Передмова

Шановний читачу, перед Вами навчальний посібник, присвячений історії українського права. Його авторові - Терлюку І.Я., кандидату історичних наук, доценту, який багато років як викладач стикається з проблемами історії держави і права України, на основі опрацювання значної кількості спеціальної історико-правової літератури, значною мірою вдалося виробити власне бачення процесу становлення і розвитку в Україні основних інститутів цивільно- і кримінально- правового регулювання та судочинства в початкові періоди національної державності - в Києво- руській, Литовсько-руській та Козацько-гетьманській державах.

Звернення до витоків права українського народу в умовах набуття Україною незалежності і творення суверенної, правової держави має важливе пізнавальне і громадянське значення. Сучасна Україна до певної міри є спадкоємицею княжої і козацької доби. Спираючись на досвід історії, ми дістаємо можливість орієнтуватися, в якому напрямі повинні розвиватися національні законодавство і правова система (уся сукупність правових явищ, що існують в Україні). На життєздатність правової системи, яка в Україні перебуває у стадії формування, впливає цілий ряд факторів, головним чином соціально-політичного характеру. Значною мірою життєздатність правової системи залежить від того, наскільки правові інститути відповідають історичним традиціям держави і народу. Іншими словами, усвідомити витоки багатьох інститутів сучасного українського права, встановити, які саме правові форми характерні для народного менталітету, виявити причини “мертвих” правових норм, зрозуміти численні “не спрацювання” закону в сучасний період державотворення можна лише на підставі знань як про загальну правову систему певного історичного періоду, так і різних її складових. На постановку цих питань спрямований навчальний посібник І.Я.Терлюка.

У посібнику значну увагу приділено проблемі джерел права та систематизації правових норм.

До того ж, на наш погляд, у посібнику закладено принаймні два концептуальних

моменти.

По-перше, автор говорить про вітчизняне право як про частину культури українського народу, а культура в своїй основі завжди була і є національною. Безнаціональної або інтернаціональної культури не буває. Бо “не буває культури без коріння і без генетичної лінії, а вони завжди мають національне обличчя” (Є. Маланюк). Отже, в книзі йдеться про українське право як про національне, що виростало з глибин народної правосвідомості, в основі якого були народні звичаї. Такий підхід автора дозволяє виявити місце права й правової культури з одного боку, - в структурі української культури, а з другого, - у структурі культури як явища загальнолюдського.

Разом з тим книга, незважаючи на її призначення як навчального посібника, опосередковано дає відповідь на низку не менш цікавих і проблемних питань: про авторитет закону в суспільстві, про співвідношення закону з мораллю і релігією, про те, які цінності відображав і підтримував закон у ту чи іншу епоху тощо.

По-друге, автор говорить про право як про історичну категорію, що тісно пов"язана із державотворенням; як про одну з ознак, що характеризують сутність будь-якої держави чи етапу державно-політичного розвитку народу. Відповідно, історичний розвиток українського національного права безпосередньо пов’язаний з історією українського державотворення, з особливостями формування й генези української державності.

Маємо надію, що книга прислужиться передовсім майбутнім правникам у їхньому професійному зростанні. Позитивне право сприйматиметься в національному дусі, що забезпечить дієвість правових норм та ефективність їх застосування.

С.С. Сливка,

доктор юридичних наук, професор кафедри теорії, історії держави та права ЛІВС при НАВС України, заслужений юрист України.