8.2.4. Види законодавчого процесу

Будь-який законодавчий процес характеризується взаємодією двох начал – об’єктивного і суб’єктивного, що суттєво визначають його характер, той чи інший вид законодавчого процесу. Основними видами розвинутого законодавчого процесу є конституційний процес, ординарний (звичайний, парламентський) та субститутний законодавчий процес.

Конституційний процес в Україні є характерною складовою світового конституційного процесу, головна тенденція якого – універсалізація демократичних принципів та інститутів, що становлять основу сучасних конституцій. Потрібно розрізняти два способи реалізації вітчизняного конституційного процесу: поточний конституційний процес і перспективний конституційний процес. Поточний процес конституційних змін, до прийняття нової Конституції України, по суті слугував потребам юридичного супроводження поточної політичної боротьби за владу, являв собою реакцію законодавця на перебіг цієї боротьби. Завдяки йому було запроваджено основні державні інститути, відбувалася перевірка їх життям, вдосконалювалася законодавча діяльність, що знайшло дальше втілення у Конституції України 1996 року.

Вироблення нової Конституції України було непослідовним, позбавленим внутрішньої цілісності, логічного змістовного зв’язку, що, зрештою, зумовило загалом компромісний характер її остаточної редакції, яка містить низку внутрішніх суперечностей.

Ординарний (звичайний) законодавчий процес в Україні становить парламентський законодавчий процес, конституційне визначення якого охоплює три основних етапи у виробленні законів: розгляд закону, його ухвалення та набрання ним чинності.

В Україні, поряд із конституційним та парламентським законодавчим процесом, відбувався ще один – субститутний законодавчий процес. У ході становлення національної правової системи змінювалася необхідність вказаного процесу, внаслідок чого змінювалися також форми його реалізації, залежно від суб’єктів законодавчих повноважень: Президії Верховної Ради УРСР (України), Президента України та Кабінету Міністрів України. Після прийняття нової Конституції України низка субститутних законодавчих актів зберігають чинність повністю або частково, у зв’язку з чим існує необхідність привести у відповідність з вимогами Конституції субститутні акти глави держави й декрети Кабінету Міністрів України, оскільки Конституція України не допускає існування таких різновидів законодавчих актів.

Разом з тим, крім видових особливостей, будь-який законодавчий процес має безліч індивідуальних рис, які вирізняють кожний окремий законодавчий процес серед аналогічних процесів.