У чому особливості правового регулювання та значення стадії підготовки справи до судового розгляду в новому ЦПК?

Підготовка справи до судового розгляду завжди була найбільш "слабким" місцем як у плані нормативного регулювання, так і в плані фактичного виконання суддями і учасниками процесу вимог закону.

Глава 18 ЦПК 1963 р., яка регламентувала стадію підготовки справи до судового розгляду, суттєво відрізняється від аналогічних норм нового ЦПК, так як нормативно не передбачала обов'язковості її проведення по кожній справі. Саме тому з'являлися акти судового тлумачення. Вперше про обов'язковість проведення підготовки сррави до судового розгляду по кожній справі зазначалось в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 05.03.1977 р. (з відповідними змінами) «Про підготовку цивільних справ до судового розгляду», де вищий судовий орган держави, забезпечуючи єдність судової практики, фактично зобов'язував суди проводити підготовку кожної цивільної справи до розгляду в судовому засіданні, незалежно від її складності, вказуючи, що вона є обов'язковою і повинна бути проведена в строки, передбачені ЦПК.

Новий ЦПК значно удосконалив вітчизняну модель судочинства у цивільних справах, який направлений на відповідність міжнародним принципам і стандартам цивільного процесу, включаючи диспозитивність, змагальність, рівноправність сторін, доступність правосуддя тощо. Тепер в процесі застосування нового ЦПК судам дуже важливо в повній мірі реалізувати його демократичний потенціал, прийняти всі необхідні заходи для правильного і своєчасного розгляду цивільних справ, забезпечити суб'єктам процесу право на справедливий судовий розгляд і захист їх прав, свобод та законних інтересів.

Великої уваги ЦПК приділив стадії підготовки справи до судового розгляду, виходячи з того, що вона являється основною стадією судочинства, яка дозволяє вирішити цілий ряд завдань, одна з яких - оптимальне поєднання змагальності і активної ролі суду.

Підготовка справи до розгляду є тією стадією цивільного процесу (стадія - це складова частина судочинства, яка характеризується спільністю завдань найближчої процесуальної цілі -Д.Л.), в якій закладаються основи правильного та швидкого вирішення справи будь-якого виду судового провадження, а її недооцінка, помилки і прорахунки суддів з самого початку дають невірний напрямок всьому судовому розгляду, тягнуть численні порушення строків розгляду справи і, нерідко, є причинами скасування судових рішень. "Економія" на зазначеній стадії призводить до значно більших витрат на стадії судового розгляду і, що особливо небезпечно, до порушення прав осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи таку надзвичайно важливу роль стадіїпідготовки справи до судового розгляду, новий ЦПК не просто змінив правове регулювання підготовки, а запропонував цілісну систему підготовки справи до судового розгляду, основану на засадах змагальності, обов'язковості та багатоплановості зі своєю власною ідеологічною концепцією. Метою створення такої системи стало надання стадії підготовки не декларативності, а реального значення однієї з основних, пріоритетних стадій цивільного процесу -стадії, на якій може бути вирішене завдання цивільного судочинства (якщо вдасться врегулювати спір до судового розгляду) або таким чином підготувати справу до судового розгляду, щоб справа закінчилась в першому (другому після попереднього) судовому засіданні ухваленням законного, обґрунтованого і справедливого судового рішення (це є елементом принципу концентрації процесу).

Обов'язковість проведення попереднього судового засідання вказує на те, що стадія підготовки справи до судового розгляду перетворена в таку, що реально функціонує.

Так, у ст. 130 ЦПК зазначено про те, якщо не вдалось спір врегулювати до судового розгляду, то метою попереднього судового засідання, як процесуальної форми стадії підготовки справи до судового розгляду, є забезпечення правильного та швидкого вирішення справи, а з урахуванням змісту та направленості ст. 157 ЦПК - справа має бути вирішена в одному судовому засіданні (подовження розгляду можливе лише у виняткових випадках).

Практика діяльності тих судів в частині підготовки справило судового розгляду, які чітко дотримуються вимог цієї цілісної концепції, засвідчує, що обраний законодавцем шлях є правильним, проте виявились і деякі принципові недоліки, що вимагають усунення. Немало таких недоліків прокоментовано на сторінках юридичних видань, а шляхи вирішення деяких з них до їх усунення у правовому полі запропоновано авторами у цьому посібнику.