<<
>>

12.2.1. Юридична діяльність в країнах романо-германської правової сім'ї

Як зазначалося романо-германське право набуло поширення в країнах Західної Європи, Азії, Африки та Латинської Америки. Але, загальновизнаною залишається думка, що ця правова сім'я була сформована у континентальній Європі, де до сьогодні зберігається її головний центр, не зважаючи на те, що внаслідок експансії та рецепції до цієї сім'ї приєдналися й інші неєвропейські країни.

Не зайвим було б згадати й про те, вказують сучасні автори, що як самостійну групу правових систем у межах романо-германської сім'ї виокремлюють слов’янські правові системи (Болгарія, Югославія), а також групи романських та германських правових систем. До першої належать правові системи Франції, Італії, Іспанії, Бельгії, Люксембурга і Голландії. До другої належать правові системи Німеччини, Австрії, Швейцарії тощо.

Цей внутрішньосімейний розподіл на підвиди дає підстави для вироблення теоретичного припущення про необхідність пошуку внутрішньотипологічних особливостей також щодо і юридичної діяльності. Але на цьому етапі нашим завданням є висвітлення тих характерних рис, які є об'єднуючим чинником, що характеризує спільність властивостей правових систем у межах одного типу, у тому числі й спільність властивостей явища юридичної діяльності. Так, наприклад, серед інших характеристик романо-германської правової сім'ї представниками юридичної науки називаються: єдина ієрархія побудови системи джерел писаного права, у якій домінуюче положення посідають нормативно-правові акти; основна роль у формуванні права належить законодавцю, який створює загальні юридичні правила поведінки; правозастосовчі органи лише забезпечують реалізацію загальної норми у конкретних правозастосовчих актах; у системі нормативних джерел існують писані конституції, що мають вищу юридичну силу; визнається диференціація права на публічне і приватне; високий рівень нормативних узагальнень досягається шляхом кодифікації нормативних актів; правовий звичай та судовий прецедент виступають додатковими джерелами; особливе значення має правова доктрина[536], що містить у собі головні теоретичні засади побудови цього типу правової системи.

Для різних сфер та форм юридичної діяльності названі властивості мають винятково важливе значення, оскільки втілюються як у практичному вирішення життєвих ситуацій, так і у галузі юридичної науки та юридичної освіти. Інакше їх можна спостерігати всюди, де є хоч будь-яка можливість застосування праці юристів. Це можуть бути організаційні, функціональні аспекти, динамічні, статичні тощо, але у кожному випадку окремо взяте явище буде мати ознаки правових систем романо-германської правової сім'ї.

Таке становище пояснюється насамперед внутрішньо-системними зв'язками, особливості формування яких безпосередньо пов'язуються з факторами історичного значення. Науковцями підтримується загальновизнана думка про те, що історичні джерела та генетичне начало романо-германської правової системи знаходяться у римському праві. М. Марченко зазначає, що цей історичний фактор відрізняє дану правову сім”ю від англосаксонської та від усіх інших правових сімей світу. Саме в цьому, на його думку, полягає її головна особливість [537].

Сучасна освіта країн романського або французького права багато в чому зберегла підходи та принципи співвідношення науково-теоретичного з практико-прикладним, що передусім обумовлено особливостями правової доктрини, а, значить, і особливостями правового світогляду [538]. Зважимо на той факт, що право Європи – це право університетів, або прототип юридичної науки, створеної вченими. Саме цим пояснюється роль та авторитет науковців, наукового світогляду у сфері практичної діяльності, а також сутність давньої європейської традиції надання переваги думці юристів-вчених перед думкою юристів практиків [539].

Як значущу особливість можна назвати порівняно високий рівень одноманітності правової свідомості юристів, що належать до правової сім'ї континентального права. Це зумовлено загальністю політичної і філософської думки різних країн. А єдиний порядок підготовки корпусу юристів, що дістали освіту на основі вивчення цивільного права, зумовив те, що останнє було взяте як модель для подальшої розробки всіх інших галузей права [540].

Зважаючи на те, що у країнах романо-германської правової сім'ї головним джерелом права є нормативно-правовий акт, спостерігається формування своєрідного типу розуміння правової норми. Завдяки зусиллям науковців, юристи країн континентального права розуміють норму права як загальне правило поведінки, на відміну від юристів країн загального права. Юристи романо-германської правової сім'ї сприймають право згідно з давньоєвропейською традицією не лише як юридичний інструмент, а більшою мірою як певну модель соціальної організації. Рене Давид указував на те, що у сучасний період соціальних перетворень, коли від права очікують активної участі у створенні нового суспільства, проявляються розпорядчий та політичний аспекти права [541].

<< | >>
Источник: Бостан С.К. та ін.. Теорія держави і права (Актуальні проблеми). Навчальний посібник. Київ-2013. 2013

Еще по теме 12.2.1. Юридична діяльність в країнах романо-германської правової сім'ї:

  1. 8.1.1 Юридична діяльність як різновид правової діяльності
  2. 8.2.1. Юридична діяльність, юридичний процес і процедура. Законодавство як предмет законодавчої діяльності
  3. 8.2.3. Законодавча діяльність та законодавчий процес, сутність законодавчого процесу
  4. 12.2. Юридична діяльність у сучасних правових сім’ях
  5. 12.2.1. Юридична діяльність в країнах романо-германської правової сім'ї
  6. 12.2.2. Юридична діяльність в країнах англо-американської правової сім'ї
  7. 12.2.3. Юридична діяльність в країнах мусульманського права
  8. 12.2.4. Юридична діяльність в країнах традиційного та звичаєвого права
  9. 6.3. Форми і методи здійснення функцій державиДержава повинна виконувати свої функції у притаманних їй формах, застосовувати у своїй діяльності різні методи. У правовій літературі під формами здійснення функцій держави розуміють, по-перше, специфічні види державної діяльності; по-друге, однорідну за своїми зовнішніми ознаками діяльність органів держави, за допомогою якої реалізуються її функції.Розрізняються правові та неправові форми реаліз
  10. 15.2. Основні види форм (джерел) права в сучасних правових системах
  11. Розділ 16ПРАВОТВОРЧІСТЬ16.1. Поняття і сутність правотворчостіТрадиційно правотворчість розглядається як організаційно оформлена процедурна діяльність державних органів зі створення правових норм чи з визнання правовими вже сформованих, діючих у суспільстві правил поведінки.У сучасній юридичній науці сформувалась думка, згідно з якою правотворчість — це процес пізнання і оцінювання правових потреб суспільства і держави, формув
  12. 26.2. Романо-германська правова система
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -