§ 2. Нова кодифікація цивільного законодавства України

31 грудня 1991 р.

24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла постанову про проголошення незалежності України1. З цього часу на території України могли діяти виключно її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти республіканського законодавства. Таким чином, нові Основи вже не могли діяти на території України. Більш того, припиняли дію і старі Основи цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік, затверджені Верховною Радою Союзу РСР 8 грудня 1961 р2.

З огляду на те, що відносини між організаціями по поставках продукції і капітальному будівництву, відносини по державних закупках сільськогосподарської продукції, відносини організацій залізничного, морського, річкового, повітряного, трубопроводного траспорту, зв'язку і кредитних установ з клієнтурою і між собою, відносини по державному страхуванню, відносини, які виникли у зв'язку з відкриттями, винаходами і раціоналізаторськими пропозиціями, за часів Союзу РСР регулювались виключно законодавством Союзу " РСР, 12 вересня 1991 р. Верховна Рада України прийняла постанову3, відповідно до якої на території України мають застосовуватись законодавчі акти Союзу РСР, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Виникла нагальна необхідність проведення кодифікації цивільного законодавства незалежної України. Ця робота в серпні 1996 р.

1 Відомості Верховної Ради Української РСР. 1991. № 38. Ст.. 502. Ведомости Верховного Совета Союза ССР. 1961. № 50. Ст. 525. 1 Відомості Верховної Ради Української РСР.

25

Розділ І ВСТУП ДО ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

була завершена, і проект нового Цивільного кодексу України передано До Верховної Ради України. 5 червня 1997 р. Верховна Рада України прийняла його у першому читанні'. Таким чином, була схвалена його концепція. Концептуальними положеннями проекту нового Цивільного кодексу України є такі.

Поперше, Цивільний кодекс має забезпечити нормальне функщонування і розвиток саме громадянського суспільства, тобто самостійної, незалежної від держави системи відносин між юридичне вільними і рівноправними партнерами в усіх сферах життя людини, включаючи, безумовно, і підприємництво. Самостійність, незалежність, ініціативність приватного життя можна забезпечити лише за умови визнання природного, об'єктивного, наднормативного характеру цивільних прав як прав, що постають із самого житття. Саме тому майнові та немайнові відносини, які грунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, що становить предмет цивільноправового регулювання і основу громадянського суспільства, регулюються у проекті Цивільного кодексу за такими принципами: недопустимість свавільного втручання у сферу особистого життя фізичної особи; недопустимість позбавлення права власності, крім випадків, передбачених законом; свобода підприємництва; свобода договору; судовий захист будьякого цивільного права в разі його порушення; справедливість, розумність та добросовісність.

З огляду на це проект Цивільного кодексу — це кодекс приватного життя, або кодекс громадянського суспільства.

Подруге, найважливішим концептуальним моментом є розроблення нового кодексу як кодексу приватного права. Цим підтверджується природний, об'єктивний поділ права на приватне і публічне. Цей поділ відбиває і підтверджує те, що громадянське суспільство не повинно зливатися з державою в єдине ціле. Діалектика відносин громадянського суспільства і держави позначається і на діалектиці відносин приватного і публічного права.

Потретє, розробники проекту дійшли висновку про недоцільність створення дуалізму приватного права і необхідність створення нового Цивільного кодексу як єдиного кодифікованого акта приватного

1 9 червня 2000р. Верховна Рада України прийняла новий Цивільний'кодекс України у другому читанні. :

26

Глава ї

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА цивільного ЗАКОНОДАВСТВА

права, який би на єдиних засадах регулював майнові та особисті немайнові відносини, незалежно від того, в.якій сфері вони виникають ; та існують. Саме тому приватноправові відносини у сфері підприєМ'ництва, використання землі та житла розглядаються як цивільноправові. Сімейні відносини також мають регулюватися приватним правом. Почетверте, питання про поширення дії нового Цивільного кодексу як кодексу приватного права на державну сферу економіки вирішено в проекті таким чином. Юридичні особи поділяються на юридичних осіб приватного і юридичних осіб публічного права. Правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється не приватним, а публічним законом. Отже, юридичні особи публічного права перебувають за рамками проекту. Але якщо юридична особа публічного права вступає у майнові або особисті немайнові йідносини, які становлять предмет регулювання Цивільного кодексу, то в такому разі на її участь у цивільноправових відносинах повністю поширюється його дія.

Поп'яте, оскільки історично в Україні існує пандектна система розташування нормативноправового масиву, розробники проекту саме її взяли за основу. До складу цивільного законодавства разом із Цивільним кодексом повинні входити й інші Нормативноправові акти — закони, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України. Для стабілізації цивільного законодавства мається на меті передбачити правило, згідно з яким всі закони, що містять інші положення, не перебачені ЦК, набувають чинності лише після внесення Відповідних поправок до ЦК.

Нарешті, слід підкреслити, що розробники проекту виходили з того, що необхідно зберегти всі положення чинного ЦК, які витримали випробування часом і здатні регулювати цивільні відносини.

Головними структурними елементами проекту є відповідні книги. Цивільний кодекс складається з таких восьми книг:

Книга І — Загальна частина.

Книга II — Особисті немайнові права фізичних осіб.

Книга III — Речеве право.

Книга IV — Право інтелектуальної власності.

Книга V — Зобов'язальне право.

Книга VI — Сімейне право.

Книга VII — Спадкове право.

Книга VIII — Міжнародне приватне право.

Названі книги охоплюють 116 глав та 1621 статтю.