Передмова

У підручнику викладено нормативний курс цивільного процесу, висвіт­люється порядок здійснення правосуддя в цивільних справах, дається тлума­чення норм цивільного процесуального права, коментуються матеріали судо­вої практики, що має значення для формування професійної культури сучас­ного юриста.

Вивчення цивільного процесу має основоположне значення у зв'язку з тим, що цей курс належить до циклу фундаментальних навчальних дисциплін у програмі вищої юридичної освіти, а правосуддя в цивільних справах як об'єкт правового регулювання певною мірою відбиває професіоналізм юри­дичної практики в цілому. Крім того, механізм правового регулювання право­суддя в цивільних справах не тільки визначає порядок цивільного процесу згідно з внутрішнім національним законодавством, а й є передумовою субси­диарного застосування міжнародних стандартів правосуддя та міжнародних механізмів, судових інститутів захисту прав людини.

Останніми десятиліттями суттєво оновлено національне процесуальне законодавство. Прийнято Конституцію України (1996), Цивільний кодекс України (2003), Господарський кодекс України (2003), які розширили сферу правового регулювання і викликали об'єктивну потребу в ефективному судо­вому захисті. Цивільний процесуальний кодекс України 2004 р. визначив сферу цивільного судочинства. Він відтворив певним чином нову процесу­альну політику, яка визначається загальносоціальними, внутрішніми чинни­ками розвитку держави і суспільства та міжнародно-правовими факторами глобалізаційного характеру.

Пропонований підручник готувався і написаний в умовах кардинального оновлення процесуального законодавства та законодавства про судоустрій. До Цивільного процесуального кодексу України вносилися непоодинокі змі­ни і доповнення, а 7 липня 2010 р. прийнято Закон України «Про судоустрій

і статус суддів», який суттєво змінив інстанційні функції та повноваження органів судової влади і, зокрема, Верховного Суду України.

Правові відносини, які виникають при здійсненні правосуддя в цивільних справах, мають специфічний характер. Якщо суспільні відносини, що станов­лять предмет правового регулювання галузей матеріального права (цивільно­го, сімейного, житлового, трудового та ін.), виникають для досягнення певних економічних та соціальних цілей, то правові відносини у сфері здійснення правосуддя в цивільних справах виникають у зв'язку з реалізацією заінтересо­ваними особами права на судовий захист. У цьому аспекті правосуддя перш за все має гарантувати реалізацію конституційного права на судовий захист, яке має абсолютний характер, та основні конституційні засади судочинства (статті 55,129), що підтверджує його високу соціальну цінність. Цей масштаб визначає завдання правосуддя у цивільних справах, які окреслені у ст. 1 Ци­вільного процесуального кодексу України як справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту поруше­них, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Сучасна практика цивільного судочинства має орієнтуватися на новий рі­вень судового правозастосування, а це означає не лише дотримання чинного законодавства, судових процедур, а й застосування Конституції України як нормативного акта прямої дії та Європейської конвенції про захист прав люди­ни і основоположних свобод, забезпечення доступності цивільного судочинства з точки зору реалізації конвенційного права на справедливий судовий розгляд. Застосування Конституції України та механізмів реалізації Європейської кон­венції про захист прав людини і основоположних свобод — ключове питання

з точки зору втілення ідеї справедливого правосуддя, права на справедливий судовий розгляд. Воно визначається фундаменталізацією прав людини, вкрай важливою роллю правосуддя як функції правової держави і врешті-решт фундаментальним принципом правової системи і правосуддя — верховен­ством права.

Створення умов для утвердження верховенства права та забезпечення кожному права на справедливий судовий розгляд у незалежному та неупере- дженому суді потребує функціонування незалежності судової гілки влади та вжиття ефективних заходів, як мінімум, щодо доступності правосуддя, удосконалення практики судочинства, законодавчих гарантій дотримання строків судового розгляду, інших процесуальних гарантій справедливого судового розгляду відповідно до вимог Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечення обов'язкового вико­нання рішень судів. У структурі справ, які розглядаються судами України, за даними судової статистики, чільне місце посідають цивільні справи. Зо­крема, до місцевих загальних судів по першій інстанції у 2010 р. надійшло

2 млн 478,6 тис. заяв від громадян та юридичних осіб про захист їх прав і свобод. Суди закінчили провадження в 2 млн 548,2 тис. цивільних справ і матеріалів, у тому числі з прийняттям рішення розглянуто 1 млн 398 тис.

справ позовного та окремого провадження. Місцеві загальні суди минулого року видали, за винятком скасованих, 378,8 тис. судових наказів. Заочне рішення прийнято в 293,7 тис. справ, ці ж суди скасували 13,8 тис. заочних рішень, або 4, 7 % від прийнятих.

Кількість апеляційних скарг на судові рішення місцевих загальних судів, що надійшли до апеляційних загальних судів, у 2010 р. склала 384,2 тис. В апеляційному порядку скасовано та змінено 54,7 тис. судових рішень (постанов).

До судової палати з цивільних справ Вищого спеціалізованого суду Укра­їни з розгляду цивільних і кримінальних справ станом на 21 січня 2011 р. надійшло майже 11,5 тис. касаційних скарг. З них за 1,6 тис. скарг — касацій­не провадження відкрито і витребувані справи; за 2,7 тис. скарг — відмовле­но у відкритті провадження. Надійшло на розгляд 815 цивільних справ, ви­требуваних для перевірки в касаційному порядку.

У 2010 р. на розгляді Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в касаційному порядку за нововиявленими та винятковими об­ставинами перебувало 69,8 тис.

Структурно цивільне судочинство є системою судових проваджень — по­зовного, наказного та окремого. Позовне провадження є, на відміну від інших, фундаментальним провадженням, яке відбиває сутність, власне, цивільного судочинства та правосуддя у цивільних справах. Крім того, самоцінність по­зовної форми захисту виявляється в її універсалізмі. Незважаючи на родову належність цивільному судочинству, позовна форма захисту права існує не тільки в цивільному судочинстві, основні її риси притаманні іншим цивільним юрисдикціям — господарському, адміністративному, третейському судочин­ству. Примітним є те, що позовна форма і позовне провадження стали основою побудови процедури адміністративного судочинства, у межах якої реалізуєть­ся українська модель адміністративної юстиції і яка до певного часу, до при­йняття Кодексу адміністративного судочинства України (2004), була різно­видом цивільного судочинства, оскільки справи, що виникають з адміністра­тивних правовідносин, за Цивільним процесуальним кодексом України 1963 р.

.2

належали до юрисдикції цивільних судів .

За сучасних умов функціонування правосуддя неабиякого значення на­буває проблема ефективності правосудця у цивільних справах, удосконалення

Аналіз здійснення судочинства судами загальної юрисдикції у 2010 р. (за дани­ми судової статистики [Текст] // Вісн. Верхов. Суду України. - 2011. - № 5 (129). -

С. 27.

2

Див.: Комаров, В. В. Цивільне процесуальне право: проблеми методології науки, диференціації та уніфікації судових процедур [Текст] / В. В. Комаров // Правова сис­тема України: історія, стан та перспективи : у 5 т. X. : Право, 2008. Т. 3: Цивільно- правові науки. Приватне право / за заг. ред. Н. С. Кузнєцової. - С. 55 1-560.

порядку судочинства відповідно до конституційних та міжнародно-правових стандартів, оскільки усвідомлюються чинники, які перешкоджають ефектив­ності правосуддя (затримка розгляду справ, неефективність правової допо­моги, невиконання судових рішень тощо) і призводять до певної кризи право­суддя, яка має у деяких аспектах не лише національний, а й глобальний характер'.

Пропонований підручник побудовано на оновлених концептуальних під­ходах щодо визначення структури та змісту навчального курсу. По-перше, оновлення підходів відбивається в тому, що автори відійшли від традиційно­го, суто догматичного, викладення навчального матеріалу, хоча, без сумніву, воно є вкрай важливим, враховуючи специфічність типу та режиму право­вого регулювання цивільних процесуальних правовідносин. І тому головні науково-пізнавальні акценти були сфокусовані на проблемах, які визначають соціальні функції цивільного процесу і сучасний статус правосуддя у цивіль­них справах з точки зору реалізації його завдань та функцій у механізмі судо­вого правозастосування і формування судової практики. На погляд авторів, саме це дозволяє осягнути глибинні для сучасного правника академічні та професійні кваліфікації, рівень його професійної культури. По-друге, цивіль­ний процес і правосуддя в цивільних справах як важливі інститути правової системи і суспільства відбивають вплив різних соціальних чинників, що ви­значають їх реальну ефективність. У цьому аспекті автори виходили із того, що ефективність цивільного процесу визначається не лише рівнем судового правозастосування та професійної культури, власне, правників і суддів, а й економічними та іншими соціальними чинниками, які свідчать про можли­вості держави забезпечити право на судовий захист та ефективність право­суддя. По-третє, професіоналізм судової практики за сучасних умов значною мірою визначається певним типом праворозуміння як комплексної проблеми,

' Див.: СІУІІ Ліазіісе іп Сгівів.

- X. : Нац. юрид. акад. України, 2007. - С. 15-16; Комаров, В. В. Гражданский процесе в глобальном контексте [Текст] / В. В. Комаров // Юридическая наука и образование. Вып. 2.-2009.-С. 113-118.

що є особливо важливим для судочинства. Щодо цього у підручнику запро­поновано так званий лібертарний підхід, який грунтується на гармонізованій єдності природного і позитивного права, а право на судовий захист тлума­читься як природне право. По-четверте, сучасний рівень професійної культу­ри правників визначається розумінням і можливостями застосовувати принцип верховенства права, конституційні норми та загальновизнані принципи і норми міжнародного права як субсидіарні інструменти правового регулюван­ня. По-п'яте, структура та зміст навчального курсу базуються на науковій парадигмі широкого розуміння цивільного процесу, який за своїми сутнісни- ми ознаками об'єднує процедури розгляду цивільних справ не лише цивіль­ними судами, а й іншими органами цивільної юрисдикції — третейськими судами, органами нотаріату тощо. Хоча вона протягом тривалого часу була дискусійною, але все ж таки певною мірою пояснює системні закономірно­сті функціонування процесуальної сфери цивільної юрисдикції в умовах розгалуженості юрисдикційних повноважень різних за статусом органів при домінуванні правосуддя як важливого правового і соціального інституту.

З цих причин у курсі висвітлюються й основні положення господарського та адміністративного судочинства як однотипних цивільному порядків судочин­ства, що має певне пізнавальне та дидактичне значення для засвоєння науково- практичних проблем функціонування процесуальної сфери правової системи і відповідає педагогічній та науковій традиції викладання цивільного про­цесу й дослідження проблем господарського та адміністративного процесів наукою цивільного процесуального права.

Викладання курсу цивільного процесу в Національному університеті «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» також має свою традицію, яка започаткована створенням у 1966 р. (тоді ще у Харківському юридичному інституті) самостійної кафедри цивільного процесу, колектив якої сприяв розвитку юридичної науки і освіти, вдосконаленню теорії та

1 !

практики застосування цивільного процесуального законодавства .1 тому в підручнику відтворено та розвинуто наукові положення і висновки відомих вчених, які викладали курс цивільного процесу і працювали на кафедрі в 50- 80-ті pp. минулого століття і зробили гідний внесок у становлення й розвиток наукової та педагогічної школи. Авторський колектив розцінює цей підручник не тільки як результат своєї багаторічної роботи над пробле­мами курсу, а й як досягнення науково-педагогічної школи кафедри в ціло­му протягом усього періоду її існування. У становлення та розвиток науково- педагогічної школи кафедри цивільного процесу значний внесок зробили професори С. Ю. Кац, Б. М. Юрков, доценти Л. Я. Носко, М. М. Васильчен­ко, О. М. Смецька, Ю. М. Чуйков.

1 Див.: Гасіа Ьоцишіїиг. Факти говорять (самі про себе): до 45-річчя кафедри цивільного процесу Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» [Текст] / редкол.: В. В. Комаров, В. І. Тертишніков, Л. Я. Носко та ін.; упорядкує. В. В. Комарова. - X. : Право, 2011. - 64 с. : іл.

Автори підручника вдячні рецензентам — доктору юридичних наук, ака­деміку Національної академії правових наук України, Заслуженому діячеві науки і техніки України, професору В. С. Зеленець ко му та доктору юридичних наук, члену-кореспонденту Національної академії правових наук України, Заслуженому діячеві науки і техніки України, професору О. І. Процевському. Особлива вдячність від редактора висловлюється члену-кореспонденту На­ціональної академії правових наук України, професору І. Є. Марочкіну, який виявив професійну зацікавленість в експертному обговоренні ключових проб­лем курсу і викладання процесуальних навчальних дисциплін.

Завідувач кафедри цивільного процесу

Національного університету «Юридична

академія України імені Ярослава Мудрого» В. В. Комаров