§ 2. Поняття та види адміністративної юрисдикції

Адміністративна юрисдикція - це встановлення та відмежу­вання між адміністративними судами видів публічно-правових спо­рів від решти спорів, що розглядаються іншими видами судової юрисдикції.

Для адміністративної юрисдикції є характерними такі критерії:

1) публічно-правові (адміністративно-правові) відносини;

2) рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень або виконання носіями публічних повноважень обов’язків, передба­чених законодавством;

3) присутність у спірних правовідносинах суб’єкта владних пов­новажень, суб’єкта делегованих повноважень або носія публічних повноважень;

4) здійснення суб’єктом адміністративного повноваження, спір про право чи обов’язок у сфері публічного адміністрування;

5) законодавство, яке закріплює повноваження суб’єктів у сфері публічного адміністрування (адміністративне законодавство чи адмі­ністративна норма, якими врегульовано спірні правовідносини)^[117].

Відповідно до норм чинного законодавства (ст. 19 КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публі­чно-правових спорах, зокрема:

1) у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних по­вноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових ак­тів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) у спорах адміністратора щодо випуску облігацій, який діє в ін­тересах власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно- правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяль­ності;

3) у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження і звільнення з публічної служби;

4) у спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реа­лізації їхньої компетенції у сфері управління, зокрема делегованих повноважень;

5) у спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, при­пинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних до­говорів;

6) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

7) у спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим проце­сом чи процесом референдуму;

8) у спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником пуб­лічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності стосовно доступу до публічної інформації;

9) у спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

10) у спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних до них ор­ганів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших осіб;

11) у спорах щодо формування складу державних органів, орга­нів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

12) у спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рі­шень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель та спрощеного відбору без застосу­вання електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

13) у спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності орга­нів охорони державного кордону у справах про правопорушення, пе­редбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»;

14) у спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з ре­абілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного ре­жиму 1917-1991 років»;

15) у спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу про­ведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

16) у спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведен­ням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приват­ного партнера та концесійного конкурсу.

Водночас юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:

1) віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених КАСУ;

4) щодо відносин, які відповідно до закону чи статуту (поло­ження) громадського об'єднання, саморегулівної організації відне­сені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених п. 9, 10 ч. 1 ст. 19 КАС України.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похі­дними від вимог у приватно-правовому спорі й заявляються разом із ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміні­стративне, судочинства і перебуває на розгляді відповідного суду.

Види адміністративної юрисдикції

Існує декілька видів юрисдикції, до яких необхідно віднести:

1) предметну юрисдикцію;

2) територіальну юрисдикцію;

3) інстанційну юрисдикцію.

Насамперед предметна юрисдикція дає змогу розмежувати спори між адміністративними судами першої інстанції, які здійсню­ють розгляд справи по суті. Відповідно до ст. 20 КАС України місце­вим загальним судам як адміністративним судам є підсудними:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльно­сті суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до ад­міністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:

- оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;

- уточнення списку виборців;

- оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, ін­формаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадо­вих та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформа­ції та інформаційних агентств, що порушують законодавство про ви­бори та референдум;

- оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільсь­кої чи селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного го­лови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:

- примусового повернення в країну походження або третю кра­їну іноземців та осіб без громадянства;

- примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;

- затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх іде­нтифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі те­риторії України;

- продовження строку затримання іноземців або осіб без грома­дянства з метою їх ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

- затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують до­даткового захисту в Україні;

- затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забез­печення їх передання відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльно­сті державного виконавця чи іншої посадової особи державної вико­навчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визна­чених пунктами 1-3 частини ст.

5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національ­ної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

У свою чергу, окружним адміністративним судам є підсудними всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою ст. 20 КАС України.

При цьому КАС України (ст. 21) визначає правила розгляду кіль­кох пов’язаних між собою вимог. Так, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони є пов’язаними між собою. Не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які слід розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встанов­лено законом.

Якщо справа щодо пов’язаних вимог територіально є підсудною різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один із цих судів за вибором позивача. Однак якщо справа щодо однієї з вимог є підсудною окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд. У випадках, коли справа щодо однієї з вимог є підсудною апеляційному адмініст­ративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому адмініст­ративному суду, таку справу розглядає апеляційний адміністратив­ний суд.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно- правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, інакше такі вимоги ви­рішуються судами в порядку цивільного або господарського судо­чинства.

Територіальна юрисдикція (підсудність) дає змогу чітко визна­чити місце розгляду справи судами першої інстанції за територіаль­ною ознакою. При цьому територіальна юрисдикція поділяється на:

1) підсудність справ за вибором позивача (ст.

2) підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходжен­ням відповідача (ст. 26 КАС України);

3) підсудність справ, у яких однією із сторін є суд або суддя (ст. 28 КАС України)

4) виключна підсудність (ст. 27 КАС України).

1. Підсудність справ за вибором позивача визначає, що адмініст­ративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, ухвалених (вчи­нених, допущених) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністра­тивним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування) цієї особи-позивача або адмініст­ративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених КАС України. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

У разі, якщо КАСУ не визначає територіальної підсудності адмі­ністративної справи, така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача.

2. Підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходжен­ням відповідача передбачає, що позови до фізичної особи подаються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено КАС Укра­їни. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місце­знаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено КАС України.

3. Підсудність справ,у яких однією із сторін є суд або суддя, до пі­дсудності якого віднесено цю справу за загальними правилами, ви­значається ухвалою суду вищої інстанції, постановленою без повідо­млення сторін. Підсудність справ, у яких однією із сторін є Верховний Суд або суддя цього суду, визначається за загальними правилами пі­дсудності.

4. Відповідно до правил виключної підсудності адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу ви­конавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю те­риторію України, крім випадків, визначених КАСУ, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері пуб­лічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонополь­ного комітету України у сфері державної допомоги суб'єктам госпо­дарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є диплома­тичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про оскарження актів, дій чи бездіяльності органу, що здійснює дисциплінарне про­вадження щодо прокурорів, та про анулювання реєстраційного сві­доцтва політичної партії чи про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністрати­вним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Адміністративні справи з приводу оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, ухвалених на контрольних пунктах в'їзду (ви­їзду) на тимчасово окуповану територію, їхніх дій або бездіяльності вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відпо­відного контрольного пункту.

5. Інстанційна юрисдикція визначає послідовність розгляду ад­міністративних спорів у судах різних інстанцій. Так, місцеві адмініст­ративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окру­жні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами 2-4 ст. 22 КАС України.

Апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що містить місто Київ, як суду першої інстанції є підсудними справи щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності Центральної виборчої комісії (крім визначених ч. 4 ст. 22 КАСУ), дій кандидатів на посаду Президента України та їх довірених осіб. Апеляційним адміністрати­вним судам як судам першої інстанції є підсудними справи за позо­вами про примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки й інших об'єктів нерухомого майна, що на ній ро­зміщені, а також спори за участю суб'єктів владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно­приватного партнерства та спори, що виникають у зв'язку з прове­денням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення при­ватного партнера та концесійного конкурсу.

Верховному Суду як суду першої інстанції є підсудними справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про до­строкове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради Ук­раїни законопроєкту на виконання (реалізацію) рішення українсь­кого народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Суд апеляційної інстанції (апеляційні адміністративні суди) здійснюють перегляд судових рішень місцевих загальних судів як ад­міністративних судів та окружних адміністративних судів, які пере­бувають у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

У випадках, визначених КАС України, Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення апеляційного адміністративного суду. При цьому відповідно до КАС України Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення у справах, розг­лянутих Верховним Судом як судом першої інстанції.

Судом касаційної інстанції є Верховний Суд, який переглядає су­дові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у каса­ційному порядку як суд касаційної інстанції.

3. Підстави та процесуальний порядок передання

адміністративної справи з одного суду до іншого

Кодекс адміністративного судочинства України чітко визначив підстави для передання адміністративної справи на розгляд іншого адміністративного суду. Так, справа має бути переданою якщо:

1) до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване у встановленому законом порядку, місце проживання (перебування) якого раніше не було відоме, про пере­дачу справи за місцем його проживання (перебування);

2) у разі відкриття провадження у справі суд установить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду;

3) після відкриття провадження у справі суд установить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду;

4) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випад­ках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

5) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено ро­боту адміністративного суду, який розглядав справу;

6) однією із сторін у справі є суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду;

7) справа підлягає розгляду як зразкова у порядку, визначеному ст. 290 КАСУ.

Справа направляється на розгляд іншому адміністративному суду, найбільш територіально наближеному до цього суду, у випад­ках, визначених п. 4 і 6 ч. 1 ст. 29 КАСУ. У випадках, визначених п. 7, 4 і 6 ч. 1 ст. 29 КАСУ, справа передається до Верховного Суду.

Слід зазначити, що питання про передання адміністративної справи розглядається судом у порядку письмового провадження або за ініціативою суду в судовому засіданні (виняток - випадки, визна­чені п. 4 і 6 ч. 1 ст. 29 КАСУ, якщо воно здійснюється за розпоряджен­ням голови суду). Неприбуття у судове засідання осіб, які були нале­жним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

6. Питання про передання адміністративної справи (крім випа­дку, визначеного п. 4-6 ч. 1 ст. 29 КАСУ) суд вирішує ухвалою, яку може бути оскаржено. При цьому передання адміністративної справи з одного суду до іншого здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі по­дання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Передання адміністративної справи з одного суду до іншого в ін­ших випадках здійснюється не пізніше наступного дня після видання відповідного розпорядження голови суду або постановлення відпо­відної ухвали, яка не підлягає оскарженню.

Слід зазначити, що законодавець не допускає спори між адмі­ністративними судами щодо підсудності.

Питання для самоконтролю

1. Які категорії спорів не віднесено до юрисдикції адміністра­тивних судів?

2. Визначте підстави для відводу судді.

3. Визначте види юрисдикції (підсудності) адміністративних судів.

4. Розкрийте правила предметної підсудності.

5. Розкрийте правила територіальної підсудності.

6. Яким є порядок передання адміністративної справи з одного суду до іншого?

7. Визначте порядок відводу судді.

8. Розкрийте правила інстанційної підсудності.