<<
>>

3.2.1.Типологізація держави: основні підходи

В цьому підрозділі ми намагатимемося визначити у всьому різноманітті держав, що існували та існують на нашій планеті, певні їх типи. Частіше за все цю класифікаційну операцію називають типологією, хоча з точки зору логіки, це не зовсім правильно.

Якщо виходити з етимології слова «типологія», то це буде «вчення про типи», або іншими словами «вчення про класифікацію, впорядкування і систематизацію складних об'єктів, в основі яких лежать поняття про тип». Класифікаційну ж операцію щодо визначення тих чи інших типів, зокрема і держав, доцільно було б назвати «типологізацією».

Типологія держав має тривалу історію, але обмежені обсяги навчального посібника не дозволяють нам розкрити достатньо широко всі аспекти цієї проблеми. З огляду на це ми зупинімось на характеристиці тих типологічних підходів, які слугують базисом наявних сьогодні у вітчизняному державознавстві типологізаційних схем.

Одним з домінувавших ще в радянські часи і таким, що не втратив свого значення й сьогодні, є так званий формаційний підхід, в основі якого лежить категорія «суспільно-економічної формація». Суспільно-економічна формація – історично визначений щабель у розвитку людського суспільства, що характеризується єдністю об’єктивних та суб’єктивних за своїм характером суспільних відносин. Її засади складають наявні продуктивні сили й виробничі (економічні) відносини – соціально-економічний базис, який зумовлює відповідну йому надбудову. Найважливішими елементами надбудови є держава і право, котрі, залежно від характерних для певного історичного періоду базисних відносин, набувають зумовлених цими відносинами типових рис, що у сукупності визначають той чи іншій «історичний тип держави і права». З позицій формаційного підходу таких історичних типів чотири: рабовласницький (V-IV тис. до. н.е. – сер. І тис. н.е., стародавні часи); феодальний (сер. І тис. н.е. – ХVII-ХVIII ст., середні часи); буржуазний (ХVII-ХVIII ст. – поч. ХХ ст., новий час); соціалістичний (з 1917 р., тобто з Великої Жовтневої соціалістичної революції в Росії, новітній час).

З 90-х років минулого століття досить поширеним у вітчизняному державознавстві стає так званий цивілізаційний підхід, в основі якого лежить категорія «цивілізація». У самому загальному змісті «цивілізацію» можна визначити як соціокультурну систему, що спирається не тільки на соціально-економічні, а й етнічні, духовні засади суспільства, і визначає рівень економічної, політичної, соціальної і духовної свободи особи. При цивілізаційному підході тип держави визначається не стільки об’єктивно-матеріальними, скільки суб’єктивно-духовними, культурними факторами. За думкою А.Дж. Тойнбі, під поняттям «цивілізація» слід розуміти відносно замкнутий і локальний стан суспільства, що відрізняється спільністю культурних, економічних, географічних, релігійних, психологічних і інших ознак, два з яких залишаються незмінними: релігія і форми її організації; територія, точніше ступень віддаленості від того місця, де це суспільство первісно виникло. З 21 цивілізації, вважає А. Дж. Тойнбі, збереглися лише ті, котрі змогли послідовно освоїти життєве середовище і розвинути духовне начало у всіх видах людської діяльності (єгипетська, китайська, іранська, сирійська, мексиканська, західна, далекосхідна, православна, арабська, ін.).

Аналіз вищенаведених підходів щодо типологізації держави свідчить, що жоден з них не може претендувати як на такий, що може дати цілісне уявлення про типи держав. Наблизитись до таких результатів можна тільки синтезуючи наявні у цій сфері методологічні знання. Серед останніх надзвичайно важливими є деякі теоретико-методологічні положення, вироблені відомим радянським теоретиком держави , автором монографії «Принципи та методи типології держави» (1984 р.) Л. Рожковою. З-поміж сукупності запропонованих нею таких знань найбільш цінними вважаємо положення про генетичні (історичні) та структурні типи соціальних цілісностей[84], до яких зокрема відноситься і держава.

Генетичний тип держави, це узяті в єдності найбільш загальні риси різних держав, система породжуваних відповідною історичною епохою найважливіших сутнісних їх властивостей та сторін [85]. Визначення генетичного типу дає можливість відобразити сутність держави на певному етапі історичного розвитку, особливості його виникнення та еволюції, побачити у цілому природно-історичний процес переходу держави від однієї сутнісної змісту до іншого.

Типологію держави, зазначає Л. Рожкова, не можна зводити тільки до генетичних (історичних) типів цих явищ. Разом з нею необхідна, «як мінімум, класифікація за типами структур. ... В теорії держави і права, – зазначає вона, – класифікація структурних типів існує у вигляді класифікації форм держави...» [86].

Отже, Л. Рожкова дійшла висновку, що, здійснивши типологізацію держави за сутнісними ознаками, можна визначити генетичний (історічний) тип держави, а за формальними – структурний тип держави. Погоджуючись в цілому з таким підходом, водночас хотілося би уточнити, що історичним, тобто історично зумовленим є не тільки генетичний, а й структурний тип держави. «Держава..., – писав з цього приводу О. Градовський, – як будь-яке історичне явище підпорядкована умовам розвитку, законам прогресу, тобто її форми переходять від одного відносного принципу, придатного для одного часу, до іншого, придатного для часу наступного» [87].

<< | >>
Источник: Бостан С.К. та ін.. Теорія держави і права (Актуальні проблеми). Навчальний посібник. Київ-2013. 2013

Еще по теме 3.2.1.Типологізація держави: основні підходи:

  1. 9.2. Боротьба королівської вл за централізацію держави. Реформи Л.
  2. 1. Походження держави. Основні теорії походження держави і права
  3. 2. Роль держави і права в організації суспільства і здійсненні політичної влади
  4. § 4. Поняття держави, основні ознаки.
  5. 1.2. Об’єкт, предмет та структура теорії держави і права
  6. 1.3. Методологія теорії держави і права
  7. 3.2.1.Типологізація держави: основні підходи
  8. 3.2.2. Генетичний тип держави
  9. 3.2.3. Структурний тип держави
  10. Література для поглибленого вивчення окремих питань розділу
  11. 5.2. Основні властивості держави
  12. Розділ 11ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО РОЗКРИТТЯ СУТНОСТІ ПРАВА11.1. Виникнення праваВ юридичній науці питання виникнення права відносять до найбільш дискусійних. Вивчення права та його сутності неможливе без виявлення комплексу причин та передумов, що викликали його появу. Вирішення цієї проблеми передбачає використання сучасних даних багатьох інших наук — історії, археології, антропології, етнографії тощо.Причини й обставини, що обумов
  13. ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО РОЗКРИТТЯ СУТНОСТІ ПРАВА
  14. 3. Основні підходи до визначення видів функцій органів виконавчої влади
  15. Основні підходи до поняття юридичної презумпції
  16. § 8. Типологія держави і права
  17. § 2. Типологія держави
  18. § 3. Юридичний підхід до типології держави.
  19. § 2. Держава православно-слов’янської цивілізації
  20. § 5. Тип держави в цивілізаціях Африки й Латинської Америки.
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -