Справи про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу

Дана категорія справ зумовлена громадським інтересом у нерозповсюдженні заразної форми туберкульозу, тому вважається можливим вживати примусових заходів до особи, яка ухиляється від лікування.

Обов’язкова госпіталізація осіб, щодо яких судом ухвалено відповідне рішення, здійснюється на строк до трьох місяців. Продовження лікування цих осіб здійснюється за рішенням суду на визначений ним строк на підставі висновку лікарської комісії протитуберкульозного закладу.

Не підлягають обов’язковій госпіталізації до протитуберкульозних закладів: хворі, які страждають на психічні розлади; вагітні жінки; жінки, які мають дітей віком до трьох років.

Порядок госпіталізації, лікування та медичного (диспансерного) нагляду за хворими на туберкульоз визначається центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.

У разі ухилення від обов’язкової госпіталізації до протитуберкульозних закладів або від продовження лікування осіб, хворих на заразні форми туберкульозу, щодо яких судом ухвалено рішення відповідно про обов’язкову госпіталізацію або про продовження лікування, органи внутрішніх справ за зверненням керівника протитуберкульозного закладу надають у межах своїх повноважень медичним працівникам допомогу у забезпеченні виконання рішення суду.

Заклади охорони здоров’я усіх форм власності та медичні працівники, які займаються приватною медичною практикою, у разі виявлення особи, хворої на туберкульоз або підозрілої щодо захворювання на туберкульоз, зобов’язані направити зазначених осіб до протитуберкульозного закладу для подальшого обстеження за місцем проживання або виявлення особи та терміново повідомити про них цей заклад.

У Постанові Кабінету Міністрів України «Про порядок виявлення, профілактики та лікування туберкульозу серед мігрантів» від 12 вересня 2002 р. № 1348 визначено, що виявлення, профілактика та лікування туберкульозу серед мігрантів проводиться: у порядку, встановленому для громадян України, якщо вони на законних підставах перебувають в Україні; у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ і Міністерством охорони здоров’я, якщо вони перебувають в Україні незаконно.

Підсудність

Заява про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу хворого на заразну форму туберкульозу, який ухиляється від лікування, подається до суду за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або до суду за місцем виявлення такого хворого.

Розмежування підсудності справ, коли заява подається за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або до суду за місцем виявлення такого хворого, зумовлене двома випадками подання заяв:

- якщо перед судом ставиться питання про продовження лікування, - тоді за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим;

- якщо у хворого було встановлено заразну форму туберкульозу, але він не звернувся до лікувальної установи, то звертаються до суду за його фактичним місцезнаходженням.

Слід звернути увагу, що можливі випадки, коли місцезнаходження хворого неможливо встановити, тоді вважається, що заява має бути поданою за місцем встановлення факту захворювання на заразну форму туберкульозу, тобто за місцем виявлення зазначених хворих.

Зміст і строк подання заяви

У заяві про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування повинні бути зазначені встановлені законом підстави для такої госпіталізації.

Згідно зі ст. 285 ЦПК заяву подає представник протитуберкульозного закладу, але у випадку, коли заява подається про продовження лікування.

При поданні заяви про поміщення до лікувального закладу має додаватися мотивований висновок лікарської комісії про необхідність обов’язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування, в якому зазначається строк, протягом якого буде проведено лікування.

У такому висновку має бути зазначено, що встановлено заразну форму туберкульозу і особа ухилялася від проходження лікування. Відомості про соціально дезадаптованих осіб, із супутніми захворюваннями на хронічний алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію мають встановлюватися судом на підставі місця їх проживання, останнього місця роботи, навчання, перебування на обліку в наркологічних закладах тощо.

Якщо заява подається про встановлення факту захворювання на заразну форму туберкульозу за місцем виявлення зазначених хворих, то протитуберкульозний заклад до таких випадків не має відношення.

Оперативність щодо заяви, яка подається протягом 24-х годин з часу виявлення в особи загрозливої форми туберкульозу, можлива лише в тому випадку, коли особа ухиляється від лікування з часу виявлення у неї туберкульозу. Інакше виходить, що всі громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства мають поміщатися до лікувальних установ лише у примусовому порядку, з чим важко однозначно погодитися.

Розгляд справи

Справи про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування суд розглядає не пізніше трьох днів після відкриття провадження у справі. Особі має бути надано право особистої участі в судовому засіданні, за винятком випадків, коли за даними протитуберкульозного закладу така особа становить загрозу розповсюдження хвороби.

Особа або її представник вправі просити суд призначити експертизу для встановлення дійсного стану її здоров’я, оскільки при примусовому поміщенні до протитуберкульозного закладу вона може захворіти на туберкульоз, якщо вона цією хворобою не хворіє або хворіє, але у незаразній формі.

Участь у розгляді справи представника протитуберкульозного закладу є обов’язковою, якщо за його заявою відкрито провадження у справі про продовження примусового лікування. Коли ж питання стоїть про поміщення на примусове лікування хворої особи, то це повноваження мають здійснювати спеціалізовані установи. Так, у розпорядженні Кабінету Міністрів «Про затвердження комплексу заходів щодо боротьби з епідемією туберкульозу на 2006 рік» від 29 березня 2006 р. № 175-р встановлено досить багато повноважень щодо профілактики цієї хвороби, але неможливо перетворювати протитуберкульозні заклади на постійних представників у таких справах, хоча б тому, що:

- мета їх діяльності - лікування хворих, а не вирішення юридичних питань;

- протитуберкульозні заклади мають давати висновок про доцільність продовження лікування, а не брати участь у розгляді справи;

- для участі в цивільному процесі потрібні не лікарі, а юристи.

Тому виходячи з повноважень органів місцевої влади та самоврядування, які повинні дбати про здоров’я територіальної громади і мають у своєму штаті юристів, доцільно уповноважувати саме їх на подання заяви і участь у процесі, про що має бути зазначено у ЦПК.

Справа розглядається також з обов’язковою участю представника особи, щодо якої вирішується питання про госпіталізацію. При визначенні такого представника слід брати до уваги такі способи передачі повноважень: за законом мають право представляти інтереси громадянина найближчі родичі; особа може передати повноваження на підставі договору або довіреності тощо.

Рішення суду

Розглянувши заяву про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування, суд ухвалює рішення, яким відхиляє або задовольняє заяву.

Рішення про задоволення заяви є підставою для обов’язкової госпіталізації або подальшого лікування особи в протитуберкульозному закладі на встановлений законом строк.

5.