Відсутність недопустимості правонаступництва у правовідносинах після смерті фізичної особи

У ч. 1 ст. 37 ЦПК України закріплено, що в разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу (таке ж положення закріплено й в ч.

Так, убачається, що немає перешкод для застосування правових приписів, закріплених у цій статті, й до заявників і заінтересованих осіб у всіх справах окремого провадження. Проте необхідно наголосити, що у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, заявниками можуть бути лише фізичні особи. Тим не менш правонаступництво у таких справах також є можливим. Оскільки, наприклад, встановлюючи факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, особа набуває право на спадкування як спадкоємець четвертої черги (ст. 1264 ЦК України).

Як зазначають науковці, підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, яке відбулося після відкриття провадження у справі. У матеріальному праві виділяють універсальне (загальне) та сингулярне (одиничне) правонаступництво [244, с. 110; 88, с. 306; 13, с. 203; 233, с. 251]. Водночас С. С. Бичкова вказує, що на відміну від правонаступництва в матеріальному праві, цивільне процесуальне правонаступництво є завжди загальним, універсальним і виключає можливість одночасної участі у справі і правопопередника і правонаступника [10, c. 226].

У зв’язку з тим, що всі справи, передбачені в п. п. 1, 2, 4, 5 ст. 256 ЦПК України, допускають правонаступництво, то відсутнє підґрунтя для відмови у відкритті провадження в таких справах на підставі п. 5 ч. 2 ст. 122 ЦПК України (п. 6 ч. 1 ст. 187 проекту ЦПК України відповідно).

У свою чергу, загальними суб’єктивними передумовами права на звернення до суду у справах окремого провадження, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, науковці-процесуалісти називають: цивільну процесуальну правоздатність і юридичну заінтересованість.

1.