Поняття т сутність третейського судочинства

Третейський суд вважається найстарішим судом в історії суспільст­ва, крім того — найбільш демократично сформованим органом право­суддя. Деякі дослідники обґрунтовано стверджують, що третейський суд виник раніше, ніж державний.

Питання організації та діяльності третейських судів регламенту­ються: Законом України від 11 травня 2004 року «Про третейські су­ди»^{[99] [100] (далі — Закон), Законом України «Про міжнародний комерцій­ний арбітраж», ЦПК України, ГПК України, а також деякими іншими нормативними актами, у тому числі — локального характеру, які рег­ламентують діяльність окремих постійно діючих третейських судів (наприклад, положення (устави) про третейські суди і регламенти тре­тейських судів).}

Третейський суд — це недержавний незалежний орган, що утворю­ється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому Законом, для вирі­шення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідно­син (ст. 2 Закону).

Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів сторін третейського розгляду шля­хом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону (ст. 3 Закону).

Сутність третейського розгляду полягає в тому, що обидві сторони довіряють вирішення спору і винесення рішення третій особі. У цьому істотна відмінність третейського розгляду цивільних справ від інших форм захисту суб’єктивних цивільних прав державними органами та громадськими організаціями.

Мета третейського вирішення цивільних справ — урегулювання правових конфліктів, що виникли, і забезпечення добровільного вико­нання обов’язків.

Розгляд у третейському суді існує як альтернатива судовій формі за­хисту. Однак вона не протистоїть, а доповнює діяльність судів по розг­ляду й вирішенню цивільних справ.

Необхідність третейського розгляду викликана наступними причинами:

1) необхідність розвантаження судів загальної юрисдикції і госпо­дарських судів, не здатних впоратися із завданням своєчасного і прави­льного розгляду та вирішення за умов відсутності альтернативних форм вирішення цивільних справ;

2) необхідність забезпечення заінтересованим особам найбільш ква­ліфікованого вирішення їх справи по суті;

3) необхідність скорочення строків розгляду справ і витрат, пов’яза­них з їх розглядом;

4) необхідність забезпечення заінтересованим особам найбільш сприятливих умов збереження таємниці особистого життя та комерцій­ної таємниці при розгляді цивільної справи.

До найбільш характерних переваг третейського суду перед держав­ним можна віднести наступні:

1) оперативність і ефективність вирішення спорів, спрощена проце­дура розгляду, можливість проведення розгляду поза місцем постійного перебування третейського суду, у тому числі безпосередньо за місцем перебування сторін спору;

2) конфіденційність третейського розгляду і створення умов для збереження комерційної таємниці;

3) наявність можливостей для вибору оптимального варіанта органі­зації третейського суду;

4) створення позитивної судової практики і поява необхідних преце­дентів правозастосування;

5) можливість побачити вузлові проблеми економічної і юридичної практики взаємовідносин у сфері цивільного обігу;

6) самооплатність третейського суду, економія коштів сторін, що сперечаються, оскільки розмір третейських зборів регулюється докуме­нтами про третейський суд і може бути нижче, ніж державне мито (су­довий збір) у господарському суді або суді загальної юрисдикції;

7) можливість залучення як арбітрів не тільки юристів, але і фахівців зі знанням економіки та технологій фондового ринку як арбітрів і екс­пертів при вирішенні спорів;

8) примусове виконання рішень третейського суду за відмови відпо­відача від його добровільного виконання через систему виконавчого провадження.

31.2.