12.2.2. Юридична діяльність в країнах англо-американської правової сім'ї

Дещо іншими є особливості здійснення юридичної діяльності в умовах функціонування правових систем країн, які за своїми спильними рисами належать до сім'ї англо-американського права.

Саме ці властивості зумовили особливість здійснення юридичної діяльності юристами англійського та американського типу правових систем. Ці характеристики склалися не випадково, а в процесі тривалого історичного розвитку, під час якого спостерігався різноплановий вплив чинників політичного, економічного або духовного походження. І якщо романо-германський тип правових систем формувався раціональним шляхом, то англо-американський – природно-еволюційним, внаслідок пріоритетного розвитку юридичної практики судових інстанцій. Тобто власне практична діяльність юристів була головною детермінантою у розвитку основних сфер державно-правового життя, а практика, прагматизм були й залишаються основними рисами розвитку юридичної діяльності.

У зв'язку з цим, Р. Мухаєв зазначає, що на сьогодні сім’ю загального права становлять 42 країни. Але раціоналізм, покладений в основу загального права, який забезпечує єдність правових систем розвинутих англомовних західних країн, по різному виявляється в англійському та американському праві. Суть правового раціоналізму виражається у формулі: «Право там, де його захист» [542].

Сучасні автори відзначають ще одну особливість, яка має суттєве значення для сфери здійснення юридичної діяльності. Наголошується на тому, що в Англії, на відміну від континентальної Європи, із її філософією Відродження, Реформації, Просвіти не було сформовано розвинутої світоглядної традиції, яка б дозволяла обґрунтувати пріоритет індивідуальних прав перед державою. Протидія процесу концентрації вищої влади будувалася на раціонально-прагматичному типі мислення згідно з яким розум існує, щоб заборонити втручання короля у здійснення правосуддя.

Соціальний статус та престиж юридичної професії у правових системах зазначених країн залишається високим, не зважаючи на ті проблеми, що пов'язані з перенасиченням ринку праці.

Наступною особливістю, яка властива правовим системам Англії та США, – це практична спрямованість підготовки юридичних кадрів. Привертає увагу підготовка соліситорів Англії та Уельсу, які до 1993 р. після отримання вищої юридичної освіти по спеціальності «право», відвідували протягом року Заключний курс Спілки юристів (Law Society’s Finals Cours) та складали іспити сімома юридичними дисциплінами. З 1993 р. замість цих іспитів випускники протягом додаткового року навчання мають проходити курс юридичної практики Спілки юристів, за результатами вивчення якого складають іспити з чотирьох обов'язкових дисциплін, в тому числі й іспит з провадження справ приватних клієнтів.

Щодо мислення американських юристів, то для них характерна ще одна особливість, яка відбиває на психологічному рівні проблематику загального права. У своїй діяльності американські юристи визнають принцип єдності правових систем – суб'єктів федерації, хоча поряд із цим охоче визнають, що закони різних штатів у межах деяких загальних принципів можуть мати відмінності [543].

Серед головних особливостей стилю мислення англійських юристів Б. Малишев, наприклад, називає: особливо високу роль традицій юридичної діяльності у процесі з'ясування смислу правового припису; широке застосування аналогії; нестандартності логічних засобів англійського стилю юридичного мислення; широке застосування індукції при виокремленні суддею правового принципу вирішення справи. Взагалі, наголошує автор, реалізація приписів прецедентного права зумовлює те, що мислення англійських юристів є здебільшого індуктивним (тоді як континентальних - дедуктивним) [544].

Поряд із відмінностями у системі підготовки, способі мислення вирізняється своєрідністю категоріальний апарат, який виконує роль специфічного інструментарію у професійному спілкуванні. Особливу увагу дослідники приділяють концептуальним засадам розуміння норми права. Для юристів континентальної системи або системи загального права під нормою права будуть розумітися різні явища, що обумовлюється різними способами їх походження. Крім того, ці два несхожих між собою види правових норм мають різні історичні корені. Норми англійського права – це положення, що беруться з основної частини судового рішення. Норми континентального права вироблені доктринальним шляхом або в процесі законотворчої діяльності, мають загальний характер. Привертають увагу дослідників і процеси правотворчості, в яких також проявляються особливості англо-американського типу правових систем. За свідченням В. Бернхема, федеральні суди, як і суди штатів, мають повноваження створювати загальне право (common law), під яким розуміють сукупність законодавчих правил, повністю створених судовим рішенням або масою судових рішень. Таке становище характерне як для правової системи США, так і для правової системи Англії, хоча між ними існують деякі суттєві відмінності, які стосуються власне методології створення прецедентного права. Англійському праву властива більше «формальність», а американському – «самостійність». Автор відомої монографії, присвяченій правовій системі США, В.

У співставленні характерних рис юридичної діяльності, яка здійснюється в умовах двох не схожих між собою типів правових систем, виявляються не тільки риси відмінності, але й риси тотожності. Передусім, привертає увагу той факт, що англо-американська правова сім'я та романо-германська – це такі правові сім'ї, які можна віднести до сімей пріоритету юридичного права та юридичної діяльності. Саме в цих правових сім'ях право використовується як найпотужніший регулятор, а юридична діяльність як провідник права у реальну площину життя. Але є всі підстави вважати, що юридична діяльність найбільшого значення набуває в умовах англо-американського типу правових систем, тому, що ці умови більш за все відповідають ознакам «юридичного права».

Стосовно романо-германської правової сім'ї, то професійна діяльність юристів значною мірою залежить від політичної діяльності, яка є головним детермінантом утворення права. Правом законодавчої діяльності наділяються, як правило, вищі політичні інституції держави. І саме таке право, формалізоване у такий спосіб, виконує роль основного джерела для правових систем романо-германського походження. Цими обставинами пояснюються й основні відмінності, які закладені історично у правову природу юридичної діяльності двох вище проаналізованих типів правових систем.