Порядок та умови визнання усиновлення недійсним

Відносини усиновлення, як і більшість правовідносин у сімейному праві, носять безстроковий характер. Такий стан речей обумовлюється насамперед тим, що усиновлення породжує виникнення таких відносин, як і при кровному зв'язку батьків та дітей, тобто батьківське правовідношення (і в біологічному, і в правовому значенні) існує до тих пір, поки є живими і батьки, і діти.

Проте в силу різних, доволі складних причин як суб’єктивного, так і об’єктивного порядку, іноді збереження усиновлення є недоцільним. Головною метою усиновлення - є забезпечення дитини належним сімейним, батьківським виховання. Однак, якщо така мета виявилась недосяжною, то навряд чи збереження відносин усиновлення, слід вважати доцільним з точки зору дотримання прав та інтересів усиновленої дитини. З огляду на це, також вважаємо, що необхідно погодитись з думкою тих науковців, які вказують, що усиновлення, як і будь-який інший юридичний акт, який не досяг обумовленої законом мети, може бути визнаний недійсним або скасованим^[32]. Сімейне право вирішує питання щодо припинення відносин усиновлення таким чином, щоб, з одного боку, забезпечити сталість цих відносин, а з іншого - все ж допустити припинення зв’язку між усиновлювачем та усиновленим, коли це життєво необхідно.

Нині чинним сімейним законодавством, закріплено положення, відповідно до якого визнання усиновлення недійсним та скасування усиновлення може провадитись тільки у судовому порядку, що в першу чергу необхідно розцінювати як правову гарантію охорони прав усиновлених дітей.

Існує дві форми припинення усиновлення. Це - визнання усиновлення недійсним (ст.236 СК України) і скасування усиновлення (ст.238 СК України). Загальним для них є те, що і перше, і друге тягне за собою припинення правовідносин усиновлення.

Таким чином, усиновлення може бути визнане недійсним, якщо воно було проведене без згоди батьків, дитини, та інших осіб, згода яких, є необхідною для законності усиновлення. Наступною підставою для визнання усиновлення недійсним названо фіктивне усиновлення: якщо усиновлювач не бажав настання прав і обов’язків, які виникають у результаті усиновлення. Усиновлення може бути визнане недійсним, якщо воно було здійснене на підставі підроблених документів. І нарешті, усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо одним із подружжя усиновлена дитина другого з подружжя, і якщо буде встановлено, що на момент усиновлення другий із подружжя не мав наміру продовжувати з ним шлюбні відносини.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області було задоволено позов про визнання усиновлення недійсним. Підставою для прийняття такого рішення стали обставини, підтверджені в ході судового засідання, а саме - усиновлення з боку відповідача було здійснено без наміру набути прав та обов’язків батька дитини та здійснювати їх у відповідності до закону, без наміру спільного проживання з усиновленою дитиною^[33].

Про скасування усиновлення ставиться питання тоді, коли воно суперечить інтересам дитини та не забезпечує їй сімейного виховання; якщо дитина страждає недоумством, або на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; якщо між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливим їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов’язків. Всі ці підстави закріплені ст. 238 СК України.

Допускаючи усиновлення дітей за наявності батьків, закон детально регламентує умови такого усиновлення. Законом встановлено, що згода батьків повинна бути безумовною, виражена в письмовій формі і засвідчена нотаріально.

Апеляційним судом м. Києва було скасовано рішення Оболонського районного суду м. Києва про усиновлення. В рішенні суду вказується, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, судом звернено увагу на те, що судом не було залучено до участі у розгляді справи гр. А, який є рідним батьком усиновленої дівчинки, що позбавило його можливості скористатися правом на відкликання своєї згоди на усиновлення, а також у ході розгляду справи не було перевірено чи дійсно він був згодний на усиновлення його дитини іншою особою. Крім того, було підтверджено, що згоду, яку він давав на усиновлення дитини не була нотаріально посвідчена^[34].

Серед інших підстав визнання усиновлення недійсним називається фіктивне усиновлення. Фіктивність усиновлення означає, що усиновлювач не бажав настання правових наслідків, що виникають внаслідок усиновлення. За судовою практикою, що склалася, усиновлення вважається фіктивним, якщо мотивація усиновлювачів спрямована на отримання будь-якої матеріальної вигоди (отримання житлової площі усиновленої дитини, його грошових коштів тощо).

Наступною умовою визнання усиновлення недійсним, є факт здійснення усиновлення на підставі підроблених документів. Тобто, усиновлення визнається недійсним унаслідок того, що в основу рішення про усиновлення покладені раніше сфальсифіковані документи, достовірний зміст яких виключав би допустимість усиновлення. При цьому, наголошують деякі фахівці, спосіб фальсифікації не має значення^[35].

Законом передбачено, що для розгляду справи про усиновлення, заявники - кандидати в усиновлювачі повинні подати до суду, ряд документів. Зокрема, це: копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода другого із подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним із подружжя; медичний висновок про стан здоров'я заявника; довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи; документ, що підтверджує право власності або право користування жилим приміщенням.

Під підробленими документами, слід розуміти виготовлення фальшивих документів будь-яким способом (поліграфічним, електрографічним, фотографічним, рисувальним, методом двократного копіювання тощо). Підроблення має місце і тоді, коли винний вносить в документ неправдиві відомості і змінює серію, номер, та інші реквізити документу^[36]. Такими можуть бути документи, в яких вказана неправдива інформація про сімейний стан, матеріальний стан, стан здоров'я усиновлювача та членів його сім'ї, про його дійсні доходи; наявність окремої житлової площі; приховання факту позбавлення батьківських прав чи факту припинення усиновлення за виною кандидата в усиновлювачі, факту судимості, а також викривлення іншої інформації, що має значення для здійснення усиновлення.

4.