Стаття 34. Землі для сінокосіння і випасання худоби

1. Громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

2. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Загальна характеристика. Якщо більшість інших статей даної глави виокремлено за формою здійснення сільськогосподарської діяльності (державні або комунальні підприємства, фермерські господарства, ОСГ), дана стаття виділена за видом сільськогосподарських угідь - сіножатями та пасовищами.

Загальні засади використання земель для сінокосіння та випасання худоби визначаються ЗУ "Про рослинний світ". Варто наголосити, що спеціальне використання природних рослинних ресурсів шляхом сінокосіння та випасання худоби власників та землекористувачів земельних ділянок дозволу не потребує, крім випадків використання ресурсів, занесених до Червоної та Зеленої книг України (ч. 8 ст. 10 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону, "використання природних рослинних ресурсів для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва забороняється, якщо це може призвести до деградації земель, зайнятих об'єктами рослинного світу, або перешкоджає їх своєчасному природному відтворенню".

Формалізація цього положення на сьогодні здійснюється виключно за допомогою методичних та рекомендаційних документів неофіційного характеру - наприклад, методичних рекомендацій щодо створення та використання багаторічних культурних пасовищ152, документів, що встановлюють норми площ пасовищ на одну голову худоби тощо153.

Із самого факту належності земель для сінокосіння та випасання худоби до сільськогосподарських угідь випливає неможливість будівництва на них будівель та споруд.

До частини першої. Орендувати земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби, поза всяким сумнівом, можуть не лише громадяни України, а й іноземці, особи без громадянства, юридичні особи.

Це випливає із загального принципу свободи договору (п. З ч. 1 ст. З ЦК України), а також прямо передбачено ст. 5 ЗУ "Про оренду землі".

Сінокоси та пасовища можуть бути у складі земель будь-якого сільськогосподарського підприємства (див. ст.ст. 24, 28, 31 ЗКУ та коментар до них), у складі земель, які використовуються для ведення ОСГ (див. ст. 33 ЗКУ та коментар до неї).

До частини другої. Громадські сіножаті і пасовища, створення яких передбачено коментованою частиною, задумані як специфічний різновид земель загального користування, що виділяються зі складу земель державної та комунальної власності.

Громадськими пасовищами всі зацікавлені фізичні особи можуть користуватися безоплатно на титулі права загального землекористування (ст. 38 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища"). Водночас, використання на даному титулі "громадських сіножатей" проблематичне, оскільки заготівля сіна неможлива без закріплення певних територій за окремими особами, що суперечить сутності права загального землекористування (як різновиду загального природокористування). Тому, на наш погляд, норма про "громадські сіножаті" ризикує залишитися "мертвонародженою".

Землевпорядні та процедурні аспекти створення громадських пасовищ на сьогодні регулюються лише рекомендаційним актом - Рекомендаціями щодо створення поблизу населених пунктів із земель запасу та резервного фонду громадських пасовищ для випасання худоби, що затверджені наказом Держкомзему України "Про затвердження рекомендацій щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 30.12.1999 №130154.

<< | >>
Источник: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України. - К., 2009. - 496 с.. 2009

Еще по теме Стаття 34. Землі для сінокосіння і випасання худоби:

  1. Стаття 59. Право на землі водного фонду
  2. Стаття 67. Землі транспорту
  3. Стаття 76. Землі енергетичної системи
  4. Стаття 75. Землі зв'язку
  5. Стаття 66. Землі промисловості
  6. Стаття 77. Землі оборони
  7. Стаття 69. Землі морського транспорту
  8. Стаття 68. Землі залізничного транспорту
  9. Стаття 74. Землі міського електротранспорту
  10. Стаття 72. Землі авіаційного транспорту
  11. Стаття 31. Землі фермерського господарства
  12. Право власності на землі природно-заповідного фонду.
  13. 1. Поняття та юридичні ознаки оренди землі
  14. Стаття 71. Землі автомобільного транспорту та дорожнього господарства
  15. Стаття 43. Землі природно-заповідного фонду
  16. Стаття 56. Власність на землі лісогосподарського призначення
  17. Глава 7 Землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення
  18. Стаття 70. Землі річкового транспорту
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -