Передмова

Preface

Шановні читачі! Цим не­великим за обсягом ви­данням Надзвичайного і Повноважного Посланника, кан­дидата фізико-математичних наук І. Лоссовського, яке ви тримаєте в руках, громадська організація «Українська асоціація зовнішньої політики», створена у 2015 році зусиллями колишніх і нинішніх ди­пломатів високого рангу, Надзви­чайних і Повноважних Послів, до­лучається до професійної дискусії з найактуальніших питань зовніш­ньої політики, яку ведуть науковці на сторінках видань та в інформа­ційному просторі нашої держави.

Це перше системне досліджен­ня, присвячене Будапештському меморандуму, про надання гаран­тій безпеки нашій державі у зв’язку з приєднанням України до Догово­ру про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Меморандум, попри його неоднозначне тлумачення з боку політиків, юристів-міжнарод- ників, дипломатів, залишається чи не єдиним політико-правовим до­кументом, який Україна на почат­ку незалежності змогла вибороти в обмін на добровільну відмову від третього в світі ядерного потенці­алу, успадкованого після розпаду СРСР.

Зазначений документ було під­писано 5 грудня 1994 року пре­зидентами України, Росії та

Dear readers! With this book, written by Doctor Ihor Loss- ovskyi, Extraordinary and Plenipotentiary Envoy, public orga­nization «Ukrainian Foreign Policy Association», established in 2015, by the efforts of former and act­ing high-ranking diplomats, as well as Ambassadors Extraordinary and Plenipotentiary joins the profession­al discussions on the most topical is­sues of foreign policy, which are on the pages of research magazines and newspapers and in the media space of Ukraine.

This book is the first systematic study on the Budapest Memoran­dum on Security Assurances in con­nection with Ukraine's accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons (NPT). De­spite its ambiguous interpretation by politicians, international lawyers and diplomats, — the Memorandum is the only political and legal docu­ment that Ukraine at the outset of its independence was able to win in exchange for the voluntary abandon­ment of the third largest nuclear arsenal inherited after the Soviet Union collapse.

This document was signed on 5 December 1994 by the Presidents of Ukraine, Russia and the USA — Leonid Kuchma, Boris Yeltsin, Bill Clinton and Prime Minister of Great Britain John Major during the

США — Л. Кучмою, Б. Єльциним і Б. Клінтоном, — а також Прем’єр- міністром Великої Британії Дж. Мейджором під час засідань Саміту НБСЄ/ОБСЄ в Будапешті. Окрім трьох згаданих ядерних дер­жав, дві інші, що є також постійни­ми членами Ради Безпеки ООН, — Китай і Франція — офіційно висловили схожі гарантії, але фор­мально не підписували Будапешт­ського меморандуму. Безперечно, це аж ніяк не сприяло зміцненню правових основ цього документа. До речі, нині, як і двадцять років тому, ці дві держави є досить да­лекими від авангарду підтримки України у світі, яку демонструють, зокрема, США та Велика Британія.

Унікальність цього документа полягає в тому, що ним було засвід­чено факт надання всіма ядерними meetings of the CSCE / OSCE Bu­dapest Summit. In addition to these three nuclear powers, the other two, which are also permanent members of the UN Security Council — China and France — officially expressed similar assurances, but not formally sign the Budapest Memorandum. Certainly, this does not contribute to strengthening the legal basis of this document. By the way, today as twenty years ago, these two states are quite far from the vanguard of sup­port for Ukraine in the world that, in particular, the USA and the UK dem­onstrate.

The uniqueness of this document is that it certified the fact that all nuclear powers provide appropriate guarantees/assurances of indepen­dence, security, territorial integ­rity and inviolability of Ukraine in

державами відповідних гарантій незалежності, безпеки, територі­альної цілісності та недоторкан­ності України у зв’язку з її чіткими зобов’язаннями позбутися третьо­го за потужністю ядерного арсена­лу. Не викликає сумніву, що Укра­їна, відповідно до Меморандуму, повністю та своєчасно виконала свою частину зобов’язань.

Усе це стосується виконання українських зобов’язань. А що ж наші партнери? Чи вони викона­ли зафіксовані в Будапештському меморандумі зобов’язання «пова­жати незалежність, суверенітет і сучасні кордони України», «утри­муватися від загрози силою чи її використання проти територіаль­ної цілісності чи політичної неза­лежності України...»?

На жаль, ці запитання сьогод­ні є риторичними, оскільки, як відомо Росія — один із підписан- тів Меморандуму брутально по­рушила та продовжує порушувати власні зобов’язання, анексувавши Крим і розв’язавши безпрецедент­ну воєнну агресію на Сході Украї­ни. Щодо західних «гарантів», то вони, формально не порушуючи connection with its clear obligations to get rid of the third largest nucle­ar arsenal remaining in its territory from the USSR. There is no doubt that Ukraine fully and in due time fulfilled its part of the obligations un­der the Memorandum. Tactical nu­clear weapons were withdrawn from the country (as far back as) in 1992. And the whole complex of nuclear disarmament was completed in 1996. Besides, the last intercontinental ballistic missile silo launcher RS-22 (SS-24) was destroyed in 2001. Stra­tegic bombers able to carry nuclear weapons have been also transferred to the Russian side.

All this applies to fulfillment of ob­ligations by Ukraine. And what about our partners? Have they fulfilled the obligation recorded in the Budapest Memorandum «to respect the inde­pendence and sovereignty and the existing borders of Ukraine», «to re­frain from the threat or use of force against the territorial integrity or po­litical independence of Ukraine... »?

Unfortunately, these questions now seem rhetorical, because, as everyone is well aware, one of the signatories — Russia has brutally vio­lated and continues to violate its ob­ligations under the Memorandum by annexing Crimea and unleashing an unprecedented military aggression in eastern Ukraine.

Упродовж останнього часу від державних діячів, політиків, юристів лунало чимало заяв і ко­ментарів, мета яких — заперечи­ти міжнародно-правовий статус Будапештського меморандуму та юридичну валідність гарантій, на­даних Україні цим документом, обов’язковість його положень для всіх сторін. А головними аполо­гетами таких підходів стали саме російські політики та кремлівські «правники», які ще не так давно визнавали важливість Меморанду­му. Це й зрозуміло. Адже російська сторона всіляко заперечує факти анексії Криму, прямого військо­вого втручання на Сході України та пов’язаних із цим численних порушень міжнародного права та взятих на себе зобов’язань, зокре­ма передбачених Будапештським меморандумом. Звідси її намаган­ня за будь-що дискредитувати по­літичну важливість і юридичну обов’язковість цього міжнародно- правового інструмента.

У цій публікації проведено детальний аналіз обставин, які спричинили підписання Буда­пештського меморандуму. Автор підсумовує, що цей документ є по­вноцінним міжнародним догово­ром, обов’язковим для виконання всіма його сторонами. Небажання Росії визнати очевидний факт по­рушення Будапештського мемо­рандуму, а також намагання інших

Recently, some government of­ficials, politicians and lawyers have made many statements and com­ments, the purpose of which is to deny the international legal status of the Budapest Memorandum and legal validity of the assurances/ guarantees granted to Ukraine by this document, as well as the bind­ing nature of its provisions on all parties to the Memorandum. Here­with, the main proponents of these approaches were precisely the Krem­lin politicians and "lawyers" who had recognized the importance of the Memorandum before.

This study provides a detailed analysis of the circumstances that led to the signing of the Budapest Memorandum, following which the author concludes that this docu­ment is a full-fledged international treaty binding upon all the parties. Russia's unwillingness to admit the obvious fact of the Budapest Mem­orandum violation, and the other signatories’ attempts to evade their part of responsibility for the failure of the system of guarantees granted to Ukraine, unfortunately, lead to підписантів ухилитися від своєї відповідальності за провал систе­ми гарантій, наданих Україні, на жаль, призводять до спекуляцій до­вкола цього міжнародно-правово­го документа, які останнім часом інспірує російська сторона.

Переконливі факти недотри­мання Росією своїх зобов’язань, а також нехтування іншими важли­вими міжнародно-правовими до­кументами, на думку автора, мають стати тією юридичною базою, на основі якої будуть формувати мож­ливі судові позови України проти Росії.

Автор дійшов до такого висно­вку: фактичний провал міжнарод­них гарантій територіальної ціліс­ності та непорушності кордонів України в обмін на її добровільну відмову від ядерної зброї став нині серйозним фактором ерозії міжна­родно-правової системи нерозпо- всюдження ядерної зброї та загро­зою для всього комплексу проблем, пов’язаних із ДНЯЗ.

У складних умовах гібридної ві­йни, яку веде проти України Ро­сійська Федерація, украй важливо задіяти широкий набір не тільки військових і дипломатичних, але й міжнародно-правових механізмів протидії агресору. Водночас ефек­тивним інструментом реагування на сучасні загрози є використання розгалуженої системи міжнарод­ного права, важливим елементом якої є Будапештський меморандум.

Не можна не погодитися з ав­тором, який переконливо дово­дить, що потенціал Меморандуму speculation that have been inspired recently by the Russian side around this international legal instrument.

Convincing facts of Russia’s non- compliance with its obligations un­der the Budapest Memorandum, as well as its neglect of other impor­tant international legal instruments, according to the author, should become the legal basis on which Ukraine’s lawsuits may be formed against Russia.

Following the results of the re­search the conclusion has been made that the actual failure of inter­national guarantees of territorial in­tegrity and inviolability of Ukraine's borders in exchange for its voluntary renunciation of nuclear weapons is now a major factor in the erosion of international legal system of the nu­clear weapons non-proliferation and a threat to the entire set of problems connected with the NPT.

In today's complex environment of the hybrid war waged against Ukraine by the Russian Federation it is very important to involve not only a wide range of military and diplo­matic, but also international — legal mechanisms to counteract the ag­gressor. Herewith, the use of a vast network of international law where the Budapest Memorandum is an important element, is a rather effec­tive tool to respond to contemporary threats.

We can not but agree with the author who proves that the Memo­randum potential is far from being exhausted. It remains a unique inter­national legal instrument that could ще не вичерпано. Він залишаєть­ся унікальним міжнародно-право­вим документом, який може стати важливим елементом доказової бази при розгляді в міжнародних судових інстанціях позовів Украї­ни щодо порушення Росією норм міжнародного права, здійснення злочинів проти людства. Важливо, щоби в Україні, передусім на дер­жавному рівні, до нього ставили­ся як до міжнародного договору, обов’язкового для виконання всі­ма сторонами. Переконаний, що праця І. Лоссовського сприятиме усвідомленню цього та матиме по­мітний вплив на формування в сус­пільстві саме такої позиції.

Володимир Хандогій, президент Української асоціа­ції зовнішньої політики,

Надзвичайний і Повноважний Посол

become an important element in the consideration of evidence in inter­national courts of Ukraine’s claims on Russia’s violation of international law and crimes against humanity. It is important that in Ukraine, espe­cially at the governmental level, this document be regarded as an interna­tional treaty binding for all parties. I am convinced that the research work by Doctor Lossovskyi will pro­mote awareness of this and will have further significant influence on the formation of such a position in our society.

Volodymyr Khandogiy, President of the Ukrainian For­eign Policy Association,

Ambassador Extraordinary and Plenipotentiary