<<
>>

Справи про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб

Потреба у розкритті банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо фізичних або юридичних осіб зумовлена випадками:

- коли кредитор розшукує майно, за рахунок якого може відбутися погашення кредиту або коли відшкодовується завдана шкода;

- коли власник рахунку помер і розшукується належна йому спадщина для задоволення вимог кредиторів, визначення частки другого з подружжя, який пережив, або спадкового майна тощо.

Підсудність

Заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи у випадках, встановлених законом, подається до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу.

Заявником у даній справі може бути фізична, юридична особа, або держава, від імені якої діють певні органи через своїх представників, якій необхідно розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, і яка має на це відповідні обґрунтовані підстави. Від розкриття даної інформації у заявника потенційно можуть виникнути, змінитися або припинитися певні суб’єктивні права, тому законодавством передбачається здійснювати захист банківської таємниці.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

2) на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу щодо операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

4) органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю щодо операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

5) спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу щодо додаткової інформації про фінансову операцію, що стала об’єктом фінансового моніторингу;

6) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів щодо стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності.

Проте у цьому переліку зазначено деякі конкретні державні органи, які можуть самостійно звертатися до банку з обґрунтованою вимогою щодо розкриття банківської таємниці. Але якщо така інформація буде необхідна іншим органам, наприклад оперативно-розшуковим підрозділам, які не входять до складу органів, вказаних у пунктах 3, 4 ст. 62 Закону, або ж органи та їх підрозділи, зазначені у ст. 62 Закону, але які звертаються до банку з питань, що не входять до компетенції осіб, які вказуються у ст. 62 Закону, можуть витребувати банківську таємницю лише з дозволу суду, для чого їм необхідно звернутися до нього із заявою. Такі їх звернення зумовлені виконанням покладених на них завдань оперативно-роз- піукової діяльності. Вони мають право витребовувати, збирати і вивчати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів. Але такі відомості вони можуть отримати лише з дозволу суду.

У такому разі виключається можливість свавільного втручання деяких оперативних підрозділів у сферу розкриття банківської таємниці. Так забезпечується більш надійний захист банківської таємниці.

Зміст заяви

У заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім’я (найменування) заявника та особи, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, їх місце проживання або місцезнаходження, а також ім’я представника заявника, коли заява подається представником;

3) найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю;

4) обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено;

5) обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.

Подавати заяву про розкриття банківської таємниці можуть будь-які особи, які вважають свої права залежними від існування коштів на рахунку у певної фізичної чи юридичної особи. Наприклад, нотаріус не зможе визначити обсяг спадщини, якщо у нього не буде відомостей про наявність у померлого на рахунках певних коштів. Але на запит нотаріуса банки не нададуть такої інформації. Отже, можна вважати, що нотаріус має подавати таку заяву до суду, але такий випадок можливий буде лише в тій правовій ситуації, коли треба визначити розмір спадщини перед розглядом справи про визнання її відумерлою. В усіх інших випадках така заява має подаватися від імені спадкоємців, які є заінтересованими особами, або кредиторами спадкодавця.

Заінтересованою особою у цій справі є «особа, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю». Коли ж власник рахунку помер, то заінтересованою особою може виступити особа, зазначена у банківському рахунку розпорядником вкладу. Якщо і така особа відсутня, то заінтересованою особою залишається банк, оскільки його цікавитимуть законність розкриття банківської таємниці щодо рахунку, належного певній особі.

Заява може подаватися від імені юридичної особи.

Щодо подання заяви представником, то у такому разі представник повинен обов’язково до цієї заяви додати копію нотаріально посвідченої довіреності чи іншого документа, який засвідчує повноваження представника (ст. 42 ЦПК). Зазначення найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю є обов’язковим, оскільки у противному разі суд не зможе надіслати копію рішення певному банку, що обслуговує юридичну або фізичну особу, для розкриття ним банківської таємниці, і, як наслідок, рішення суду не буде реалізовано. У разі розшуку банківського вкладу певної особи можуть бути надіслані декілька запитів до різних банків або всіх банків, розташованих у певному населеному пункті, але з обов’язковою вказівкою реквізитів банків.

Тому, якщо заявник не зазначить ці відомості, це буде підставою для залишення суддею заяви без руху та надання заявнику строку для усунення цього недоліку (ст. 121 ЦПК).

Певні обставини мають бути підтверджені відповідними вагомими доказами, які виключають незаконність та необґрунтованість вимоги щодо розкриття банківської таємниці. Наприклад, наявність рахунку в банку на певну суму було використано у суді як доказ передачі коштів у борг. Тобто позивач зазначив, що у певний період передав кошти і взяв розписку, але спадкоємці відповідача заперечували передачу грошей. Проте наявність вкладу на рахунку на трохи меншу суму і в період після давання розписки підтвердили дійсність передачі коштів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 288 ЦПК у заяві мають зазначатися права, які порушено. Порушене суб’єктивне право є об’єктом судового захисту у позовному провадженні, а не в окремому, тому розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, може відбуватися і в позовному провадженні. Наприклад, коли ділиться спільно набуте за час шлюбу майно, то може виникнути питання про розподіл коштів, які знаходяться на банківському рахунку у певній установі. У цьому випадку отримання інформації від банку не повинно відбуватися за рішенням, ухваленим у порядку окремого провадження. За статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» суд вправі надіслати належним чином оформлену вимогу і банк зобов’язаний надати таку інформацію.

Щодо мети використання цієї інформації, то вона має бути законною та обґрунтованою і її треба обов’язково вказувати у заяві до суду, у противному разі це може призвести до тяжких наслідків (наприклад, до вчинення злочину або завдання великих матеріальних збитків).

Розгляд справи

Справа про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, розглядається у п’ятиденний строк з дня надходження заяви у закритому судовому засіданні з повідомленням заявника, особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, та банку, а у випадках, коли справа розглядається з метою охорони державних інтересів та національної безпеки, - з повідомленням тільки заявника.

Такий короткий строк є цілком прийнятний для розгляду цієї категорії справ, оскільки у противному разі певній особі чи навіть державі (що цілком імовірно, виходячи із сутності даної справи) може бути завдана суттєва шкода (як правило, економічного характеру). Але не можна при цьому нехтувати правами осіб, які беруть участь у справі. Так, згідно з ч. 2 ст. 6, ст. 169, ч. З ст. 311 ЦПК особи, які беруть участь у справі, наділені процесуальними правами, недотримання яких призводить до скасування рішення суду незалежно від виду провадження. Тому суд може слухати справу лише в тому випадку, коли всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про час і місце слухання справи. Також цілком обґрунтованим у цій частині є положення про те, що такі справи розглядаються у закритому судовому засіданні з повідомленням лише вищевказаних у цій частині осіб.

Неявка в судове засідання без поважних причин заявника та (або) особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, чи їх представників або представника банку не перешкоджає розгляду справи, якщо суд не визнав їхню участь обов’язковою. Таке можливе лише за умов, якщо у справі є достатньо доказів і ці особи були належним чином повідомлені про час і місце слухання справи.

Якщо під час розгляду справи буде встановлено, що заява ґрунтується на спорі, який розглядається в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Це положення випливає з того, що спір про матеріальне право має бути відсутній у справах окремого провадження, в яких можливий лише процесуальний спір (спір про певні юридичні обставини, достатність і достовірність поданих доказів тощо).

Рішення суду

У рішенні про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи зазначаються:

1) ім’я (найменування) одержувача інформації, його місце проживання або місцезнаходження, а також ім’я представника одержувача, коли інформація надається представникові;

2) ім’я (найменування) особи, щодо якої банк має розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, місце проживання або місцезнаходження цієї особи;

3) найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю;

4) обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, що має бути надана банком одержувачу, та мету її використання.

Якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав та повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви.

Ухвалене судом рішення підлягає негайному виконанню. Копїї рішення суд надсилає банку, що обслуговує юридичну або фізичну особу, заявнику та особі, щодо якої надається інформація. Особа, щодо якої банк розкриває банківську таємницю, або заявник мають право у п’ятиденний строк оскаржити ухвалене судом рішення до апеляційного суду в установленому порядку. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Скорочення строку апеляційного оскарження цілком відповідає сутності окремого провадження, коли потребується вживати необхідних заходів. Але апеляційне оскарження реально може відбутися й після отримання відповідної інформації заявником. Тому сенс короткого строку на апеляційне оскарження може бути втрачено. Більше того, оскарження рішення не зупиняє його виконання, але така форма сприяння заявнику явно порушує права заінтересованої особи, яка не здатна захистити свої права від розкриття банківської таємниці. Але ж розкриття банківської таємниці має незво- ротний характер, оскільки інформація вийшла з-під контролю банку та заінтересованої особи.

I Детальніше див.: Фурса СЛ. Окреме провадження у цивільному процесі України. - К., 1999.

s Чечотп ДЖ.Г. Неисковое производство. - М., 1973. - С. 16.

3 Заворотько П.П., Штефан ММ. Непозовне провадження в радянському цивільному процесі. - К.г 1969. - С. 43; Каллистратова Р.Ф. Дела об установлении фактов, от которых зависит возникновение, изменение или прекращение прав граждан или юридических лиц. - М., 1963. - С. 160.

‘ Блажеев В.В. //Комментарий к гражданскому процессуальному кодексу Российской Федерации. - М., 2003. - С.482.

5 Ромовсъка З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. - С.22, 23.

6 Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс. - К.;Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. - С. 442.

' Блажеев BJB. Особое производство по гражданским делам, связаным с изменением правового статуса гражданина: Алтореф. дис.... каяд. юрид. наук. - М.,1991. - С.5.

8 Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Підручник. - К.: Концерн «Видавничий Дім «ІнЮре», 2005. -С.450.

* Детальніше див.: Цивільний процесуальний кодекс України: Науково- практичний коментар / За заг. ред. Фурси С.Я. - Т.1. - К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. - С.639-655; Сімейний кодекс України: Науко- во-нрактнчний коментар / За заг. ред. Фурси С.Я. - К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2008. - С.537-640.

10 Детальніше див.: Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. / За заг. ред. Фурси С.Я. - К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2008.

II Щодо особливостей розгляду окремих фактів, що мають юридичне значення див.: Фурса СЛ., Фурса Є.І., Щербак СЛ. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. - Т.1. - К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. - С.698-730.

12 Блажеев ВЛ.// Комментарий к Гражданскому процессуальному кодексу Российской Федерации. - М., 2003. - С.511,

!э Детальніше див.: Фурса Є.І. Процедура визнання спадщини відумерлою // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2001. - №3. — С,66—67; Спадкове право: Нотаріат. Адвокатура. Суд / За заг. ред. Фурси С.Я. - К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2008. - С.251-257. и Детальніше див. коментар до ст. 274 ЦШС: Фурса СЛ., Фурса GJ., Щербак СЛ. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. - T.l. - К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2006. - С.746-750.

15 Детальніше див.: Фурса СЛ., Фурса Є.І., Щербак С.В. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. - T.l. - К.: Видавець Фурса С.Я.:КНТ, 2007.

<< | >>
Источник: Авторський колектив. Цивільний процес України : академічний курс ; [підручник для студ, юрид. спец. вищ. навч. закл.]; КНТ. 848 с. 2009

Еще по теме Справи про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб:

  1. ЗМІСТ
  2. Справи про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб
  3. Стаття 6. Гласність та відкритість судового розгляду
  4. Стаття 157. Строки розгляду справ
  5. Стаття 234. Окреме провадження
  6. ГЛАВА 12 РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО РОЗКРИТТЯ БАНКАМИ ІНФОРМАЦІЇ, ЯКА МІСТИТЬ БАНКІВСЬКУ ТАЄМНИЦЮ, ЩОДО ЮРИДИЧНИХ ТА ФІЗИЧНИХ ОСІБ
  7. Стаття 287. Підсудність
  8. Стаття 288. Зміст заяви
  9. Стаття 290. Рішення суду
  10. § 4. Юрисдикція суду щодо справ окремогопровадження
  11. § 2. Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення
  12. § 3. Розгляд справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -