<<
>>

§ 1. Третейський суд. Значення третейського розгляду спорів

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про третейські суди», третей­ський суд — недержавний незалежний орган, що утворюється за уго­дою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юри­дичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Природа третейських судів полягає в тому, що вони є недержавни­ми органами цивільної юрисдикції, які обираються за погодженням самими сторонами для розв'язання конкретного цивільно-правового (господарського) спору між ними. Розгляд цивільно-правових (госпо­дарських) спорів у третейському суді може виникнути тільки тоді, коли є угода сторін про обрання цієї форми захисту цивільних прав із зобов'язанням підкоритися його юрисдикції.

Третейські суди як органи цивільної юрисдикції порівняно з дер­жавними судами мають спеціальне значення. Вони надають учасникам спору деякі переваги, такі, як спеціалізація з питань, що стосуються фактичних взаємовідносин сторін, швидкість та економічність роз­гляду спору, конфіденційність діяльності, зручність для сторін від­носно визначення часу та місця вирішення спорів та ін. Цими пере­вагами й обумовлюється те, що в умовах ринкової економіки серед суб’єктів цивільно-правових (господарських) відносин популярність третейських судів як органів цивільної юрисдикції значно зростає, а кількість їх збільшується.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про третейські суди» в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третей­ські суди для вирішення конкретного спору (суди аё Бос). Постійно ді­ючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи. Формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду.

Постійно діючий третейський суд очолює голова третейського суду, порядок обрання якого визначається Положенням про постійно діючий третейський суд.

Положення також повинно містити відомості про його найменування, місцезнаходження, відомості про засновника третей­ського суду, склад, компетенцію та порядок створення органів само­врядування третейських суддів, порядок обрання голови третейського суду, підстави та порядок припинення діяльності третейського суду.

Стаття 8 Закону України «Про третейські суди» визначає, що по­стійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при заре­єстрованих згідно з чинним законодавством України: всеукраїнських громадських організаціях; всеукраїнських організаціях роботодавців; фондових і товарних біржах, саморегулівних організаціях професійних учасників ринку цінних паперів; торгово-промислових палатах; все­українських асоціаціях кредитних спілок; центральній спілці спожив­чих товариств України; об’єднаннях, асоціаціях суб’єктів підприєм­ницької діяльності; юридичних осіб, у тому числі банків.

При цьому Закон містить заборону на утворення постійно діючих третейських судів при органах державної влади та органах місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про третейські суди»).

Утворення постійно діючого третейського суду компетентним ор­ганом суб’єктів, зазначених вище, передбачає:

1) прийняття рішення про утворення постійно діючого третейсько­го суду;

2) затвердження Положення про постійно діючий третейський

суд;

3) затвердження регламенту третейського суду;

4) затвердження списку третейських суддів.

Списки третейських суддів постійно діючих третейських судів по­винні містити такі відомості про третейських суддів: дата народження, освіта, отримана спеціальність, останнє місце роботи, загальний тру­довий стаж, стаж роботи за спеціальністю. Місцезнаходженням по­стійно діючого третейського суду є місцезнаходження його засновника, що не обмежує засновника третейського суду в праві визначати роз­ташування третейських суддів за адміністративно-територіальним принципом.

Постійно діючий третейський суд підлягає державній реєстрації, яка здійснюється Міністерством юстиції України, Головним управлін­ням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським, Севастопольським міськими управлін­нями юстиції протягом п'ятнадцяти днів з дня подання його заснов­ником заяви.

До заяви додаються рішення про утворення постійно діючого третейського суду, затверджені Положення і регламент цього суду та список третейських суддів, копія статуту та виписка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців заявника. Державна реєстрація постійно діючого третей­ського суду, засновником якого є всеукраїнське об’єднання громадян, здійснюється Міністерством юстиції України. Про державну реєстра­цію постійно діючого третейського суду видається свідоцтво встанов­леного зразка. Постійно діючий третейський суд визнається утвореним з моменту його державної реєстрації.

На відміну від постійно діючого третейського суду, порядок утво­рення третейського суду для вирішення конкретного спору визначаєть­ся третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням Закону України «Про третейські суди».

Відповідно до ст. 17 Закону, якщо сторони не домовились про інше, то за правилами, визначеними законом, склад суду для вирішення конкретного спору формується в наступному порядку. При формуван­ні третейського суду в складі трьох і більше третейських суддів кожна із сторін призначає чи обирає рівну кількість третейських суддів, а об­рані у такий спосіб третейські судді обирають ще одного третейського суддю для забезпечення непарної кількості третейських суддів. Якщо одна із сторін не призначить чи не обере належної кількості третей­ських суддів протягом 10 днів після одержання прохання про це від іншої сторони або якщо призначені чи обрані сторонами третейські судді протягом 10 днів після їх призначення чи обрання не оберуть ще одного третейського суддю, то розгляд спору в третейському суді при­пиняється і цей спір може бути переданий на вирішення компетентно­го суду. Якщо спір підлягає вирішенню третейським суддею одноосо­бово і після звернення однієї сторони до іншої з пропозицією про призначення чи обрання третейського судці сторони не призначать чи не оберуть третейського суддю, то розгляд спору в третейському суді припиняється і цей спір може бути переданий на вирішення компетент­ного суду.

Виходячи з того, що підставою для передачі спору на вирішення третейського суду є третейська угода, остання може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у ви­гляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третей­ський суд, регламент третейського суду розглядається як невід’ємна частина третейської угоди. При цьому за будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосо­вуються положення регламенту.

Частина 3 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» визначає, що третейська угода укладається в письмовій формі, а також третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укла­дена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв’язку, що забез­печує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона про­ти цього не заперечує. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською уго­дою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Законом встановлена, так би мовити, безумовна дійсність третей­ського застереження в договорі або контракті, і у випадку недійсності окремих положень договору, контракту, що містить третейське засте­реження, не тягне за собою недійсність такого третейського застере­ження.

Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визна­чений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповід­них спорів між сторонами третейським судом.

Третейським судом для вирішення конкретного спору слід вважати одного або декількох (непарна кількість) третейських суддів, які об­рані сторонами для вирішення конкретного спору між ними. При цьому такий суд пов'язаний межами судового розгляду однієї справи, після розгляду та вирішення якої третейські судді втрачають свої повноваження та припиняють свою діяльність.

<< | >>
Источник: В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін.. Курс цивільного процесу: підручник / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. ; за ред. В. В. Комарова. - X.,2011. - 1352 с.. 2011

Еще по теме § 1. Третейський суд. Значення третейського розгляду спорів:

  1. Стаття 235. Порядок розгляду справ окремого провадження
  2. § 3 . Процесуальний порядок розгляду справ окремого провадження
  3. § 1. Третейський суд. Значення третейського розгляду спорів
  4. § 2. Порядок розгляду справ третейським судом
  5. Поняття, сутність і види третейського судочинства
  6. Принципи організації та діяльності третейського суду
  7. 4. Порядок розгляду і вирішення справи у третейському суді
  8. 3. Характеристика спорів, що розглядаються в судовому порядку
  9. ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
  10. ОКРЕМІ СУДІВНИЦТВА
  11. Поняття та правова природа третейського розгляду цивільно-правових спорів
  12. Місце третейського розгляду серед альтернативних способів вирішення цивільно-правових спорів та його співвідношення з цивільним процесуальним правом
  13. Підвідомчість цивільно-правових спорів третейським судам (арбітрабельність)
  14. Порядокрозгляду цивільно-правових спорів у третейському суді
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -