Витрати, пов'язані з розглядом судової справи

4.1.

4.2. Витрати, пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи, та звільнення від сплати цих витрат

До них за ст. 81 ЦПК належать:

- витрати, пов’язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи;

- витрати, пов’язані з виготовленням та видачею копій судових рішень.

До витрат, пов’язаних з інформуванням учасників цивільного процесу про хід та результати розгляду справи слід віднести: невідкладне надсилання копії судового наказу боржникові (ст.104 ЦПК), ухвалу про усунення недоліків позовної заяви (ст. 121 ЦПК), ухвалу про відмову чи відкриття провадження у справі (ст. 122 ЦПК), ухвалу про забезпечення чи відмову у забезпеченні позову (ст. 153 ЦПК) тощо.

Витрати, пов’язані з виготовленням та видачею копій судових рішень, мають місце у разі направлення копії судових рішень у порядку статей 22, 227, ч. 4 ст. 241 ЦПК тощо.

Розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, залежно від категорії справи, встановлено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів* від 21 грудня 2005 р. № 1258.

Механізм перерахування коштів для оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ затверджено наказом Державної судової адміністрації України від 23 лютого 2006 р.

При зверненні до суду не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:

1) поновлення на роботі;

2) стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати;

3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи;

4) стягнення аліментів;

5) визнання батьківства або материнства.

Таке звільнення від оплати витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи при зверненні до суду зумовлене характером зазначених у ч.

Є категорії справ, у яких взагалі не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

До таких справ належать;

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (статті 236-241 ЦПК);

2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (статті 242-245 ЦПК);

3) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку (статті 279-282 ЦПК);

4) обов'язкова госпіталізація до протитуберкульозного закладу (статті 283-286 ЦПК);

5) відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів дізнання, досудо- вого слідства, прокуратури або суду (ст, 1176 ЦК).

Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах, коли представництво інтересів громадянина або держави в суді здійснює прокурор (наприклад ст. 45 ЦПК).

Суд згідно зі ст. 82 ЦПК може звільнити сторони від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. При вирішенні цього питання він повинен виходити з матеріального стану сторони та достовірних доказів, які підтверджують його.

Повернення коштів на оплату витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи

Сплачена сума коштів на оплату витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи повертається за ухвалою суду у разі:

1) внесення коштів у більшому розмірі, ніж це встановлено законодавством;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) закриття провадження у справі з підстави, визначеної п.

5) залишення заяви без розгляду з підстав, визначених пунктами 1, 2 і 8 ст. 207 ЦПК.

У випадках, встановлених у п. 1 ч, 2 ст. 83 ЦПК, кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертаються у розмірі зайво внесеної суми; в інших випадках, встановлених ст.83 ЦПК, - повністю.

4.3. Витрати на правову допомогу

Витрати на правову допомогу - витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які беруть участь у справі.

їх несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, треті особи, представники (субпредставницт-

во), заявники та заінтересовані особи у справах наказного та окремого проваджень.

Витрати на правову допомогу відносяться до витрат, пов’язаних із розглядом справи, тому слід враховувати й положення ст. 88 ЦПК. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, зокрема й на надання правової допомоги, але при цьому судом повинен враховуватися граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу.

Правова допомога в цивільних справах може здійснюватися адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права на підставі договору про надання юридичної (адвокатської) допомоги, який має бути підставою для визначення розміру судових витрат та подальшої оплати праці адвоката2.

Розмір та порядок оплати праці адвоката визначається за домовленістю сторін, проте такий розмір може бути різним, також сторони при вирішенні цього питання можуть зловживати процесуальними правами. З цією метою у ч. 2 ст. 84 ЦПК зазначається, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлено у постанові Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 р. № 590.

- витрати не можуть перевищувати суму, яка обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Такий граничний розмір компенсації має місце у випадку, якщо вона сплачується іншою стороною;

- витрати не можуть перевищувати суму, яка обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5% розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день. Такий граничний розмір компенсації має місце у випадку, якщо вона сплачується відповідно до закону за рахунок держави.

4.4. Витрати сторін та їх представників, пов'язані з явкою до суду

Витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть самі сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною:

1) добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також кошти за наймання житла;

2) компенсація за втрачений заробіток;

3) компенсація за відрив від звичайних занять.

Компенсація за втрачений заробіток обчислюється за кожну

годину пропорційно до розміру середньомісячного заробітку особи, який розраховується відповідно до абз. З п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100.

Компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати, яка згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 р.» становить 515 гри.

Граничні розміри компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, пов’язаних з явкою до суду, встановлено постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 р.

Граничні розміри сплати добових у Постанові не встановлюються. Для їх визначення слід керуватися постановою Кабінету Міністрів «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном» від 23 квітня 1999 р. №663.

Граничні розміри компенсації за втрачений заробіток не може перевищувати суму, розраховану на відповідний час, виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за відрив від звичайних занять не може перевищувати розмір мінімальної заробітної плати, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

4.5. Витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз

Витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи. Але існують граничні розміри такої оплати, яка стосується вартості переїзду, наймання житла. Наприклад, проїзд залізницею не повинен перевищувати вартості проїзду у плацкартному (купейному) вагоні тощо. Вартість переїзду, наймання житла регламентується постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» від 23 квітня 1999 р.

Питання порядку та розміру оплати проведення судової експертизи регламентується Законом України «Про судову експертизу» від 1994 р.

Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи, на рахунок експертної установи. Якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну. Вони можуть разом або кожна окремо внести ці кошти експертній установі за проведення експертизи. Вартість експертизи визначається експертом або експертою установою, які будуть проводити експертизу.

Виплати добових свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам сплачуються стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення.

Компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам сплачується стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення.

Компенсація за втрачений заробіток обчислюється за кожну годину пропорційно до розміру середньомісячного заробітку особи, який розраховується відповідно до абз. З п, 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100.

Компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати, яка згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 р.» становить 515 грн.

У такому самому порядку компенсуються витрати на оплату поелуг експерта, спеціаліста, перекладача.

Якщо у справах окремого провадження виклик свідків, призначення експертизи, залучення спеціалістів здійснювався за ініціативою суду, а також у випадках звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру, відповідні витрати відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України. Ці випадки регламентуються у Декреті Кабінету Міністрів «Про державне мито» та у ст. 82 ЦПК.

Граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України. При вирішенні питань щодо витрат, передбачених ст. 86 ЦПК, слід керуватися Інструкцією про порядок та розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів від 1 липня 1996 р.

4.6. Витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчинення інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи

Згідно зі ст. 140 ЦПК у порядку забезпечення доказів має місце така процесуальна дія, як огляд доказів за їх місцезнаходженням, коли речові та письмові докази не можна доставити в суд. За частиною 3 ст. 140 ЦПК до огляду доказів за їх місцезнаходженням можуть бути залучені свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти. Аналогічним є огляд речових доказів, що швидко псуються (ст. 141 ЦПК). Огляд може мати місце у разі необхідності за ініціативою суду, в тому числі й за клопотанням особи, яка бере участь у справі (ч. З ст. 140 ЦПК).

Витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, несе сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій. Якщо клопотання про вчинення відповідних дій заявлено обома сторонами, витрати на них несуть обидві сторони порівну.

Граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлено у постанові Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 р. № 590.

5.