімейно-шлюбних відносин; спадкування за законом і за заповітом. Поява поняття «нерухома власність», нові види договірних відносин (договір товариства), зміни у спадкоємному та сімейно-шлюбному праві.

Кримінально-правові інститути: поняття злочину та його видів (державний, крамола, майновий, проти особи). Суб’єкти кримінально-правових відносин за Соборним Уложенням 1649 р., класифікація злочинів: умисні, необережні, випадкові. Поняття необхідної оборони, крайньої необхідності. Поділ злочинів на стадії: умисел, замах на злочин, закінчений злочин. Зміни в класифікації злочинів за «Військовими артикулами» 1715 р.. Характерні ознаки покарання: індивідуалізація, становість, невизначеність формулювань, каральний характер; основні їх види.

Судовий процес, його основні види: змагальний — в цивільному судочинстві; роз- шуковий, інквізиційний — в кримінальному судочинстві.

Тема 10. Феодальна держава у країнах Сходу

10.1. Основні риси східного феодалізму, його вплив на сутність та форму держави. Становлення феодальної держави в країнах Сходу. Основні етапи розвитку держави у Китаї, її форма та механізм, подальша модифікація східної деспотії у феодальному Китаї. Делійський султанат і імперія Великого Могола в Індії. Виникнення держави в Японії, особливості її форми та механізму, військово-олігархічний режим сьогунату.

10.2. Виникнення та розвиток мусульманських держав. Становлення державності у арабських племен. Утворення Арабського халіфату, авторитарно-теократичний характер його форми та механізму. Іслам: сунізм і шиїзм про державу, її сутність та призначення. Утворення турецької держави, основні етапи її розвитку. Форма і механізм Турецького султанату.

Тема 11. Право країн середньовічного Сходу

11.1. Особливості права в країнах середньовічного Сходу. Загальні риси східного права: консерватизм, стабільність, традиційність норм права і моралі.

Джерела права далекосхідних країн: «Кодекс династії Тан. ѴІІ ст.», «Виправлені і переглянуті зібрання кримінальних законів» Х ст., «Звід законів династії Мін» ХІѴ ст.

(Китай), Конституція Сьотокутайсі (604 р.), Звід законів Тайка 702 р., Тайхо Йоро рьо, Кодекс із 100 статей. 1742 р. (Японія).

Основні інститути далекосхідного права. Цивільно-правові інститути: форми земельної власності в Китаї (неподільна сімейна власність, родова власність, власність буддійських і даосійських общин, приватна власність); Японії (державна, громадська, великосімейна); зобов’язальне право, його особливості в Китаї та Японії, їх історична обумовленість; сімейно-шлюбне право, спільне і особливе в Китаї та Японії, особливості спадкового права. Злочини і покарання. Класифікація злочинів в Китаї: концепція «10 зол», в Японії — «8 зол». Судовий процес: інквізиційний — у Китаї, змішаний — у Японії.

11.2. Становлення мусульманського права, основні його риси. Джерела мусульманського права: Коран, сунна, іджма, фетва, кияс, місцеві звичаї, фірмани і кануни.

Основні інститути мусульманського права. Цивільно-правові інститути: право власності, категорії земельних володінь (священна земля, державна земля, землі, що знаходились в приватній власності, общинна земля); зобов’язальне право, особливості договірних відносин. Сімейно-шлюбне та спадкове право. Злочини і покарання в мусульманському праві. Класифікація злочинів і відповідність їм покарань. Судовий процес, його обвинувальний характер.

МОДУЛЬ 2.

ДЕРЖАВА І ПРАВО КРАЇН ЕПОХИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Другий модуль об’єднує у своїх межах групу споріднених питань, які розкривають зміст та сутність держави і права громадянського суспільства. Він складається з трьох змістових модулів: «2.1. Держава в країнах західних цивілізацій», «2.2. Право в країнах західних цивілізацій» та «2.3. Держава і право країн східних цивілізацій».

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2.1.

ДЕРЖАВА В КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

Програмний матеріал змістового модуля 2.1. спрямований на формування системи знань про становлення та розвиток буржуазної держави як держави нового типу в країнах західної цивілізації. Для оволодіння сукупністю цих знань ті, хто навчаються, повинні опрацювати у процесі аудиторної та самостійної роботи питання наступних трьох тем:

Тема 12. Становлення держави нового типу

12.1. Громадянське суспільство як історичний етап у розвитку людської цивілізації. Соціально-економічні, політичні та ідеологічні передумови переходу від кастовостанового суспільства до громадянського. Соціально-правова сутність громадянського суспільства, основні етапи його становлення.

12.1. Ранні революції та їх вплив на становлення держави нового типу. Голландська революція та її роль у формуванні основ держави нового типу. Утрехтська унія від 23 січня 1579 р.

Англійська революція та її вплив на становлення держави нового типу: соціально- економічні, політичні та ідеологічні передумови англійської революції. Концепція Т. Гоббса про абсолютність державної влади. Тривалий парламент. Основні політичні течії: пресвітеріани, індепенденти, левеллери. Форма та сутність англійської держави в роки революції: «конституційна монархія» (1640—1649 рр.), індепендентська республіка (1649—1653 рр.), Протекторат Кромвеля (1653—1658 рр.). «Знаряддя управління» (1653 р.). Реставрація Стюартів (1660 р.). Політична програма Дж. Локка, державно- правові ідеї Мільтона.

12.2. Революції останньої чверті XVIII ст. та їх вплив на становлення держави нового типу. Соціально-економічні, політичні та ідеологічні передумови американської революції. Т. Пейн про народний суверенітет. Державно-правові ідеї Т. Дже- ферсона. Декларація незалежності США 1776 р. Боротьба за здійснення принципів Декларації незалежності (1776—1783 рр.). Статті конфедерації і вічного союзу 1781 р. Утворення держави США. Ідея сильної виконавчої влади О. Гамільтона. Сутність та форма держави США за Конституцією 1787 р. Біль про права 1791 р.

Соціально-економічні, політичні та ідеологічні передумови Великої французької революції. Державно-правові ідеї Вольтера, Ж.-Ж.Руссо, Ш. Монтеск’є. Основні етапи революції. Декларація прав людини і громадянина (26 серпня 1789 р.). Становлення конституційної монархії. Конституція від 3 вересня 1791 р. Перша республіка (1792— 1804 рр.) та її модифікації: жирондистська республіка (1792 — 1793 рр.); якобінська республіка (1793—1794 рр.), Конституція 1793 р., якобінська диктатура; директоріальна республіка (1795—1799 рр.), Конституція 1795 р.; консульська республіка (1799—

1804 рр.). Конституція 1799 р.

12.3. Революції середини ХІХ століття в Німеччині та їх вплив на становлення держави нового типу. Розпад «Священної римської імперії германської нації». Соціально-економічні, політичні та ідеологічні передумови революції 1848 р. В Німеччині. Природно-правова доктрина І. Фіхте; Г. Гегель і І. Кант про державу і право. Франкфуртська конституція 1849 р., Прусська конституція 1850 р. Посилення Прусії й Австрії та їх боротьба за гегемонію на німецьких землях. Об’єднання Німеччини під зверхністю Прусії. Ідея конституційної монархії Л. Штейна. Утворення Германської імперії. Імперська конституція 1871 р.

12.4. Буржуазна і капіталістична держава — держава перехідного типу. Основні риси буржуазної та капіталістичної держави. Ознаки перехідної держави.

Тема 13. Форми держави та їх розвиток в епоху громадянського суспільства

13.1. Основні тенденції розвитку елементів форми держави: форми державного правління, форми державно-територіального устрою та форми політичного режиму.

13.2. Форми державного правління та їх розвиток після буржуазних революцій

ХѴІІ—ХѴІІІ ст. Становлення парламентсько-монархічних форм правління та їх еволюція. Реставрація монархії в Англії: становлення обмеженої (конституційної) монархії: боротьба вігів і торі в парламенті, прийняття «Акту про краще забезпечення свободи підданого і про попередження ув’язнення за морями» 1679 р., («славна революція») 1688 р; «Білль про права» 1689 р., «Акт про влаштування» 1701 р.

Формування основних принципів британської (вестмінстерської) моделі парламентаризму: відповідальний уряд, партійне правління, регулярна зміна кабінету міністрів. Виборчі реформи 1832, 1867, 1884—1885 рр. Організаційне оформлення політичних партій: ліберальної та консервативної. Еволюція парламентської монархії у Великобританії наприкінці ХІХ — у ХХ ст.: становлення домініонів, занепад парламентаризму, посилення виконавчої влади її міністеріалізація. Законодавчі акти про парламент 1911 р., 1949 р., 1999 р.:

Становлення республіканських форм правління та їх розвиток. Президентська республіка в США та її еволюція: поправки XII (1804 р.), XV (1870 р.), XVII (1913 р.), XX (1933 р.), XXII (1951 р.), XXIV (1964 р.), XXVI (1971 р.) до Конституції США; використання «вашингтонської» моделі президентської форми правління в інших країнах. Становлення парламентської республіки у Франції та її розвиток в роки ІІІ і IV республік; парламентська республіка в Німеччині (кінець 1940-х рр. — поч. ХХІ ст.). Змішана республіка та її розвиток: Республіка Фінляндія (Суомі) та Веймарська республіка (1919— 1933 рр.) — перший досвід змішаної республіки; французька модель змішаної форми республіканського правління (V республіка); становлення змішаних республік в інших країнах.

13.3. Форми політичних режимів в зарубіжних країнах. Буржуазні революції ХѴІІІ—ХІХ ст., їх вплив на становлення політичних режимів в країнах Західної Європи та США. Демократичний режим, його історичні форми: демократично-ліберальний, демократично-консервативний, демократично-радикальний.

Недемократичний режим: бонапартистський режим у Франції (сер. ХІХ ст.), поліцейський режим в Німеччині напр. ХІХ — поч. ХХ ст. Фашистська концепція міцної «надкласової» влади. Тоталітаризм в Західній Європі у першій половині ХХ ст. (Італія, Іспанія, Румунія, Угорщина). Німецький нацизм як крайня форма тоталітаризму. Закони 1933 р. «Про усунення злигоднів народу і держави», «Проти утворення нових партій», «Про забезпечення єдності партії і держави».

13.4. Форми державно-територіального устрою в зарубіжних країнах. Складна форма державно-територіального устрою та її розвиток: імперія та федерація в епоху громадянського суспільства. «Класична» імперія в Європі: Російська імперія 1721—

1917 рр., Друга імперія в Німеччині 1871—1918 рр.; Австро-Угорська імперія 1866—

1918 рр. Британська та французька колоніальні імперії. Федерація, причини побудови форм державно-територіального устрою зарубіжних країн на основі принципу федералізму. Історичні засади сучасного американського та німецького федералізму.

Проста форма державно-територіального устрою. Особливості становлення унітарної держави в епоху громадянського суспільства. Історичні основи сучасного унітаризму. Характерні риси та особливості французького та британського унітаризму.

Тема 14. Функції та механізм держави, основні тенденції їх розвитку

14.1. Сутність держави та її еволюція в епоху громадянського суспільства. Основні етапи побудови «демократичної», «правової» та «соціальної» держави в зарубіжних країнах.

14.2. Функції держави, основні тенденції їх розвитку. Зовнішні функції держави: вплив історичних обставин на зміст військової функції держави. Виникнення та розвиток в другій половині ХХ ст. — поч. ХХІ ст. функцій: 1) забезпечення миру та світового порядку; 2) співробітництва держав; 3) інтеграції в європейську та світову економіку. Внутрішні функції держави та основні тенденції їх розвитку в епоху громадянського суспільства: політична, ідеологічна, соціальна, правоохоронна, економічна.

14.3. Механізм держави нового типу. Органи законодавчої та виконавчої влади у державному механізмі зарубіжних країн. Становлення парламентів, їх місце та роль у системі вищих органів державної влади. Основні тенденції розвитку виконавчої влади в епоху громадянського суспільства: еволюція інститутів глави держави та урядової влади. Поліцейські органи в державному механізмі розвинутих країн: Історичні основи сучасних поліцейських служб Великобританії, США, Франції та Німеччини.

Судові органи в механізмі держави країн епохи громадянського суспільства. Еволюція судових систем Великобританії, США, Франції та Німеччини після буржуазних революцій: розвиток кримінальної та цивільної юстиції в Англії (Великобританії); Закон про судоустрій США (24.09.1789), «державна» та «народна» юстиція в США у ХІХ ст., судоустрій США та його специфіка у ХХ ст.; розвиток цивільної, кримінальної та адміністративної юстиції Франції у ХѴІІІ—ХХ ст.; історичні основи сучасної німецької юстиції: утворення ФРН та кардинальна реорганізація судоустрою країни, його специфічні риси.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2.2.

ПРАВО КРАЇН ЗАХІДНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

Програмний матеріал змістового модуля 2.2. спрямований на формування системи знань про становлення та розвиток права нового типу в країнах західної цивілізації. Для оволодіння сукупністю цих знань ті, хто навчаються, повинні опрацювати у процесі аудиторної та самостійної роботи питання наступних чотирьох тем:

Тема 15. Становлення буржуазного права — права нового типу

15. 1. Буржуазні революції ХѴІІІ — ХІХ ст., їх роль у становленні буржуазного права як права нового типу в країнах Західної Європи та США. Принципи та характерні риси нового (буржуазного) права: принципи індивідуалізму, свободи, законності, «верховенства права».

15.2. Основні тенденції розвитку буржуазного права. Становлення світових правових сімей: англо-американська та континентальна (романо-германська). Демократизація та соціалізація права. Зміни у джерелах та структурі права. Нові інтеграційні процеси у праві.

Тема 16. Становлення та розвиток конституційного (державного) права у зарубіжних країнах

16.1. Теоретичні засади конституційного права. Формування засад конституційного права як галузі юридичної науки. «Класична (юридична) школа» конституційного права та її засади (А. Дайсі, Г. Єллінек, А. Есмен, Ф. Кокошкін, М. Коркунов та ін.) Юридично-соціологічна школа конституційного права (Л. Дюгі, М. Оріу, Л. Гумплович і ін.). Демократична доктрина конституційного права.

16.2. Основні етапи та тенденції у розвитку конституційного (державного) права як галузі права. Формування основ конституційного права на засадах парламентаризму та конституціоналізму. Велика хартія вільностей 1215 р., Петиція про право 1628 р., «Біль про права» 1689 р. (Англія), Декларація незалежності 1776 р. (США), Декларація прав людини і громадянина 1789 р. (Франція). Основні тенденції розвитку конституційного права у ХІХ ст.: політизація та демократизація конституційного права (перехід від цензового до загального й рівного виборчого права). Реформи виборчого права в Англії 1832, 1867, 1884—1885 рр.; ХШ, ХІѴ, ХѴ поправки (1865—1870 рр.) до Конституції США, Франкфуртська 1849 р. Конституція Германської імперії. Історичні засади назв галузі права: «конституційне» та «державне» право. Основні тенденції розвитку конституційного права у ХХ ст.: соціалізація, інституціоналізація політичних партій та громадських об’єднань, інтернаціоналізація конституційного (державного) права, його подальша демократизація. Політична конституція Мексиканських Сполучених Штатів (1917 р.), Вей- марська Конституція 1919 р., Конституція СРСР (1936 р.), Основний Закон ФРН (1949 р.); ХІХ (1920 р.), ХХІѴ (1964 р.), ХХѴІ (1971 р.) поправки до Конституції США.

16.3. Джерела конституційного (державного) права. Конституції — основне джерело конституційного (державного) права. Буржуазні революції ХѴІІІ — сер. ХІХ ст. та їх роль у появі перших конституцій. Конституції першої «хвилі» (ХѴШ — поч. ХХ ст.), їх характері риси. Зміни на політичній карті Європи після першої світової війни. Конституції другої «хвилі» (1919—1939 рр.). Друга світова війна, її політичні наслідки для конституційного розвитку зарубіжних країн. Конституції третьої «хвилі» (1945—1960 рр.). Падіння світової колоніальної системи наприкінці 50-х-початку 60-х рр. ХХ ст. Конституції четвертої «хвилі» (1960 — сер.70-х рр.). Падіння тоталітарних режимів в Європі, прийняття демократичних конституцій, розпад СРСР. Конституції п’ятої та шостої «хвиль» (сер. 70-х — 90-ті рр. ХХ ст.), їх характерні риси та особливості.

16.4. Основні інститути конституційного (державного) права. Інститут конституційного статусу особи. Громадянство, засоби набуття («право крові», «право ґрунту»), право на власне ім’я, запис актів цивільного стану, поява перших ідентифікаційних документів. Основні права та свободи особи. Три хвилі (поколінь) прав і свобод людини: особисті права й свободи людини, політичні права та свободи людини і громадянина, соціально-економічні та культурні права і свободи людини і громадянина.

Інститут начал організації держави. Парламентаризм і парламент, структурна побудова парламентів (двопалатні, однопалатні). Органи виконавчої влади: глава держави (монарх, президент) і уряд, порядок їх формування. Виборчі системи. Започаткування конституційної юстиції (поч. ХІХ ст.). Формування трьох основних систем конституційної юстиції: американської, австро-німецької, французької.

Тема 17. Цивільне право англо-американської та континентальної світових правових сімей

17.1. Теоретичні засади цивільного буржуазного права. Концепція цивільного права у природно-правовій доктрині. Історична школа права та її вплив на концепцію цивільного права. Інші цивілістичні теорії: вольова теорія, догматична цивілістика, теорія інтересу.

17.2. Джерела цивільного права. Джерела цивільного права й процесу в країнах ан- гло-американської правової сім ’ї: судовий прецедент, закон, делеговане законодавство. Законодавство 1844—1867 рр. про кампанії та консолідовані статути (Акт про перевідний вексель 1882 р., Акт про товариства 1890 р., Акт про продаж товарів, Акт про кампанії 1908 р., Закон про компанії 1985 р., Закон про шлюбно-сімейні справи 1979 р.) у Великобританії. Основні джерела цивільного права США: Конституція, федеральні закони, конституції' і закони штатів, кодифіковане законодавство — Цивільно-процесуальний кодекс штату Нью-Иорк 1848 р., Цивільний кодекс Каліфорнії 1872 р., Цивільний кодекс Луїзіани 1870 р. Спроби уніфікації цивільного права: федеральний Звід законів (1926 р.), (Одноманітний закон про шлюб та сім’ю 1970 р.), Одноманітний торгівель- ний кодекс, «Оновлене викладення права».

Джерела цивільного права країн континентальної правової сім ’ї. Кодифікації як основне джерело цивільного права й процесу: Цивільний кодекс французів (Кодекс Наполеона) 1804 р., Цивільно-процесуальний кодекс Франції (1806 р.), Австрійське цивільне уложення 1811 р., Саксонське цивільне уложення 1863 р., Цивільний процесуальний кодекс Німеччини 1877 р. Німецьке цивільне уложення 1900 р.

17.3. Основні інститути цивільного права.

Основні інститути цивільного права країн англо-американської правової сім’ї. Суб’єкти цивільного права: фізична та юридична (корпорація) особи. Інститут власності: право власності в Англії, його особливості, право власності в США: індивідуальна приватна власність, асоційована корпоративна форма власності; інститут трасту (довірчої власності). Зобов’язальне право: впровадження буржуазних принципів у традиційну англійську доктрину договору: свободи договору, рівності сторін у договорі, юридичної непорушності та їх обмеження. Деліктне право, його особливості. Шлюбно-сімейне право, його демократизація.

Основні інститути цивільного права країн континентальної правової сім’ї. Суб’єкти цивільного права у французькому та німецькому праві. Принцип юридичної рівності. Право власності: індивідуальна, державна, общинно-комунальна, комерційна (Франція); інститут речового права (поділ речей на рухомі та нерухомі) у Німеччині, його особливості. Інститут зобов’язань. Шлюбно-сімейне право. Інститут спадкування: спільні риси і особливості.

17.3. Суміжні з цивільним правом галузі права. Торгове право в історичному розвитку: італійський, французький, німецький періоди. Торговий кодекс Франції 1807 р., Торговий кодекс Німеччини 1897 р. Основні тенденції розвитку сучасного торгового права: міждержавна уніфікація національних норм цивільного й торгового права, соціалізація і демократизація основних інститутів торгового права.

Трудове право і соціальне законодавство. Основні тенденції правового регулювання праці в країнах Західної Європи та США. Закон Лє Шапел’є 1791 р., Цивільний кодекс 1804 р., Кодекс законів про працю 1973 р., у Франції; фабричне законодавство в Англії першої половини ХІХ ст., становлення системи соціального забезпечення: закон про національну службу охорони здоров’я 1977 р., закон про соціальне забезпечення 1985 р.; антиробітниче законодавство США ХІХ — поч. ХХ ст., законодавство Ф. Рузвельта періоду «нового курсу»: закони Норриса Ла Гардія (1932 р.), Вагнера (1935 р.), закон про справедливі умови праці (1938 р.), федеральний закон про соціальне забезпечення (1935 р.); тарифні угоди в Німеччині кінця ХІХ — початку ХХ ст., становлення «соціального законодавства», закон 1871 р. про матеріальну відповідальність, Соціальний кодекс 1911 р., і подальших редакцій, закон про тарифні угоди 1949 р.

Правове регулювання охорони навколишнього середовища. Становлення екологічного права. Закон про лісові резервати (1891 р.), федеральні закони про заповідники 1918, 1958, 1966 рр., про національну політику з питань навколишнього середовища 1969 р. в США; законодавство Великобританії про охорону навколишнього середовища: закони про чисте повітря 1958, 1968 рр., закон про охорону природи 1968 р., закон про контроль над забрудненням атмосфери 1978 р., державна програма з охорони навколишнього середовища Франції 1970 р., система нормативних актів екологічного характеру ФРН, їх попереджувальний характер: закон про захист навколишнього середовища 1974 р., закон про охорону природи 1976 р.

Тема 18. Кримінальне право і кримінальний процес англо-американської та континентальної правових сімей

18.1. Теоретичні засади буржуазного кримінального права. Просвітницько- гуманістична теорія кримінального права. (Ч. Беккаріа, Вольтер, Ш.Монтеск’є). Класична школа кримінального права. (А. Фейєрбах, І. Бентам). Антрополого-соціологічна школа кримінального права (Ч. Ломброзо).

18.2. Джерела кримінального права. Джерела кримінального права країн англо- американської правової сім’ї. Загальне право: «Збірники судових звітів», Всеанглійські судові звіти, «Коментарі до законів Англії» Блекстона; статутне право: лібералізація кримінального законодавства на поч. ХХ ст., реформа кримінального законодавства 1830—1880 рр.; делеговане законодавство у Великобританії.

Джерела федерального кримінального права в США: Конституція 1787 р., акти Конгресу (Звід законів США «Злочини і кримінальний процес», Зразковий кримінальний кодекс 1962 р.), підзаконні акти, прецедентне та загальне право, договори про екстрадицію. Джерела кримінального права штатів: Конституція США, конституції штатів, кримінальні кодекси штатів (Нью-Гемпшир, Луїзіана, Делавер, Орегон, Каліфорнія, Небраска, Юта, Айова, Вісконсін, Нью-Йорк), підзаконні акти, загальне право.

Джерела кримінального права країн континентальної правової сім ’ї. Джерела кримінального права Франції: Кримінальні кодекси Франції 1791 р., 1810 р. та 1992 р., Кодекс військової юстиції 1982 р., міжнародні угоди.

Кримінальне уложення Північно-Германського союзу 1871 р., в Німеччині, кримінальне законодавство періоду фашистської диктатури, закони про зміну кримінального права 1951 р., закони про реформу кримінального права 1954 р., додаткове кримінальне право.

18.3. Основні інститути кримінального права. Збереження феодальних кримінально-правових норм, трьохчленної структури в класифікації злочинів в англійському праві у ХІХ — першій полов. ХХ ст. Сучасні класифікації злочинів в англійському і американському праві: за об’єктом, за ступенем небезпеки діянь, за їх ставленням до моральних норм права. Мета кримінального покарання: відплата, залякування й виправлення. Основні види покарань: страта, позбавлення волі, штраф, додаткові види покарань, пробація.

Основні інститути кримінального права країн континентальної світової правової сім’ї. Класифікація злочинів за Кримінальними кодексами Франції 1810 р. та 1992 р., Кримінальним кодексом ФРН. Мета кримінального покарання: відплата, залякування, ре- соціалізація (виправлення). Система покарань у Франції за КК 1791 р., 1810 р., 1992 р.: кримінальні, виправні, поліцейські; у Федеративній республіці Німеччині за Кримінальним кодексом: основні, додаткові, наслідки як вид кримінально-правових заходів.

18.4. Кримінальний процес в зарубіжних країнах. Джерела кримінального процесу Англії: «Петиція про право» 1628 р., «Народна угода» 1647 р., «Акт з метою кращого забезпечення свободи особистості і попередження заточень за морями» 1679 р., Білль про право 1689 р., Статут 1696 р., демократизація процедури розгляду кримінальних справ у ХІХ — поч. ХХ ст.: закон про адвокатуру (1836 р.), закон про свідчення в суді обвинуваченого за власним бажанням (1898 р.), закон про кримінальну апеляцію (1907 рр.), закони про кримінальне правосуддя (1925 р.) з подальшими змінами, закон «Про переслідування за злочини» 1985 р., закон про поліцію та магістерські суди 1994 р., закон про кримінальний процес та розслідування 1996 р. Дуалізм кримінально- процесуального законодавства США, вплив судової традиції англійського загального права. Конституція 1787 р., Біль про права 1791 (поправки ІѴ—ѴІІ), ХІѴ, Звід законів США, розділ 18 «Кримінальний процес», законодавство штатів.

Джерела кримінального процесу Франції та Німеччини. Революційне законодавство 1789—1794 рр., Кодекс кримінального розслідування 1808 р., КПК Франції 1958 р. Закон про судоустрій 1877 р., Кримінально-процесуальне уложення 1877 р., Закон про зміни кримінального судочинства та судоустрою 1964 р.(«Мала реформа кримінального процесу ФРН») в Німеччині.

Основні риси кримінального процесу. Обвинувальний або змагальний характер кримінального процесу в Великобританії, США. Принципи невинуватості, гласності розгляду справ. Змішаний характер кримінального процесу у Франції: попереднє розслідування, розгляд справ у суді. Особливості побудови кримінального процесу в Німеччині: обмеження слідчого початку на користь змагального, незалежність слідчого судді від прокурора, допущення захисника на стадії попереднього розслідування.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2.3.

ДЕРЖАВА І ПРАВО КРАЇН СХІДНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

Програмний матеріал змістового модуля 2.3 спрямований на формування системи знань про становлення та розвиток нового історичного типу держави і права в країнах східної цивілізації. Для оволодіння сукупністю цих знань ті, хто навчаються, повинні опрацювати у процесі аудиторної та самостійної роботи питання наступних двох тем:

Тема 19. Держава у країнах далекого і близького Сходу

19.1. Становлення й розвиток буржуазної держави — держави нового типу в далекосхідних країнах. Японська держава: Реставрація Мейдзі і становлення буржуазної держави в Японії; форма японської держави за Конституцією 1889 р., її еволюція в 1905—1945 рр.; історичні засади сучасної японської держави. Конституція 1947 р. Китайська держава: Сіньхайська революція 1911 р. та її вплив на становлення держави нового типу в Китаї; падіння монархії та встановлення республіки; китайський мілітаризм 1917—1949 рр.; Китайська народна республіка 1949—1976 рр., її модернізація після смерті Мао Цзедуна: Конституція 1982 р., реформи Ден Сяопіна.

19.2. Держава в країнах близького Сходу. Загальні риси та особливості державного ладу «нафтових монархій» Перської затоки (Саудівська Аравія, Бахрейн, Кувейт). «Нафтові республіки» Перської затоки та специфіка їх державного ладу: Ісламська республіка Іран; республіка Ірак. Турецька республіка та основні етапи її розвитку: історичні передумови становлення республіки у Туреччині (турецький султанат епохи «тан- зимату»); младотурецька революція 1908—1909 рр.; кемалістська революція та формування засад сучасної турецької держави у 20—40-х рр. ХХ ст.; форма турецької держави у другій пол. ХХ ст. Конституція 1982 р.

Тема 20. Право країн східної цивілізації

20.1. Право далекосхідних країн. Право Японії: основні тенденції розвитку права після революції Мейдзі; цивільне та суміжні з ним галузі права; кримінальне право і процес. Право Китаю: китайське право та його специфіка в 1911—1949 рр.; право КНР часів Мао Цзедуна (1949—1976 рр.); китайське право у пореформений період: основні риси цивільного та суміжних з ним галузей права, кримінального права і процесу.

20.2. Право мусульманських країн. Основні риси права близькосхідних країн. Право Туреччини: цивільне та суміжні з ним галузі права; кримінальне право і процес.

Орієнтована структура залікових кредитів навчальної дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн»

з/п

Тематичний зміст дисципліни Заняття

за розкладом (в годинах)

я

H

O

ю

O

04

я

я

JS

'p

O

O

4 я

U

Обсяг навантаження
'S

«

Q

ч

'2

,Q

O

04

я

я

5

Q

O

Контроль £

G

G

Ч

O

u

m

В кредитах
вхідний зК

З

's

O

Он

G

зК

S

G

Щ

ю

P~~.

Он

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Перший семестр (перший заліковий кредит)
1 Вступ: «Історія держави і права зарубіжних країн» як наука і навчальна дисципліна 2 2 * 3
2 Модуль 1: Держава і право країн епохи кастово-станового суспільства
3 Змістовий модуль 1.1: Держава і право країн стародавніх цивілізацій.
4 Т.1: Виникнення держави у країнах давньо- східної цивілізації. Основи їх суспільного лаДУ________________________________ 2 3
5 Т.2: Функції, механізм та форми давньосхід- них держав 4
6 Т.3: Право країн Стародавнього Сходу 2 4
7 Т.4: Виникнення держави в країнах античної цивілізації. Основи їх суспільного ладу 2 2 3
8 Т.5: Функції, механізм та форми античних держав 2 5
9 Т.6: Право античних країн 2 2 4
10 ПК.1.1. 2
11 Змістовий модуль 1.2: Держава і право країн середньовічних цивілізації
12 Т.7: Ранньофеодальна держава і право в країнах Європи 2 4
13 Т.8: Феодальна держава в країнах Європи 2 3
14 Т.9: Європейське феодальне право 2 4 4
15 Т.10: Феодальна держава у країнах Сходу 2 4
16 Т.11: Право країн середньовічного Сходу 4
17 ПК.1.2. 2
18 РК.1. 2
19 Усього за І-й семестр 18 12 * 4 2 45 81 2,25
і 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Другий семестр (другий заліковий кредит)
20 Модуль 2: Держава і право країн епохи громадянського суспільства
21 Змістовий модуль 2.1: Держава в країнах західної цивілізації
22 Т.12: Становлення держави нового типу 2 2 2
23 Т.13: Форми держави та їх розвиток в епоху громадянського суспільства 2 8
24 Т.14: Функції та механізм держави, основні тенденції їх розвитку 2
25 ПК.2.1. 2
26 Змістовий модуль 2.2: Право в країнах західної цивілізації
27 Т.15: Становлення права нового типу 2 2 4
28 Т.16: Становлення та розвиток конституційного (державного) права у зарубіжних країнах 2 2 4
29 Т.17: Цивільне право англо-американської та континентальної світових правових сімей 4 2 8
30 Т.18: Кримінальне право і кримінальний процес англо-американської та континентальної правових сімей 2 2 10
31 ПК.2.2. 2
32 Змістовий модуль 2.3: Держава і право країн східної цивілізації
33 Т.19: Держава у країнах далекого і близького Сходу 2 8
34 Т.20: Право країн східної цивілізації 7
35 РК.2. 2
36 Усього за ІІ-й семестр: 18 12 4 2 63 9 2,75
37 Усього за навчальний рік: 36 24 * 8 4 108 180 5

ІПримітка:

* Вхідний (нульовий) котроль проводиться під час семінарського заняття № 1 (20 хв.)

Семінарські заняття

1. Кількість годин — 24 (Перший модуль — семінари № 1—6; Другий модуль — семінари № 7—12.)

2. Теми занять:

Семінар № 1 «Історія держави та права зарубіжних країн як наука й навчальна дисципліна».

Семінар № 2. «Правові пам’ятки давньосхідного права».

Семінар № 3. «Антична держава».

Семінар № 4. «Право Стародавнього Риму».

Семінар № 5. «Джерела феодального права країн Західної Європи».

Семінар № 6. «Право і судовий процес у середньовічних державах Західної Європи».

Семінар № 7. «Становлення держави нового типу — буржуазної держави в країнах Західної Європи і Північної Америки».

Семінар № 8. Міні-конференція: «Основні тенденції розвитку буржуазної держави в епоху становлення та розвитку громадянського суспільства».

Семінар № 9. «Становлення та основні тенденції розвитку права в зарубіжних країнах в епоху громадянського суспільства».

Семінар № 10. «Конституції зарубіжних країн XVII — XVIII ст. як джерело вивчення історії становлення конституційного права».

Семінар № 11. «Цивільне право в країнах континентальної правової світової сім’ї в епоху становлення та розвитку громадянського суспільства».

Семінар № 12. Ділова гра: «Судовий процес за кримінальним та кримінально- процесуальним законодавством Франції 1808—1810 рр.».

3. Оцінювання: Рейтингове з виставленням відповідної кількості балів за такі види діяльності:

— виступ — від 0 до 5;

— участь в обговоренні виступу:

а) поставити запитання — від 0 до 2;

б) доповнення — від 0 до 3.

Мінімальна кількість балів, котру необхідно набрати за один семінар — 5 Завдання для самостійної роботи

1. Кількість годин — 108 (Перший модуль — 45 год.; Другий модуль — 63 год.)

2. Теми занять: кожна тема забезпечена комплектом завдань для самостійної роботи, які, залежно від кількості годин, відведених на самостійну роботу, виконуються вибірково, за настановами викладача. Завдання, які підлягають зарахуванню, структуро- вані відповідно до змістових модулів.

Комплекти завдань для самостійної роботи містяться в навчальному посібнику: Бо- стан Л. М, Бостан С. К. Історія держави і права зарубіжних країн. Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2004 та в цьому виданні.

3. Оцінювання: Рейтингове з виставленням відповідної кількості балів (від 0 до 6) за виконання завдань кожного з 5 змістових модулів, що становитиме в підсумку від 0 до 30 балів.

Контрольні заходи

1. Кількість годин — 12 (Перший модуль — 6 год.; Другий модуль — 6 год.)

2. Методи: а) тестування — вхідний (нульовий) контроль (ВК) 20 хв.; проміжний контроль (ПК 1.1., ПК 1.2., ПК 2.1, ПК 2.2. по 2 год. кожний);

б) комплексна контрольна робота (ККР) — рубіжний (модульний) контроль (ККР 1, ККР 2 по 2 год. кожна).

3. Оцінювання: Рейтингове з виставленням відповідної кількості балів за: вхідний (нульовий) контролъ (ВК) — від 0 до 10 бал.;

проміжний контроль (ПК)— від 0 до 10 бал.; рубіжний контроль(РК) — від 0 до 30 бал.;

Загальне оцінювання усішності та якості навчання з дисципліни

Підсумкова оцінка з навчальної дисципліни визначається як середньозважена результатів сумарного рейтингу залікових модулів: Ясум = Ям1 + Ям2. Сумарний рейтинг успішності та якості навчання студента за першим модулем розраховується за формулою Ямі = Я (сем) +Я (ср) + (ВК) + Я (ПК) + Я(РК), а за другим модулем — Ям2 =

= Я (сем) + Я {ср) + Я (ПК) + Я(РК).

RM1 = (6 X 5) + (2 X 6) + (1 X 10) + (2 X 10) + (1 X 30) = 102 бал.

RM2 = (6 X 5) + (3 X 6) + (2 X 10) + (1 X 30) = 98 бал.

RcyM. мах. =102 + 98 = 200 бал. за рейтинговою шкалою навчальної дисципліни. Для оцінювання успішності та якості навчання студента за національною шкалою та шкалою ECTS використовується така перехідна таблиця.

За шкалою навчальної дисципліни, (бали) За шкалою навчального закладу, (%) За національною шкалою За шкалою ECTS
180—200 90—100 відмінно A
150—179 75—89 добре BC
120—149 60—74 задовільно DE
70—118 35—59 незадовільно з можливістю повторного складання FX
1—69 1—34 незадовільно з обов’язковим повторним курсом F

Методичне забезпечення

1. Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн» за умов кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП).

2. Бостан Л. М., Бостан С. К. Історія держави і права зарубіжних країн. Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 672 с.

3. Бостан Л. М., Бостан С. К. Історія держави і права зарубіжних країн. Навчальний посібник. — 2-ге див. переробл. та доп. — К.: ЦНЛ, 2008. — 729 с.

<< | >>
Источник: Бостан Л. М., Бостан С. К.. Історія держави і права зарубіжних країн. 2-е вид. перероб. й доп.: Навч. посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2008— 730 с.. 2008

Еще по теме ПРОГРАМА навчальної дисципліни ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН (за вимогами кредитно-модульної системи):

  1. ПРОГРАМА навчальної дисципліни ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН (за вимогами кредитно-модульної системи)
  2. СПИСОК ФАХОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ (БІБЛІОГРАФІЯ)
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -