Встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Досліджуючи справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, насамперед необхідно наголосити, що йдеться лише про ті справи, де особами, які беруть участь у справі, є учасники саме сімейних відносин.

Варто зазначити, що історична генеза порядку встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні відбувалася подібно до справ про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Так, лише в п. 2 Постанови Пленуму ВС СРСР від 29 червня 1945 р. № 9/8/V [229, c. 141] зазначалося, що до справ, що підлягають розглядові судом як справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих або майнових прав громадян, належать справи про встановлення факту перебування на утриманні спадкоємця.

А відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВС СРСР від 07 травня 1954 р. № 3 [133] до таких справ уже було віднесено всі справи про встановлення факту перебування особи на утриманні.

І лише в п. 2 ч. 1 ст. 273 ЦПК Української РСР 1963 р. до справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядуваних судом, було віднесено справи про встановлення факту перебування громадянина на утриманні.

Так, непрацездатним членам сім’ї робітника, службовця або пенсіонера, які перебували на його утриманні, надавалося право на отримання пенсії у зв’язку із втратою годувальника (ст. 28 Закону про державні пенсії від 14 липня 1956 р., п. 60 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою РМ СРСР від 04 серпня 1956 р. № 1044) [44, с. 6].

Норма права, що право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника виникає лише в тих непрацездатних утриманців, які були членами сім’ї померлого, збереглася і в п. 60 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою РМ СРСР від 03 серпня 1972 р. № 590, яке було затверджене на зміну вищезазначеного Положення.

Утім, відповідно до ст. 531 ЦК Української РСР 1963 р. [224] до числа спадкоємців по закону належали непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. Тобто сімейні відносини між спадкодавцем і утриманцем не мали значення для виникнення в останнього спадкових прав, тому не є предметом розгляду цього дисертаційного дослідження.

Нині суди розглядають справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 256 ЦПК України.