Чи має правове значення при встановленні факту смерті строк відсутності особи, яка передбачається померлою?

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 256 ЦПК у судовому порядку може бути встановлений факт смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Таким чином, заява про встановлення факту смерті може бути прийнята до розгляду лише при наданні документу про відмову органу РАЦС у реєстрації факту смерті.

Заявник повинен обґрунтувати свою заяву посиланням на докази, що достовірно свідчать про смерть особи в певний час і за певних обставин (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).

Законом для встановлення факту смерті, на відміну від оголоіпення фізичної особи в судовому порядку померлою (ст. 46 ЦК), ніяких обмежувальних строків не встановлено. При встановленні факту смерті предметом дослідження є не тривалість відсутності фізичної особи, а конкретні обставини, при яких в певний час мала місце подія смерті, проте труп найденим чи впізнаним не був (авіакатастрофа, вибух, нещасний випадок тощо).