§ 3. Кодифікація Юстиніана

Найважливіша в римській історії кодифікація¹ пов'язана з ім'ям імператораЮстиніана (527-565 рр.), який прагнув до створення єди­ної правової системи, тобто упорядкування законів, що накопичились за багато століть, та творів римських юристів^{[LIII] [LIV].}

Кодифікація здійснювалася спеціальними законодавчими комісіями протягом понад ЗО років (528-565 рр.), наслідком роботи яких стало видання спеціальних збірників: у 529 р. Кодексу Юстиніана (Codex vetus); в 533 ф. Дигестіє (digesta), або Пандектіс (pandectae), va Інсти­туцій (institutio); у 534 р. — оновленої редакції Кодексу Юстиніана (Codex repetitae praelectionis); в 565 р. — Новел (novellae). У XVI ст. Кодифікація Юстиніана називалася Звід цивільного права (Corpus juris civilis).

Кодекс Юстиніана. Комісія працювала над цим збірником під голо­вуванням блискучого юриста Трібоніана — квестора священного імпера­торського палацу в період із 13.02.528 р. до 7.04.529 р. шляхом перегляду всіх попередніх кодексів, усіх постанов, які видавалися після створення цих кодексів (далі — постанови). У ході роботи комісія вирішувала, які з указаних постанов можуть ще застосовуватися, а які мають втратити чинність. При цьому комісії було надано право змінювати первинну ре­дакцію постанов, скорочувати їх текст за рахунок тих положень, які вже не відповідали умовам часу, поєднувати постанови і таке інше.

Збірник отримав назву Codex vetus і після набрання ним чинності всі інші кодекси були позбавлені сили закону. У новому збірнику по­станови розташовувалися за предметом, до якого вони належали, в хронологічному порядку, містили титули тощо.

Дигестії є найбільшою за обсягом і найважливішою частиною кодифі­кації Юстиніана.

зував Юстиніан, «уся генеалогія законів, яка сягає корінням часів засну­вання міст Рима та Ромула, настільки заплутана, що розширилася до безкраю і опанувати її не дано ніяким природним даруванням людини».

До комісії зі створення Дигестів, яку очолив також Трібоніан. увійшло 4 професори академій та 11 адвокатів. Головним завданням було вибрати найкращі фрагменти із творів класичних римських юристів (I—III ст. н. е.) і поєднати їх таким чином, щоб скласти логічний збірник, який був би придатним для використання діючими суддями та адвокатами-практиками.

Комісією було досліджено 2000 творів 39 видатних римських юристів і видано збірник, який складався з 50 книг. Як і при роботі над Кодексом Юстиніана, комісія вибирала з творів юристів минулого тільки те, що можна було застосувати в умовах того часу, а тому також мала право вносити у фрагменти певні доповнення та зміни, які пізні­ше дістали назву emblemata Triboniani.

За своєю будовою кожна з 50 книг поділялася на титули, які мали свою назву (їх було три), включали фрагменти, що містять назву, в якій зазначається ім’я юриста; твір, з якого береться фрагмент та параграф^[LV].

Внутрішня системи Digesta включає: загальну частину, зокрема кн. 1 трактує загальні питання права, містить короткий нарис історії права і публічне право; у кн. 2-46 розглядається приватне право, зо­крема питання речового права — кн. 6-8; зобов'язальне право — кн. 9-19; особисте право та сімейне право — кн. 23-27; спадкове право — кн. 28-38. Усі інші книги, крім книг 47 і 48, що стосуються кримінального права та процесу, а також кн. 47 (тит. 14 та наступні) і кн. 50 (тит. 1-11 та 15), що мають своїм предметом окремі інститути публічного права, а саме адміністративне право, право імунітету, по­сольства тощо, є доповненням до різних частин вказаної внутрішньої системи. Титул XVI кн. 50 «Про значення слів» являє собою тлумачний словник римських юридичних термінів, а титул XVII цієї ж книги «Про різні правила середньовічного права» містить роз'яснення забу­тих термінів часів, коли діяв Закон XII таблиць та преторський едикт.

Інституції. Реформи, які Юстиніан проводив у праві, не могли не торкнутися проблеми викладання самого права, яке здійснювалося на матеріалах що не були узгоджені з оновленим законодавством Юс­тиніана, зокрема за підручником Тая (Institutiones). Тому було виріше­но створити новий підручник і з цією метою комісія у складі того ж

Трібоніана і професорів Теофіла і Дорофея у 533 р., користуючись Інституціями Гая, Ульпіана, Флорентіна і Марціана, Кодексом Юстиніа­на та Дигестами, розробила підручник, який дістав назву Institutiones imperials і в подальшому використовувався не тільки за своїм основним призначенням, а й як діючий закон, яким мали керуватися суди.

За своїм змістом це був невеликий твір, складений за зразком Інсти­туцій Гая, в якому коротко викладалося право часів Юстиніана. Institutiones imperials складалися з 4 книг: 1 кн. містила загальні положення про систе­му римського права, джерела, положення щодо правового статусу осіб, а також інститутів сімейного права; 2 кн. присвячувалась речам, праву власності і володіння, узуфруктам і сервітутам, заповіту; З кн. містила положення зі спадкування за законом і зобов'язальним правом, включаю­чи різні види контрактів і квазіконтрактів; 4 кн. присвячувалась зобо­в’язанням з деліктів, системі позовів, преторських інтердиктів, екстраор­динарному судовому процесу і державним злочинам.

Оновлена редакція Кодексу Юстиніана. Вже після видання Ди- гестів та Інституцій, а також збірника п'ятдесяти рішень (quinquaginta decisiones) з'ясувалося, що Кодекс 529 р. (Codex vetus) містить окремі положення, які суперечать положенням Дигестів та Інституцій. Тому у 534 р. почала працювати нова законодавча комісія, метою якої було узгодження положень Кодексу 529 р. із змінами, що відбулися за цей час у чинному законодавстві імперії. Цього ж року робота була завер­шена і оновлений Кодекс (Codex repetitae praelectionis) набув сили, відмінивши дію Кодексу 529 р.

Новели (лат. novellae — нове). Відомо, що після виходу Codex vetus, Digesta, Institutiones, Codex repetitae praelectionis Юстиніан про­жив ще ЗО років, видавши багато постанов¹, які, безумовно, змінювали законодавство, тобто вносили зміни до виданих ним же джерел. Указані постанови були зібрані в окремий збірник вже після його смерті. Так, збірник новел, який дістав назву Novellae («нове»), було видано про­фесором правознавства Юліаном. У подальшому він розглядався як остання частина Зводу цивільного права*. За змістом новели є закона­ми, але містять й інструкції. Переважно новели торкаються проблем церковного та публічного права, але є й такі, що розглядають приватне право, зокрема питання спадкування. ^{[LVI] [LVII]}