2. Умови здійснення усиновлення за сімейним законодавством України

Крім зазначеного переліку дітей, які можуть бути усиновленими, законом чітко названі і підстави, за наявності яких усиновлення може бути здійснено. В числі таких називають: свідоцтво про смерть одного або обох батьків; копія рішення суду про позбавлення батьківських прав одного або обох батьків; рішення суду про визнання батьків недієздатними, безвісно відсутніми або оголошення їх померлими; письмова згода батьків на усиновлення дитини; документи, які підтверджують, що батьки ухиляються без поважних причин від участі в їх вихованні та утриманні; відповідні документи, що з достовірністю підтверджують той факт, що дитина підкинута або факт знайдення дитини.

Оскільки основне призначення усиновлення - забезпечити дитині нормальні умови для розвитку шляхом сімейного виховання, законодавець ретельно підійшов до питання відбору осіб, які бажають усиновити дитину, встановивши щодо них ряд обов’язкових вимог.

Першою вимогою щодо особи - кандидата в усиновлювачі є його вік. Варто згадати, що правова норма щодо віку кандидата в усиновлювачі, довгий час була дискусійною, адже законодавством було встановлено, що усиновлювачем може бути повнолітня, дієздатна особа. У зв’язку з чим, деякі науковці справедливо зауважували, «чи слід визнавати 18-річну особу такою, яка здатна забезпечити належне виховання й утримання дитини, адже можливо вона тільки «вчора» стала повнолітньою»^[30]. До речі, за Європейською конвенцією про усиновлення дітей, усиновлювачем може бути особа, яка досягла 21 року і не старше 35 років^[31]. Проте законодавство може передбачити можливість відступу від положення про мінімальний вік, якщо усиновлювач є батьком чи матір’ю дитини, або за умови надзвичайних обставин.

Тому вважаємо абсолютно виваженим крок вітчизняного законодавця, спрямований в бік підвищення віку кандидатів в усиновлювачі. Законом від 10 квітня 2008 р. встановлено, що усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа, віком не молодша 21 року (ч.1 ст. 211 СК України), при цьому різниця у віці між усиновлювачем та усиновленим повинна становити не менше 15 років, якщо усиновлюється повнолітня особа - не менше 18 років. Як виняток допускається можливість усиновлення дитини особою, молодшою 21-року, якщо ця особа є родичем дитини (ч.2 ст.211 СК України). Отже, зміни у сімейному законодавстві щодо віку усиновлювача, слід вважати позитивним показником, що сприяє ефективності інституту усиновлення в цілому.

Ст. 212 СК України встановлено, що усиновлювачами не можуть бути:

особи обмежені у дієздатності; визнані недієздатними; позбавлені батьківських прав і не поновлені у батьківських правах; які були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками -вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування, чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини; перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу); страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров'я України; іноземці, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини; були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, а також за злочини, передбачені ст.ст.

Наступною умовою усиновлення є необхідність отримання згоди певних осіб на здійснення усиновлення.

Згода на усиновлення - це одне із найважливіших особистих немайнових прав батьків, порушення якого призводить до істотного порушення прав, адже наслідком усиновлення дитини стає повне припинення правового зв'язку між нею та її батьками.

До осіб, згода яких на усиновлення є обов'язковою, в першу чергу, віднесено батьків, дитина яких усиновлюється. За змістом ст. 217 СК України у випадках, коли дитина, стосовно якої розглядається питання про усиновлення, має батьків, обов'язковою умовою його позитивного вирішення є їхня вільна та безумовна згода, яка може бути дана ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку. При цьому необхідно враховувати, що до набрання рішенням суду про усиновлення законної сили, кожен із батьків може відкликати свою згоду незалежно від мотивів. Крім того, згода батьків на усиновлення може бути виражена взагалі, безвідносно до конкретної особи. В цьому випадку вибір усиновлювача провадиться компетентним органом. Якщо ж батьки дали згоду на усиновлення визначеним особам, то тільки вони можуть бути усиновлювачами.

Разом з тим, усиновлення може бути проведено без згоди батьків, якщо вони: невідомі; визнані недієздатними; визнані безвісно відсутніми; позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється. Для розгляду справи по суті, суду необхідно подати відповідні документи, які підтверджують факт того, що батьки невідомі, недієздатні, позбавлені батьківських прав.

Усиновлення без згоди повнолітніх батьків на підставі ч.2 ст. 219 СК України можливе також у випадку, коли суд встановить, що вони, не проживають з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують і не утримують її.

Згода батьків або родичів не вимагається за відсутності будь яких відомостей про них або при усиновленні дітей, залишених у пологових будинках, інших закладах охорони здоров'я.

Усиновлення без згоди батьків або родичів дітей, підкинутих чи знайдених під час стихійного лиха та за інших надзвичайних обставин, що загрожували цим особам смертю або давали підставу припускати їх загибель, можливе за відсутності у місці їх постійного проживання відомостей про місце їх перебування протягом трьох років. На період до закінчення цього терміну над дитиною може бути встановлено опіку, піклування або застосовано щодо неї іншу форму влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згода батька на усиновлення дитини, народженої матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, не потрібна, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень здійснено за прізвищем матері, а його ім'я та по батькові записано за її вказівкою (ст.ст. 217, 121, 135 СК України).

Відповідно до ч.1 ст. 220 СК України на усиновлення дитини одним із подружжя необхідна письмова (посвідчена нотаріально) згода другого із подружжя. Усиновлення може бути проведено без згоди другого із подружжя лише в тому випадку, коли він визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Однак, незалежно від того, чи було здійснено усиновлення одним із подружжя зі згоди другого чи без такої, усиновлення створює батьківські права і обов'язки тільки для того з подружжя, хто є усиновлювачем дитини. Для другого із подружжя ніяких прав та обов'язків щодо дитини не виникає.

Відповідно до ч.1 ст. 221 СК України на усиновлення дитини, над якою встановлено опіку або піклування, а також на усиновлення дитини, над батьками якої встановлено опіку та піклування, потрібна письмова згода опікуна, незалежно від згоди батьків.

Якщо опікун або піклувальник не дав згоди на усиновлення дитини, така згода може бути дана органом опіки та піклування. В названому випадку зазначається, що згода повинна надаватись у письмовій формі, і відсутні посилання на її нотаріальне засвідчення, та беручи до уваги те, що згода від усіх інших осіб передбачає нотаріальне засвідчення, необхідно, щоб згода органу опіки та піклування відповідала загальним вимогам щодо форми згоди на усиновлення. Крім цього, усиновлення може бути проведене без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки та піклування, якщо суд встановить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам.

В силу ст. 222 СК України, на усиновлення дитини, яка не має батьків і перебуває у закладі охорони здоров'я або у навчальному закладі, потрібна письмова згода цього закладу. Усиновлення може бути проведене без згоди цього закладу, якщо суд встановить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам.

Відповідно до ч.1 ст.218 СК України для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода на усиновлення дається у формі, яка відповідає віку дитини та стану її здоров'я. Проте, усиновлення може бути проведено і без згоди дитини, у випадку, коли вона у зв'язку з віком або станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення. Згода дитини також не потрібна, якщо вона проживає в сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками. Дійсно, якщо в сім'ї уже встановилися відносини між фактичним усиновлювачем і дитиною, що вважає усиновлювача своїм батьком (матір'ю), було б неправильно лише із міркувань формального порядку з'ясовувати згоду самої дитини на усиновлення.

Однією із умов здійснення усиновлення слід вважати і збереження таємниці усиновлення. По суті, збереження таємниці усиновлення полягає в попередженні розголошення усиновленій дитині того, що його вихователі, яких він визнає своїми батьками, фактично не пов'язані з ним кровним спорідненням. Особа має право на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення. Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, в тому числі і від неї самої, факту усиновлення. Особа, яка була усиновлена, має право після досягнення нею чотирнадцяти років на одержання інформації щодо свого усиновлення.

3.