<<
>>

§ 3. Розгляд справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою

Цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість змі­ни в судовому порядку правового статусу фізичної особи шляхом ви­знання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою.

Необхідність у зміні правового статусу фізичної особи виникає у зв'язку з тим, що невизначеність правового становища особи, яка тривалий час відсутня у місці свого постійного проживання, створює певні перешкоди щодо реалізації суб'єктивних прав фізичними та юридичними особами, які перебувають із нею у певних правовідносинах.

Підстави щодо визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою встановлені нормами матеріального права. Згідно зі ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою, якщо суд встановить, що протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Оголосити фізичну особу померлою можна, якщо буде встановле­но відсутність таких відомостей протягом трьох років у місці її по­стійного проживання. У випадку якщо особа пропала безвісти за об­ставин, що загрожували смертю або дають підставу припустити її за­гибель від певного нещасного випадку, вона може бути оголошена померлою за відсутності відомостей про місце її перебування протягом шести місяців. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєн­ними подіями, може бути в судовому порядку оголошена померлою не раніше, ніж через два роки після закінчення воєнних подій. З ураху­ванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну осо­бу померлою і до закінчення цього строку, але не раніше спливу шес­ти місяців (ст. 46 ЦК).

Закон не визначає суб'єктів, які мають право звернутися до суду із заявою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголо­шення її померлою. Тому при вирішенні цього питання слід виходити із загальних правил цивільного судочинства, закріплених ст. З ЦПК, згід­но з якою кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з цього, звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду із заявою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголо­шення її померлою може особа, яка заінтересована у зміні правового статусу відсутньої особи, оскільки від цього залежить реалізація на­лежних їй суб'єктивних прав. На підтвердження цього мають бути на­ведені обставини, які свідчать про те, що між заявником та особою, яку він просить визнати безвісно відсутньою або оголосити померлою, іс­нують певні правовідносини, або дані про те, що безвісна відсутність особи є перешкодою для заявника у реалізації його суб'єктивних прав. Така особа набуває процесуального статусу заявника.

Ураховуючи статус прокуратури та покладені на ці органи у ци­вільному судочинстві представницькі функції, із заявою про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою у випадках та порядку, передбачених законом, може звернутися прокурор (ст. 121 Конституції України; статті 3, 45 ЦПК; ст. 36 Закону України «Про прокуратуру»). Не мають такого права службові особи відділів внут­рішніх справ (у випадку оголошення розшуку безвісно відсутнього), військкомати (з метою зняття з військового обліку), оскільки закон випадків звернення цих суб'єктів до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів не передбачає.

Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголо­шення її померлою за формою та змістом повинна відповідати загаль­ним вимогам, закріпленим ст. 119 ЦПК. Крім того, відповідно до ст. 247 ЦПК та з урахуванням положень ч. 1 ст. 46 ЦК у заяві обов'язково має бути зазначено:

а) з якою метою необхідно заявникові визнати фізичну особу без­вісно відсутньою або оголосити її померлою;

б) обставини, що підтверджують безвісну відсутність особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безві­сти, або які дають підставу припустити її загибель від певного нещас­ного випадку.

Зазначення в заяві правової мети допомагає судді під час відкриття провадження у справі встановити наявність у заявника права на звер­нення до суду з такою вимогою, а також визначити склад заінтересо- ваних осіб, яких належить залучити до участі у справі.

Заява про ви­знання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її помер­лою може бути подана з метою розірвання шлюбу у спрощеному по­рядку, усиновлення дітей без згоди батьків, які є безвісно відсутніми, оформлення права на спадщину тощо (статті 107, 219 СК; статті 47, 44, 1220 ЦК). Отже, мета, задля якої заявникові необхідно визнати особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою, повинна мати правовий характер.

Недотримання встановлених законом вимог щодо форми та змісту заяви тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ст. 121 ЦПК, тобто суд має залишити таку заяву без руху.

Підсудність цієї категорії справ закон визначає з урахуванням інте­ресів як особи, реалізація суб'єктивних прав якої залежить від рішен­ня суду у справі (заявника), так і особи, яку необхідно визнати безвісно відсутньою або оголосити померлою. Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцем знаходження її майна (ст. 246 ЦПК). Право вибору одного із зазначених у законі судів належить заявнику.

Підчас підготовки справи до розгляду, що передбачено ст. 248 ЦПК, суддя повинен встановити осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місце перебування якої не­відоме. Суддя, крім того, має з'ясувати, чи є відомості щодо відсутньої особи в організаціях за останнім місцем проживання та за останнім місцем роботи особи. Збирання зазначених даних здійснюється шляхом направлення запитів.

У справах про оголошення особи померлою, якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, можуть бути додатково витребувані:

а) документи, що підтверджують факти реєстрації нещасних ви­падків або наявність інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, які загрожували загибеллю (акти метеозведень, гідрометеослужб, різних інспекцій про землетру­си, повені, гірські обвали, снігові заноси, пожежі, корабельні аварії, залізничні, автомобільні та авіакатастрофи тощо);

б) докази, що підтверджують знаходження безвісно відсутньої осо­би у зоні стихійного лиха або катастрофи (списки членів екіпажів, туристичних груп, посвідчень про відрядження, проїзних КВИТКІВ, санаторних путівок тощо).

У справах про оголошення фізичної особи померлою у зв'язку з воєнними подіями необхідно витребувати документи, що підтвер­джують перебування військовослужбовця або іншої фізичної особи в зоні воєнних дій та їх можливу загибель у зв'язку з цими подіями. Із військкомату за місцем мобілізації військовослужбовця та інших ор­ганів військового управління може бути також витребуване повідом­лення про його загибель чи пропажу безвісти у зв'язку з обставинами воєнного часу тощо.

У випадку, якщо під час підготовки справи буде встановлено міс­цезнаходження фізичної особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про визнання її безвісно відсутньою або оголошення помер­лою, суддя має роз'яснити заявнику право на відмову від заявленої вимоги, внаслідок чого провадження у справі буде закрито. Якщо за­явник не реалізує надане йому право, то справа розглядається у загаль­ному порядку та ухвалюється рішення про відмову в задоволенні за­явленої вимоги.

Суддя має визначити коло заінтересованих у розгляді справи осіб та їх процесуальний статус. Мотивованою ухвалою такі особи допус­каються або залучаються до участі у справі та повідомляються про час і місце розгляду справи в передбаченому законом порядку. Коло таких осіб зумовлюється метою, задля якої заявникові необхідно визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою.

Згідно з ч. 2 ст. 248 ЦПК на суддю при підготовці справи до роз­гляду покладається обов'язок вжити заходів через органи опіки і пі­клування щодо встановлення опіки над майном особи, місце перебу­вання якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено. Це обумовлюється необхідністю здійснення управління цим майном, а також з метою його охорони, коли є загроза ушкодження чи знищен­ня майна. Над майном фізичної особи, місце перебування якої невідо­ме, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рі­шення про визнання її безвісно відсутньою також за заявою заінтересо­ваної особи або органу опіки та піклування (ч. 2 ст.

44 ЦК). До вине­сення судом рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус на підставі заяви заінтересованої особи або органу опіки та піклування за останнім відомим місцем проживання такої особи може здійснити опис належного їй майна, призначити опікуна майна та пе­редати йому майно на зберігання (п. 184 Інструкції про порядок вчи-

нення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5)'.

Розгляд справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою здійснюється за загальними правилами цивільного судочинства з винятками і доповненнями, зазначеними у спеціальних нормах (ч. З ст. 235, статті 246-250 ЦПК). Відповідно до закону справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою розглядаються судом колегіально у скла­ді одного судді і двох народних засідателів (ч. 4 ст. 234 ЦПК). Розгляд цих справ здійснюється у відкритому судовому засіданні за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та тих, яких суд визнав за необ­хідне викликати та допитати за власного ініціативою (ч. 1 ст. 249 ЦПК). Особи, які мають таку саму правову мету щодо визнання фізичної осо­би безвісно відсутньою або оголошення її померлою, як і заявник, можуть брати участь у розгляді справи як співучасники. Отже, у спра­вах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою можлива процесуальна співучасть, тобто участь у справі двох або більше співзаявників. Заінтересованими у розгляді справи можуть бути особи, на права і обов'язки яких може в майбутньому вплинути рішення у справі. Такими особами, наприклад, можуть бути члени сім'ї заявника, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо мета визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою полягає у призначенні пенсії заявнику; інші спадкоємці, якщо мета полягає в отриманні спадщини тощо.

Варто зазначити, що закон пов'язує визнання фізичної особи без­вісно відсутньою або оголошення її померлою із встановленням від­повідного юридичного складу, тобто сукупністю взаємопов'язаних юридичних фактів, які становлять предмет доказування.

Виходячи зі змісту статей 43,46 ЦК, предмет доказування у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою становлять такі факти:

1) відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи в місці її постійного проживання;

2) тривалість безвісної відсутності особи, яка визначається вста­новленими законом строками відсутності відомостей про місце пере­бування фізичної особи в місці її постійного проживання;

3) пропажа особи безвісти у зв'язку з воєнними подіями або за об­ставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Установивши при розгляді справи обставини, якими обґрунтову­ються вимоги заявника, суд ухвалює рішення про визнання громадя­нина безвісно відсутнім або оголошення його померлим. Рішення суду повинно відповідати загальним вимогам цивільного процесуального законодавства. Відповідно до ст. 215 ЦПК рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин, тобто має бути ухвалене рішення, яке за формою та змістом відповідає вимогам закону. Особливістю рішення у цих справах є те, що висновок суду про безвісну відсутність фізичної особи ґрунтується на юридичному при­пущенні знаходження особи в живих, а оголошення померлою — на юридичному припущенні смерті особи. Використання презумпції в цьому випадку є наслідком відсутності безспірних відомостей щодо встановлення факту смерті особи або факту знаходження її в живих. У рішенні обов'язково зазначаються дані про особистість фізичної особи, яка визнається безвісно відсутньою чи оголошується померлою, початок безвісної відсутності або день смерті особи, які визначаються відповідно до правил, передбачених законом. Згідно із ст. 43 ЦК у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відо­мості, а в разі неможливості встановити цей місяць — перше січня наступного року.

Померлою фізична особа оголошується від дня набрання рішенням суду законної сили. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (ст. 46 ЦК).

Установлені законом строки щодо визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою є матеріально-правовими, тому тягнуть матеріальні, а не процесуально-правові наслідки. Факт спливу визначеного законом строку має встановити суд у судовому засіданні при розгляді справи по суті. Отже, якщо під час розгляду справи буде встановлено, що визначений законом строк ще не закінчився, суд має ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявленої вимоги. Повтор­не звернення до суду з вимогою про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим не виключається у зв'язку з об'єктивною зміною обставин, якими вона обґрунтовується.

Суд має відмовити у задоволенні заяви про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою також у випадку, якщо буде вста­новлено місце перебування особи, стосовно якої розглядається справа. Установлення місця перебування фізичної особи, якщо заявник відмо­вився від заявленої вимоги, тягне закриття провадження у справі.

Після того як рішення про оголошення фізичної особи померлою набере законної сили, суд надсилає його відповідному органу держав­ної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті особи. Це пов'язано з тим, що правові наслідки оголошення фізичної особи по­мерлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті (ч. 1 ст. 47 ЦК).

Копія рішення має бути також надіслана до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, — до відповідного органу місцевого самоврядування, що виконує нотаріаль­ні дії, для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. За наявнос­ті в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до держав­ного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю упов­новаженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна (ч. 2 ст. 249 ЦПК).

Рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою тягне й інші передбачені законом правові наслідки: у непрацездатних членів сім'ї виникає право на пенсію; припиняється дія довіреності, що ви­дана цією особою (ст. 248 ЦК); подружжя такої особи має право розі­рвати шлюб у спрощеному порядку (ст. 107 СК), усиновлювати дітей без згоди відсутнього (ст. 219 СК) та ін.

У випадку, коли фізична особа, яку визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, з'явиться чи буде виявлене її місце перебування, суб'єкти, за заявою яких суд змінив її правовий статус, а також сама особа вправі подати до суду заяву про скасування ухваленого рішення. Це є винятком із загального правила цивільного судочинства щодо не­можливості перегляду і скасування рішення, що набрало законної сили, тим самим судом, який його ухвалив. Підставами скасування в даному випадку є обставини, які стали відомі після постанови рішення та на­брання ним законної сили, а саме: фізична особа, яку визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, з'явиться чи буде виявлено її місце перебування. Заява подається до суду за місцем перебування осо­би або до суду, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно від­сутньою чи оголосив її померлою. Суд, одержавши відповідну заяву, призначає справу до розгляду за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Рішення суду після набрання законної сили має бути надіслано відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для анулювання запису про смерть фізичної особи, а також відповідним органам для зняття опіки над майном особи, яка була визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою.

<< | >>
Источник: В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін.. Курс цивільного процесу: підручник / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. ; за ред. В. В. Комарова. - X.,2011. - 1352 с.. 2011

Еще по теме § 3. Розгляд справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою:

  1. Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою
  2. Дії суду в разі появи фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою
  3. Стаття 110. Підсудність справ за вибором позивача
  4. Стаття 201. Обов'язок суду зупинити провадження у справі
  5. Стаття 249. Розгляд справи
  6. Стаття 250. Дії суду в разі появи фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою
  7. § 4. Юрисдикція суду щодо справ окремогопровадження
  8. § 3. Розгляд справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою
  9. § 5. Розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення
  10. § 2. РОЗГЛЯД СПРАВ ПРО ПЕРЕДАЧУ безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність
  11. 1. Підсудність цивільних справ за участю іноземних осіб
  12. Глава 19. РОЗГЛЯД СПРАВ ПРО ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ БЕЗВІСНО ВІДСУТНЬОЮ АБО ОГОЛОШЕННЯ ЇЇ ПОМЕРЛОЮ
  13. Хто може бути заявником, визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення їі померлою та які вимоги до змісту заяви?
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -