Визнання і виконання рішень іноземних судів

Порядок визнання і виконання в Україні рішень іноземних судів і арбітражних судів визначається ЦПК, відповідними міжнародними до­говорами України.

ЦПК України (розділ VIII) рішення іноземних судів розподілено на ті, що підлягають і ті, що не підлягають примусовому виконанню.

Рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародними договорами України або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з інозем­ною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.

Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, ви­знається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними дого­ворами України, або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.

Рішення іноземного суду, яке підлягає визнанню та виконанню в Україні, згідно з ст. 391 ЦПК України може бути пред’явлено до при­мусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних плате­жів, яке може бути пред’явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іно­земного суду на клопотання стягувана розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцез­находження на території України або його місце проживання (перебу­вання) або місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.

Оформлене належним чином клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду без­посередньо стягувачем або у порядку, встановленому міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких на­дана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду че­рез органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопо­тання, що надійшло через орган державної влади України.

Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити:

1) ім’я (найменування) стягувана або його представника (якщо кло­потання подається представником), зазначення їхнього місця прожи­вання (перебування) або місцезнаходження;

2) ім’я (найменування) боржника, зазначення його місця проживан­ня (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;

3) мотиви подання клопотання (ст. 394 ЦПК).

До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішен­ня іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами України.

Якщо цими договорами не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до кло­потання додаються засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотан­ня; офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні); документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи; документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконан­ню (якщо воно вже виконувалося раніше); документ, що посвідчує пов­новаження представника стягувана (якщо клопотання подається пред­ставником); засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.

У випадку, якщо клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог чинного законодавства, або до клопо­тання не додано всі перелічені документи, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додано до нього, стягу- вачеві або його представникові.

Після прийняття клопотання про надання дозволу на примусове ви­конання рішення іноземного суду суд у п’ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можли­ві заперечення проти цього клопотання.

Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі його відмови від подання заперечень, а також коли у місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання запере­чення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що стягувач і боржник повідомля­ються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.

За заявою стягувана або боржника і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє сторони.

Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду проводиться суддею одноособово у відкрито­му судовому засіданні.

Неявка без поважних причин у судове засідання стягувана або бор­жника або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгля­ду клопотання, якщо будь-якою з сторін не було порушено питання про відкладення його розгляду.

Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. Копія ухвали надсилається судом стягувачеві та борж­никові у триденний строк з дня постановления ухвали.

Якщо рішення іноземного суду вже виконувалося раніше, суд ви­значає, в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню, а ко- ли в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в націона­льній валюті за курсом Національного банку України на день поста­новления ухвали.

Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжна­родними договорами України, або у випадках якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; коли сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи; якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої на­лежить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого від­повідно до закону органу України; коли ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підс­тавах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; у випадку пропущення встановлених строків; якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду та коли виконання рі­шення загрожує інтересам України.

Ухвала про надання дозволу на примусове виконання рішення іно­земного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання може бути оскаржена у загальному порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством.

На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, суд видає ви­конавчий лист, який надсилається для виконання в порядку, встановле­ному законом.

Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, за умови, що це передбачено міжнародними договорами України подається заінтересованою особою до суду в по­рядку, встановленому ЦПК України для справ про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням певних особливостей. визначених главою 2 розділу VIII ЦПК України.

Зокрема, до клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються засвідчена в установ­леному порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого по­рушується клопотання; офіційний документ про те, що рішення інозем­ного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні; засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародни­ми договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Про надходження клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у п’ятиденний строк повинен письмово повідомити заінтересовану особу і запропо­нувати їй у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.

Після подання заінтересованою особою заперечень у письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а також коли у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої особи про одержане судом клопотан­ня заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що заінтересовані особи повідо­мляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.

За заявою заінтересованої особи і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє заінтере­совані особи.

Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгля­ду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було пору­шено питання про перенесення його розгляду.

За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про ві­дмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного су­ду, що не підлягає примусовому виконанню.

У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає при­мусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених ст. 396 ЦПК України.

Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам у триден­ний строк з дня постановления ухвали.

Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду або про ві­дмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного су­ду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені новим ЦПК України.

Контрольні запитання

1. Назвіть міжнародні угоди, в яких передбачені норми цивільного процесу, які підписані Україною.

2. Чим відрізняється процесуальна правоздатність та дієздатність іноземця?

3. Що таке судовий імунітет та хто ним наділений?

4. Назвіть види міжнародної підсудності.

5. Дайте визначення судового доручення в міжнародному цивіль­ному процесі.

6. Які існують способи для направлення судових доручень?

7. Назвіть підстави для відмови від надання правової допомоги.

8. Дайте загальну характеристику доказування у справах з інозем­ним елементом.

9. Які суди України розглядають клопотання про дозвіл на приму­сове виконання рішень іноземних судів?

Рекомендована література

1. Воробйов О. Про визнання й виконання рішень іноземних судів на території України / О. Воробйов // Юридична газета. — 2009. — № 21 квітня (№ І6). — С.

2. Воробйов О. Про визнання й використання рішень іноземних су­дів на території України / О. Воробйов // Юридична газета. — 2009. — № 15 квітня (№ 15). — С. 16.

3. Кармаза, О. Теоретичні та практичні аспекти підсудності позовів про право на житло в міжнародному цивільному процесі в Україні / О. О. Кармаза // Часопис Київського університету права. — 2012. — № 3. — С. 182—185.

4. Курило Ю. Підсудність справ з іноземним елементом / Ю. Кури­ло // Юридичний вісник України. — 2008. — 31 травня.— 6 червня (№ 22). — С. 7.

5. Музика А. Особисті дипломатичні привілеї та імунітети: пробле­ми теорії та практики використання / А. Музика // Право України. — 2007. — № 5. — С. 91—96. — Бібліогр.: 7 назв.

6. Середа О. Деякі питання визнання рішень іноземних судів в Україні / О. Середа // Юридичний журнал. — 2009. — № 11. — С. 103—104.

7. Фортуна, Т. Джерела правового регулювання визнання та виконання рішень іноземних судів / Т. Фортуна // Вісник Львівського університету. Серія юридична. — 2012. — Вип. 56. — С. 292—300. — Бібліогр.: 18 назв.

8. Черняк Ю. Умови визнання і виконання іноземних судових рі­шень про стягнення аліментів (в аспекті міжнародних договорів Украї­ни) / Ю. Черняк // Право України. — 2010. — № 4. — С. 292—298. — Бібліогр.: 8 назв.

9. Чорнооченко, С. І. Процесуальна право- та дієздатність іноземців за законодавством України / С. І. Чорнооченко // Запорізькі правові чи­тання : матеріали щорічної міжн. наук. — практ. конф. (17 — 18 травня 2012 року) / за заг ред. Т.О. Коломоєць. — Запоріжжя, 2012. — С. 138— 141. — Бібліогр.: 10 назв.