<<
>>

8.1.1 Юридична діяльність як різновид правової діяльності

Одним із важливих, але недостатньо досліджених аспектів у цьому плані є розгляд юридичної діяльності як одного із видів у структурі соціальної діяльності, формулювання на цій основі відповідного наукового визначення та введення його у термінологічний обіг.

У співвідношенні з поняттями юридичної та правової діяльності соціальна діяльність виступає в якості загального терміну, більш широкого за змістом, який об'єднує в собі всі можливі види діяльності людей, що можна спостерігати в соціальному середовищі.

Враховуючи те, що соціальна діяльність відбувається у різних сферах суспільного життя, в тому числі і у сфері дії права, набуваючи при цьому специфічних ознак, є необхідність зупинитися на характеристиці правової діяльності, як одного із її різновидів. За результатами узагальнення теоретичних конструкцій щодо характеристики явища правової діяльності визначимо її найбільш характерні риси:

– вона зберігає ознаки соціальної діяльності і, будучи в її структурі, вивчається як один з підвидів;

– здійснюється у сфері правового впливу, яка в системі «суспільство» характеризується як відносно відокремлена сфера на рівні організації великих мікросистем;

– є правомірною, свідомо-вольовою, цілеспрямованою на отримання правового результату;

– передбачає настання правового результату;

– соціально корисна;

– є засобом забезпечення організаційного впливу на інші сфери суспільного життя, а, відповідно, й на види соціальної діяльності;

– суб'єктами її здійснення можуть бути соціальні суб'єкти, що визнаються суб'єктами права, як на індивідуальному рівні, так і на рівні колективних суб'єктів;

– виступає формою створення, відтворення та матеріалізації об'єктивного та суб'єктивного права.

Отже, під правовою діяльністю слід розуміти один із видів соціальної діяльності, що здійснюється суб'єктами права з використанням правових засобів та з метою отримання правового результату, внаслідок чого відбувається створення права, його розвиток та матеріалізація в процесі функціонування суспільних відносин[332].

Проте у сучасній юридичній літературі з питань професійної діяльності юристів, ще не склалося чіткого уявлення, стосовно поняття юридичної діяльності, її структури, змісту, функціонального призначення. Теоретично невирішеними залишаються питання співвідношення юридичної діяльності з такими категоріями, як юридична або правова практика, правова поведінка, правовий досвід. Майже відсутні протягом останніх років публікації із зазначених питань.

На відміну від наукових точок зору 80-90-х рр. ХХ ст., коли закладався науковий фундамент теорії юридичної діяльності, у сучасному правознавстві спостерігається об'єднання поглядів щодо професійного складу суб'єктів юридичної діяльності.

На думку В. Карташова, у спеціально-категоріальному розумінні під юридичною діяльністю слід розуміти лише таку опосередковану правом професійну, трудову, державно-владну діяльність щодо прийняття юридичних рішень компетентних на те органів, яка спрямована на виконання суспільних функцій і задач (створення законів, здійснення правосуддя, конкретизацію права тощо) і задоволення тим самим, як загальносоціальних, групових, так і індивідуальних інтересів [333]. Здійснення юридичної діяльності є прерогативою державних органів. Держава володіє монополією на здійснення юридичної діяльності, в якій проявляються основні властивості державного суверенітету.

Дещо іншою вбачається позиція В.І. Леушина, який розглядав окремі риси юридичної діяльності у зв'язку з висвітленням поняття юридичної практики.

Існують й інші підходи до визначення юридичної діяльності. Так, на думку М. Коваля, у характеристиці юридичної практики дуже часто обходять увагою її власно правову природу, професійну спеціалізацію. Окрім того, прогалину не може подолати характеристика такого поняття, як «юридична діяльність». Характеризуючи останню, автор стверджує, що названа діяльність є однією з фундаментальних складових юриспруденції, яка за допомогою спеціальних засобів, прийомів та методів забезпечує перетворення здобутків юридичної науки у різні сфери суспільного життя.

Також зазначається, що безпосередньо у юридичній діяльності та через юридичну діяльність знаходять свій прояв основні закономірності функціонування правової практики [334].

Як справедливо зазначає Н. Оніщенко, при аналізі юридичної діяльності необхідно враховувати умови здійснення професійної юридичної діяльності: роль соціального середовища, правових елементів, системи ресурсних, кадрових, інформаційних, технічних умов, фінансове забезпечення [335]. Привертає увагу вказівка ра рису професійності у роботі юристів, що суттєво впливає на формування загальної характеристики юридичної діяльності та формулювання визначення щодо згаданого феномену.

Аналізуючи наукові точки зору стосовно названого поняття, А. Жалінський констатує, що за правило, використовується широке поняття юридичної діяльності, яке авторами не прив'язується до професії юриста. Водночас, даний термін знаходить свою конкретизацію в працях представників галузевих дисциплін, де характеризується як діяльність суду, прокуратури, органів попереднього розслідування, а також усіх, хто бере участь у її здійсненні, що відбувається у формі правових відносин.[336]

Охарактеризована нами неузгодженість науково-теоретичних інтерпретацій змісту категорії юридичної діяльності обумовлена не тільки плюралізмом методології дослідження, але й відсутністю належної уваги з боку фахівців правознавства, і, в першу чергу, представників загальної теорії держави та права.

Враховуючи вищезазначене, уявляється можливим сформувати власне визначення поняття юридичної діяльності, яка, зберігаючи властивості соціальної діяльності та правової, набуває конкретизуючих рис, які дозволяють відрізнити її від аналогічних видів соціальної діяльності, врегульованих правом, від правової поведінки, правових відносин, правової або юридичної практики.

Таким чином, юридична діяльність – це різновид правової діяльності, що здійснюється у сфері права юристами на професійній основі з метою отримання правового результату, задоволення потреб та інтересів соціальних суб'єктів у відповідності до вимог права.

Юридична діяльність характеризується рядом ознак, осмислення яких дозволяє скласти про неї загальне уявлення як про явище правової дійсності.

Юридична діяльність здійснюється у сфері права. Нами вже було зазначено той факт, що наявність права передбачає наявність юридичної діяльності, яка і забезпечує функціонування права, тобто його дію. У випадку відсутності правових норм, права в цілому, юридична робота перестає бути такою, тому як утрачає свій об'єкт впливу, та свій основний інструментарій. Сфера права – це всі структурні рівні та види суспільних відносин, де право реально здійснює свій вплив. Це різноманітні сфери соціального життя, найрізноманітніші життєві ситуації, в яких люди для отримання позитивного результату керуються приписами правових актів. Навіть у таких специфічних сферах соціального життя як сфера релігійної діяльності, сфера діяльності громадських об'єднань право має також свій вплив, хоча дещо в опосередкованій формі.

Юридична діяльність здійснюється юристами. Це означає, що у сфері юридичної діяльності працюють спеціалісти – професіонали, які володіють спеціалізованими правовими знаннями, відповідними навичками роботи, виконують кваліфіковано юридично-значущі дії, що визначають зміст їхньої роботи. Складність життєвих ситуацій, які вирішуються юристами, висока вимогливість правової процедури, особливість формально-абстрактного мислення та термінології юридичного спілкування передбачають, що юридичну роботу повинні здійснювати лише спеціально підготовлені фахівці.

Юридична діяльність спрямована на організацію діяльності інших суб'єктів права. Відомо, що право по відношенню до всіх його суб'єктів здійснює формально однаковий вплив, що обумовлюється формальною рівністю суб'єктів права перед силою правових приписів. Однак, не зважаючи на це, виділяється спеціальна група суб'єктів, які крім виконання своїх статусних обов'язків повинні визначати правове положення інших осіб, слідкувати за якістю здійснення ними правових норм, допомагати їм у реалізації суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, створювати належні умови для забезпечення високого рівня ефективності реалізації правових норм.

Метою юридичної діяльності є впорядкування та узгодження суспільних відносин. Право, як відомо, встановлює певні межі можливостей людини, за які не можна виходити, тому що порушується межа іншої особи, відбувається втручання у сферу прав іншого суб'єкта. Завдання, які вирішуються у ході юридичної діяльності в основному полягають у тому, щоб установлювати межі можливої поведінки суб'єкта, здійснювати представництво інтересу клієнта, наповнювати суб’єктивні можливості змістом, захищати сферу можливого від протиправного втручання інших суб'єктів та зобов'язувати винних до відновлення порушеної межі.

В ході здійснення юридичної діяльності використовуються як правові так і не правові засоби. У сфері права неможливо обійтися без таких засобів, які так чи інакше пов'язані з правом і виконують роль основного інструментарію у реалізації повноважень юристів. Такими засобами вважаються норми права, правові відносини, права та обов'язки юридично значущі документи та вчинки, індивідуально-правові вказівки, розпорядження, правова свідомість, акти реалізації права тощо. Усі вони є похідними формами права, являються правовими явищами. Однак, функціонувати їм доводиться у різних сферах життя суспільства та у взаємодії з неправовими явищами. Останні виконують роль супутніх або допоміжних засобів, що використовуються в практичній діяльності юристів та сприяють підвищенню ефективності їх роботи. Тому, характеризуючи юридичну діяльність, слід говорити про поєднання правових і неправових засобів щодо здійснення своїх повноважень.

Правова регламентація юридичної діяльності. Діяльність юристів досить чітко регламентується нормами права, хоча можна говорити й про регулятивну роль інших соціальних норм (норми моралі, корпоративні норми). Існування цілісної системи органічних законів, що регламентують діяльність суду, прокуратури, адвокатури, міліції, нотаріату, а також наявність системи процесуальних законів і норм свідчать про упорядкованість правової процедури. Кожна компетенція посадової особи, юридичної установи здійснюється у певній формі, за певною процедурою та у визначений строк.

Юридична діяльність здійснюється у формі практичної, наукової та навчальної діяльності. Кожна із зазначених форм має свої особливості мети, змісту, засобів здійснення тощо та відбувається у специфічному соціальному середовищі, що охоплюється поняттям сфери. У зазначеній триаді практична діяльність юристів виступає провідною формою, а навчальна та наукова виступають в якості додаткових або специфічних форм.

Між ними існує тісна взаємодія, що пояснюється єдиністю їхньої правової природи. Їх існування на цій підставі слід розглядати комплексно, виходячи зі специфіки функціонального призначення кожної окремо взятої форми.

<< | >>
Источник: Бостан С.К. та ін.. Теорія держави і права (Актуальні проблеми). Навчальний посібник. Київ-2013. 2013

Еще по теме 8.1.1 Юридична діяльність як різновид правової діяльності:

  1. 8.2.1. Юридична діяльність, юридичний процес і процедура. Законодавство як предмет законодавчої діяльності
  2. 12.2.2. Юридична діяльність в країнах англо-американської правової сім'ї
  3. 12.2.1. Юридична діяльність в країнах романо-германської правової сім'ї
  4. Судова діяльність як різновид правозастосування
  5. 1. Поняття та ознаки комерційного посередництва як різновиду господарської діяльності
  6. § 2. Договори про спільну діяльність (просте товариство) Поняття і юридична характеристика договорів про спільну діяльність.
  7. 12.2.3. Юридична діяльність в країнах мусульманського права
  8. Стаття 400. Посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги
  9. 12.2. Юридична діяльність у сучасних правових сім’ях
  10. Юридичне визначення правоохоронної, судової та правозахисної діяльності
  11. 7.1.4. Значення праворозуміння для подальшого розвитку юридичних наукових знань та правової практики.
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -