§ 13. Справи про стягнення з громадян недоїмки по податках, самооподаткуванню сільського населення і державному обов'язковому страхуванню

Податки з населення є засобом мобілізації частини прибутків громадян в державний бюджет для забезпечення функціонування і розвитку економічної і соціальнокультурної інфраструктури на Україні. Тому судовий розгляд цих справ спрямований на захист загальнодержавних інтересів. Разом з тим, пред'явивши вимогу про стягнення недоїмок, орган державної податкової інспекції заінтересований в тому, щоб суд надав сили прийнятому ним адміністративнофінансовому акту про притягнення громадянина до податкових обов'язків, оскільки він добровільно їх не виконує, шляхом надання дозволу на застосування акту примусу по вилученню майна в покриття недоїмки чи звернення стягнення на грошові суми, які належать громадянам. Для цього необхідно одержати позитивне рішення суду, але суд санкціонує такі дії тоді, коли буде встановлено законність і обгрунтованість вимоги органу податкового управління.

Отже, судова діяльність спрямовується і в інтересах громадянина, на захист його майнових прав від незаконного притягнення до податкових обов'язків. Процесуальний порядок розгляду названих справ надає можливість йому активно захищати свої майнові права, оспорювати правильність покладання на нього податкових обов'язків, використовуючи для цього всі передбачені ЦПК процесуальні засоби. Таким чином, розгляд судом даних справ спрямований на захист матеріальних (бюджетних) інтересів держави, на реалізацію компетенції органів податкового управління по залученню громадян до податкових обов'язків і їх стягнення, а також на захист майнових і охоронюваних законом інтересів громадян від незаконного притягнення їх до виконання таких обов'язків.

Цивільний процесуальний порядок стягнення з громадян недоїмки по податкових і неподаткових платежах встановлений статтями 249253 ЦПК.

На порушення справи в суді про стягнення недоїмки подається заява, яка за змістом повинна відповідати загальним вимогам ст. 137 ЦПК і особливостям, передбаченим ст. 250 ЦПК. В ній зазначаються: прізвище, ім'я і по батькові недоїмника та місце його проживання; закон, на підставі якого громадянин притягнений до сплати відповідних платежів; сума платежів і строки їх сплати; сума недоїмки, що підлягає стягненню, пені і строк платежу, по якому утворилася недоїмка. До заяви обов'язково додаються: копія платіжного повідомлення, страхового свідоцтва або виписка з особистого рахунку недоїмника із зазначенням часу вручення йому платіжного документа, розміру і строку платежу, виписка із загальних зборів громадян про проведення самооподаткування і його суми, акт опису майна недоїмника, а при відсутності майна, на яке за законом може бути звернено стягнення, — акт про відсутність майна; довідка від інших осіб про належні з них недоїмникові грошові суми при відсутності майна або недостатності його для погашення недоїмки.

Заява подається за місцем проживання недоїмника чи місцем знаходження його майна. При поданні заяви без додержання вимог, встановлених статтями 137, 249, 250 ЦПК, настають наслідки, передбачені ст. 139 ЦПК.

Справа розглядається за загальними правилами ЦПК з викликом органу стягнення і недоїмника, їх неявка не перешкоджає розглядові справи. При розгляді заяви суд перевіряє: 1) чи передбачений законом даний вид платежу; 2) чи є законні підстави для стягнення з громадянина даного платежу; 3) чи додержано органами стягнення встановленого законом порядку притягнення громадянина до платежу; 4) чи взято до уваги органами стягнення пільги в разі, якщо за законом громадянин має право на них.

Встановивши, що вимога про стягнення недоїмки є законною, суд постановляє рішення про вилучення у недоїмника описаного майна на погашення недоїмки. При відсутності або недостатності описаного майна згідно з поданим до суду актом опису для погашення недоїмки суд постановляє рішення про звернення стягнення на грошові суми, які недоїмникові належить одержати від інших осіб (ст. 252 ЦПК).

Встановивши, що вимога про стягнення недоїмки є незаконною, суд підмовляє в її задоволенні. Особи, які вважають, що описане майно недоїмника належить їм на праві особистої власності або з інших підстав, можуть звернутися в суд з позовом про виключення майна з опису.

Рішення суду може бути оскаржене, а з набранням законної сили виконується відповідним органом стягнення в присутності недоїмника, а при його відсутності — одного з повнолітніх членів сім'ї і двох понятих.

Правило ст. 250 ЦПК про те, що орган стягнення повинен додати до заяви про стягнення недоїмки акт опису майна боржника та правило ст. 252 ЦПК про те, що суд у своєму рішенні постановляє про вилучення у недоїмника описаного майна не підлягає застосуванню.

Законом України від 4 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу в Україні», Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про стягнення не внесених у строк податків та неподаткових платежів» стягувачам не надано право вчиняти опис майна боржників. Проведення такого опису без дозволу суду порушувало б ст. ЗО Конституції України, тому встановлений ЦПК порядок стягнення недоїмок по податках і неоподаткових платежів не застосовується в частині, що суперечить Конституції України.

На підвідомчість суду цієї категорії справ не впливає альтернативна можливість стягнення податкових і неоподаткових платежів за виконавчими написами нотаріуса.