<<
>>

Кодифікація права України-Гетьманшиии

Правова сисгема гетьманської України, що основувалася па численних джерелах, з одного боку, обумовлювала відносну автономію її правового укладу, а з іншого - містила багато внутрішніх суперечностей, а отже, прогалин у регулюванні суспільних відносин та інших вад.

Зрештою, дослідники (/i. Кульчицький. В. Чехович. Л. Яковлів) наголошують, що така строката сисгема джерел права, яка створювала певні труднощі в застосуванні правових порм і призводила до зловживань в українських сулах, викликала необхідність систематизації чинного в Украші права. Різноманітність лжерел правової системи також кепсько відповідала гим феодаль- по-кріпосницьким відносинам, які дедалі більше утверджувалися в Україні. Прагнучи юрилично їх оформити, українські феодали висунули ідею уклалення кодексу, який був би затверджений цар. ським урядом. Своєю чергою, російський уряд також розраховував на те, що кодифікація українського права сприятиме зближенню українських і загальноросійських правових норм.

Упродовж XVIll ст. було здійснено кілька спроб кодифікації права козацької України. Систематизацією правових норм займалися спеціально створені для цього комісії, а також ряд приватних кодифікаторів.

Хронологічно першою пам’яткою історичного розвитку українського права першої половини XVIII ст. був «Процесе краткий приказной, изданный при резиденции гетманской» (1734 p.). Вінскла- дався зі вступу, 13 параграфів, короткогододатку і характеристики порядку винесення вироків. Основну частину становили нормативні акти, що регулювали тогочасний судовий процес. При цьому важливого значення «Процсс...» надавав розгляду тих категорій судових справ, які належали до проблем урегулювання майнових відносин і поновлення порушених речових прав (А. Ткач): боргових (п. 5); земельних (п. 6); про майнові відносини подружжя (п. 7); про втечі селян (п. 13). Збірник використовувався як підручник або посібник для юристів-практиків у судових та адміністративних установах. Складено його було при гетьманській канцелярії, однак укладач невідомий. Існує кілька редакцій цього Збірника, зокрема його переробка під назвою «Акцес» (1743 p.). B основу цієї кодифікації, яка не набула офіційного значення, було покладено Литовський статут і «Порядок». Дослідники (А. Пашук) уважаютьіі своєрідним підручником, який знайомив із тогочасним судовим устроєм і процесом.

Подібне призначення - практичної збірки права для господарів, щоб застерегти їх від юридично неправильних учинків, має «Экономика краткая... права». Вона складалася з 25 пунктів, в яких було виписано норми, що стосувались управління приватним господарством, чиншового права, земельної власності, зобов’язальних відносин, тобто ті, що найчастіше траплялись у практиці господарювання. Цей збірник, що був укладений у 1730-1740 pp., також основувався на Литовському статуті і збірниках магдебурзького права. Крім того, до нього були долучені царські укази, за якими заборонялося давати притулок утікачам, незнайомим та безпаспортним людям. У ньому наводилися норми процесуального і кримінального права.

Ще одна спроба приватної кодифікації першої половини XVIIl ст.. серед джерел якої пріоритетне місце належало нормативним актам російського законодавства (зокрема, окремим положенням «Собор-

ного уложення», «Устава воинского» i «Устава вексельного»), мала назву: «Права малороссийские с книг Статута.

Саксоиа и Порядка выписанные» (упорядкована в 1744 1757 pp.). Boim охоплювала також ряд норм із Литовського Статуту, «Саксона» i «Порядка». Більшість норм, уміщених у «Виписі прав», стосувалися майнових відносин (B. Рубаник). У кожному окремому випадку кодифікатор точно посилався на тс джерело, з якого наводилася та чи інша норма. У «Виписі» наводилися попягтя власності й визначались способи набування права власності. Зокрема, як один із способів набуття права власності «Випис» указував данпість володіння, визначаючи, однак, при цьому вже не норму Литовського статуту - IO років, а 30-річний термін.

Ta найвідомішою з кодифікацій українського права першої половини XVIII ст. були «Права, за якими судиться мторосійський народ» (1743 p.). Ініціатива підготування збірника виходила від російського уряду, який у «Решительных пунктах...» гетьманові Д.Апостолу (1728 p.) запропонував укласти збірку чинного в Україні права в перекладі російською мовою. Роботу було завершено в результаті 15-річної праці спеціально створеної комісії, до складу якої входили представники козацької старшини й духовенства. Серед членів комісії були високопоставлені правники (лохвицький сотник В. Стефанович, генеральний хорунжий M. Хапепко), знані історики (C. Савицький, C. Луковський, Я. Лизогуб), професори Києво-Могилянської академії та культурні діячі (П. Апостол). У складанні збірника комісія творчо використала першоджерела: Литовський статут 1588 p. (в польському виданні 1648 p.), правові книги магдебурзького і хелмінського права, гетьманські універсали, окремі російські законодавчі акти, реальну практику козацьких судів, ук- раінськс звичаєве право. Багато норм і правничих дефініцій комісія виробила самостійно.

«Права, по которым судится малоросийсский народ» як систематизований звід чинних в Україні-Гетьмапщині правових норм структурно складалися з передмови і 30 розділів, що поділялися на 531 артикул і 1716 пунктів (за іншими даними I. Бойка 532 артикули і 1607 пунктів). Окрім того, до збірника було додано Інструкцію кодифікаційної комісії та «Степенный маяоросииського вой- ськового знання порядок после гетмана», тобто перелік службових військових і цивільних чинів Гетьманщини. Кодскс давав пояснення цитат, що наводились у тексті, алфавітний покажчик, заголовки із зазначенням розділів і поданням короткого змісту артикулів.

Провідною ідеєю збірника вважають захист феодального ладу та розширення можливостей для кріпосиицької експлуатації селян- ства Водночас у зводі обгрунтовувалося право ЛівобережпоїУкраіни на аптопомнс самоврядування. Л це суперечило тогочасній царській політиці, поточному законодавству, спрямованому на створення єдиної правової системи Російської імперії. Саме ця обставина, на думку більшості вчених (В. Кульчшіький. А. Ткач), була справжньою причиною того, іцо українським кодекс не було вчасно затвсрджсію. У 1744 p. його подали на розгляд Сенату, аби потім передати імператорові для остаточного затвердження. Відповідь надійшла лише через 12 років. Указом від 20травпя 1756 p. проект кодексу було повернено на повторний розгляд із мстою внесення змін відповідно до вимог часу. Робота з перегляду «Прав...» тривала аж до 1767 p., однак пе було завершена, і кодскс так і не було санкціоновано верховною владою (отже, не пабув законодавчої сили). Проте в усьому масиві спеціальної літератури відзначається, що «Права...» великою мірою відобразили той суспільно-політичний устрій Лівобережної України, який склався на середину XVIII ст., і фактично були збірником чинного законодавства. Вони дають найбільш повне уявлення про право Гетьманщини, правову культуру українського народу та розвиток правових ідей в Україні першої половини XVlIl ст. У 1879 p. цю пам’ятку вітчизняного права відшукав, проаналізував та опублікував правознавець Олександр Кісітківськш.

Питому вагу у збірнику законів складачі приділили поземельним відносинам. Кодекс розкривав судову систему - систему «козацьких судів», яка склалася в Гетьманщині, містив норми різпнх інститутів права. У кодексі, крім норм цивільного і кримінального права та правил судового устрою й процесу, містилися також норми адміністративного права. Кодекс уважають першорядним джерелом для вивчення історії українською права, а також визначною пам’яткою кодифікації законів Східної Європи.

Кодифікаційні роботи другої половини XVIIl ст., що проводилися в Україні, мали на меті закріпити економічне й політичік становище української шляхти, яке дедалі більше зміцнювалося, а також відобразити її прагнення відновити українську автономію. Найбільш помітними спробами систематизації правових норм в Україні того часу були передусім приватні кодифікації Ф. Чуіікевича, В. КонОратьсва. О. Безбородька.

У 1750-1758 pp. за дорученням гетьмана Кирила Розумовського кандидат у члени Генерального військового суду Федір Чуйкетн здійснив приватну кодифікацію і розробив по-своєму унікальний збірник під назвою «Суд і розправа в правах малоросійських..-» Цей збірник, власнс, був витягом із польсько-литовського та російського законодавства, а також звичаєвого права, що діяло на Лівобережжі й Правобережжі впродовж XV-XVIJI ст. Структурно він складався з таких розділів: 1) Про докази; 2) Про рочки й рок# (судова організація); 3) Про процес; 4) Про апеляції; 5) Про виконання рішеиия суду; 6) Про посаг, вімо і привінок.

У збірнику систематизовано юридичні норми, які закрішновали права українських державців на землю й маетки, на залежність від них селян (посполитих). У травні 1752 p. що кпигу було передано гетьманові K. Розумовському з присвятою від Ф. Чуйксвича. Згодом автор додав розділи: про Апеляції зі Статуту (1754 p.); гіро давність зсмську (1755 p.); про суд польовий, підкоморський і комісарський, тобто межовий (1758 p.). Хоча праця Ф. Чуйксвича нс набула офіційного характеру, вона безпосередньо застосовувалась у тогочасній судовій практиці й помітно вплинула на подальший розвиток правової думки в Україні. Зміст і рекомендації кодифікації Ф. Чуйкевича, зокрема, було враховано під час проведсппя cy- довоїреформи 1760-1763 pp.

Подібною до «Суду й розправи...» працею був збірник гіід назвою «Книга Статутов и прочие права малороссийские». Bin був укладений 1764 p. в результаті приватної кодифікації В. Кондра- тьсвии. Струкгурпо він складався з: 1) короткою покажчика магдебурзького права з книги «Порядок» Б. Гроїцького; 2) виписки з книги Литовського статуту «согласних» артикулів; 3) витягів із книги «Порядок»; 4) екстракту з книги «Статут прав малоросійських» і різних юридичних матеріалів довідкового характеру (виписка про козацькі вольності і маєтки, копії указів, ірамот і при- Иілеїв, реєстр книги «Порядок», переклад алфавітного покажчика доЛитовського статугу, списки гетьманських статсй тоїцо).

Наступним кроком у напрямі систематизації чинних в Україні правових норм стало підготування групою правпиків иід керівництвом секретаря Малоросійської колегіїта члена Генерального сулу Олександра Безбородька збірника під назвою «Екстракт .\taio- |>ociticbKux прав» (1767 p.). Усі правові нормн з різних джерел, які діяли в Україні протягом майже двох останніх століть, у збірнику викладались у хронологічному порядку,- у цьому плані даний збірник був унікальним зводом, оскільки дозволяв відегежу'вати історичний розвиток різних інститутів права і виявити його основні тенденції. Книга була збірником порм державного, адміпісіраіни- пого та процесуального права. Однак вони були викладені заким чином, іцоби довссти необхідність відновлення попередніх «малоросійських прав», тобто автономного устрою України. О. Бсзборо- дько систематизував права по розділах, показав рсгламеїпацію управління на Лівобережній Україні, діяльності судів, розкрив джерела права, з’ясував фінансове регламентування, самоуправління міст, соціально-правове становище старшин, ду'ховспства, козацтва, селянства. До збірки додано інструкцію про судову організацію та судовий прицес першої половини XVlll ст. Проте, зіткнувшись із централізаторською політикою самодержавства, скерованою на ліквідацію особливостей системи управління в Україні, «Екстракт малоросійських прав» також нс було затверджено Сенат м як офіційний збірник права.

1 лише з остаточною ліквідацією автономії України та введенням губернського адміністративно-територіального поділу чиновники Малоросійської експедиції Сенату розробили новий збірник правових норм, в основу якого поклали «Экстракт...» О. Безбородь- ка. «Учреждение об управлении губерниями» (1775 p.) та інші акти, прийняті впродовж 1767-1786 pp. Цей збірник із новим обгрунто- ванням дістав назву «Екстракт з указів, інструкцій і настанов» (1786 p.). Він містив норми як українського права, так і російського законодавства. Після затвердження Сенатом його було розісланоу «присутні місця» України для практичного застосування.

Отже, історія кодифікаційного процесу в Україні XVIII ст. насамперед свідчить про те, що в основі тогочасних кодифікаційних робіт лежали зміни в соціально-економічних і політичних відносинах. Безпосередній вплив на кодифікацію українського права в той період мала внутрішня політика російської самодержавної влади. Наявність різних розробок правових збірок, нормативні акти гетьманської влади свідчили про високий рівень правової освіти, розвиток правових ідей у козацькій Україні, високу правову культуру українського народу і такий же рівень правової свідомості українців. Кодифікація українського права XVIIl ст. засвідчила, іцо українське право та українська науково-юридична техніка того часу були набагато краще розвинені порівняно з російським правом і російською юридичною технікою. Зазначені обставини й прирікали кодифікацію права козацької України на неуспіх (А. Ткач).

Збірники українського права, кодифіковані в період XVIlI ст., дають досить повне уявлення про правову систему Козацько-гетьманської держави з її строкатою джерельною базою. Першорядне значення для історії українського права мав Кодекс 1743 p. He будучи офіційно затвердженими, «Права, за якими судиться малоросійський народ» стали Кодексом, який набув поширеного застосування в судових установах Гетьманщини як законодавчий акт для розгляду та вирішення судових справ, що документально підтвер- джусгься архівними матеріалами (/. Бойко). Ця правова пам’ятка особливо чітко відображає основні правові інститути і характеризує основні риси права Гетьманщини. Ma наш погляд, на сьогодні найповніше проаналізовано зібрані у «Правах, за якими судиться малоросійський народ» чинні в тогочасній Україні правові норм* у праці А. Яковліва (1949p.). Вона дає вичерпну характеристик; інститутів цивільного, кримінальногота процесуального права.

<< | >>
Источник: Терлюк I. Я.. Історія держави і права України: Навчальний посібник,- K.,2011.- 944 c.. 2011

Еще по теме Кодифікація права України-Гетьманшиии:

  1. Кодифікація права України-Гетьманшиии
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -