Права та обов'язки прийомних батьків. Припинення договору про утворення прийомної сім'ї

Утворення прийомної сім'ї (дитячого будинку сімейного типу або ж передання дитини в сім'ю патронатного вихователя), певним чином змінює і статус осіб, які беруть дитину-сироту чи дитину, позбавлену батьківського виховання, в свою сім'ю на виховання⁴².

Набуття особами статусу батьків-вихователів, наділяє їх певними правами та покладає на них певні обов'язки, які чітко регламентовано законом. Права батьків- вихователів закріплені в Законі України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (ст.34). Зокрема це право щодо захисту дитини без спеціальних на те повноважень; право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав батьків дітей -вихованців; право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення чи визнання його недійсним щодо дітей, які проживають з ними та передані на усиновлення; право на усиновлення дітей, які перебувають на вихованні та утриманні в їх сім'ях; право здійснювати (за погодженням з органом опіки та піклування) управління майном дитини; право вимагати від органів опіки та піклування надання їм повної інформації про дитину та її батьків, стан здоров'я, рівень та особливості розвитку дитини^[45]. Щодо обов'язків батьків-вихователів (в т.ч. і прийомних батьків та патронатних вихователів), то вони регламентовані ст.150 СК України, тобто є аналогічними обов'язкам батьків. Крім цього, батьки-вихователі зобов'язані щороку проводити медичне обстеження дітей та виконувати рекомендації лікарів-спеціалістів; співпрацювати з центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у ході здійснення соціального супроводження відповідно до порядку соціального супроводження сімей, які взяли дітей на виховання; у разі виникнення в таких сім'ях несприятливих умов для утримання, виховання і навчання прийомних дітей повідомляти про це місцеву службу у справах дітей; у роботі з дітьми дотримуватись вимог законодавства України про захист інтересів дітей та охорону дитинства; співпрацювати з місцевими службами у справах дітей та соціальними службами, залучати спеціалістів до вирішення проблемних питань; використовувати в повному обсязі та за призначенням державну соціальну допомогу, надану дітям-сиротам

⁴² Сімейне право України: Підручник за заг.ред.

та дітям, позбавленим батьківського піклування, які виховуються в прийомній сім'ї, на забезпечення їх повноцінного харчування, утримання, виховання, розвитку і освіти. Крім того, прийомні батьки, батьки-вихователі несуть персональну відповідальність за життя, здоров'я, фізичний і психічний розвиток прийомних дітей та дотримання принципу конфіденційності інформації щодо ураження прийомних дітей ВІЛ-інфекцією.

Орган, який прийняв рішення про утворення прийомної сім'ї бере на себе зобов'язання: забезпечити соціальне супроводження прийомної сім'ї, закріплення за нею соціального працівника; забезпечити щорічне безоплатне медичне обстеження дітей; здійснювати координацію діяльності відповідних районних (міських) установ та організацій, пов'язаної із захистом прав дітей, та нести відповідальність за функціонування прийомної сім'ї згідно із законодавством.

Дія договору про утворення прийомної сім 'ї припиняється у разі виникнення в прийомній сім'ї несприятливих умов для виховання дітей та спільного проживання (важка хвороба прийомних батьків, зміна їх сімейного стану, відсутність взаєморозуміння батьків з дітьми, конфліктні стосунки дітей), невиконання прийомними батьками обов'язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей, порушення схеми антиретровірусної терапії дитини, повернення дітей рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю), досягнення дитиною повноліття, досягнення батьками пенсійного віку, за згодою сторін та з інших причин, передбачених договором. У разі припинення дії договору сім'я позбавляється статусу прийомної, а питання про подальше влаштування дітей вирішується органом опіки і піклування (дітей, уражених ВІЛ - інфекцією, органом опіки і піклування на підставі висновку закладу охорони здоров'я), який вживає вичерпних заходів до запобігання поверненню (влаштуванню) дітей в інтернатні заклади.

Контроль за виконанням договору, а також за умовами проживання, виховання прийомних дітей здійснюють місцеві служби у справах неповнолітніх і органи опіки та піклування районних, районних у мм.

ДУМКА ВЧЕНОГО^[46]

«Згідно зі ст. 256-1 Сімейного кодексу України прийомною є сім'я, яка добровільно взяла на виховання і спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування. Кандидати у прийомні батьки подають до органу, який створює прийомну сім'ю, документи, зазначені у п. 16 Положення про прийомну сім'ю, у тому числі письмову згоду всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом із такими кандидатами, на утворення прийомної сім'ї, засвідчену нотаріально. Після ухвалення рішення про утворення прийомної сім'ї між прийомними батьками та органом, який ухвалив таке рішення, укладається договір про влаштування дітей до прийомної сім'ї на виховання і спільне проживання. Отже, природа взаємовідносин прийомних батьків і дітей має договірну основу, виникає на підставі договору, в якому дитина є особою, на користь якої укладається договір. Такий договір передбачає умови виховання дитини у прийомній сім'ї, виходячи з індивідуальних особливостей дитини та її законних прав та інтересів. У науковій і навчальній літературі склалися три основні думки щодо галузевої природи правовідносин, які виникають між органом опіки та піклування і прийомними батьками та кваліфікуються як цивільно- правові, трудові або сімейні. Прихильники першої вважають, що цей договір є різновидом цивільно-правових договорів. Так, правовідносини, що виникають між прийомними батьками та органом опіки і піклування, кваліфікуються Л.Ю. Міхеєвою як цивільно-правові, оскільки «в наявності зобов'язання, що виникає з договору відплатного надання послуг, що укладається на певний строк». Прихильники другої думки говорять про трудовий характер договору. Так, І.М. Половцев вважає, що відносини, які складаються при влаштуванні дітей, позбавлених батьківського піклування, є трудовими, оскільки діяльність прийомних батьків не можна охарактеризувати як виконання підрядних робіт, відсутній кінцевий матеріалізований результат, а прийомні батьки отримують оплату не відповідно до договору, а відповідно до положень закону.

Договір як підстава виникнення зобов’язання у прийомній сім'ї є юридичним фактом. Воля осіб, які бажають бути прийомними батьками, спрямована на те, щоб стати учасниками цих сімейних відносин — створити прийомну сім’ю, і виражається у заяві до органу опіки та піклування. Згода органу опіки і піклування втілюється в ухваленні рішення щодо певних осіб бути прийомними батьками. Сторонами договору про влаштування дітей до прийомної сім’ї є органи опіки та піклування, прийомні батьки (подружжя або особа, яка не перебуває у шлюбі) та прийомні діти (діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, які будуть влаштовані на виховання та спільне проживання до прийомної сім’ї). Державним органом, який реалізує свої повноваження на підставі закону, може бути орган опіки та піклування, і при укладанні договору про влаштування дітей до прийомної сім’ї із прийомними батьками. Як доречно зазначає Л.М. Зілковська, факт ухвалення адміністративно-правового акта про створення прийомної сім’ї та участі суб’єкта владних повноважень як сторони договору про влаштування дітей до прийомної сім’ї не дає підстав вважати його адміністративним у розумінні п. 14 ч. 1 ст. 3 КАС України, яка визначає адміністративний договір як дво- або багатосторонній правочин, зміст якого складають права та обов’язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб’єкта владних повноважень, який є однією зі сторін правочину.

Договір укладається виключно в інтересах дитини з метою визначення умов, за яких вона передається на виховання до прийомної сім’ї та реалізується її право на сімейне виховання. Однак дитина не є стороною договору, а це вказує на те, що такий договір (як і договір про створення дитячого будинку сімейного типу) є договором на користь третьої особи.

Основними правами й обов'язками прийомних батьків, передбаченими договором про влаштування дітей до прийомної сім'ї, є виховання дітей, піклування про їх здоров'я, духовний, моральний і фізичний розвиток, навчання, підготовка до праці. Інші правовідносини, що породжуються цим комплексним договором, мають допоміжний характер, але акцесорними у традиційному значенні їх назвати не можна, оскільки вони можуть існувати самостійно, незалежно від основного зобов'язання.

Отже, весь комплекс правовідносин, які генеруються договором, групується навколо сімейних правовідносин прийомних батьків і прийомних дітей, сприяючи досягненню основної мети договору - створенню найкращих умов для забезпечення особистих і майнових прав дитини. Аналізований договір є взаємним. Відповідно до Положення про прийомну сім'ю орган, який ухвалив рішення про створення прийомної сім'ї, та прийомні батьки як сторони договору мають певний обсяг обов'язків по відношенню один до одного, кожному з яких відповідає певне право вимагати виконання цього обов'язку. Хоча договір про влаштування дітей до прийомної сім'ї передбачає отримання прийомними батьками плати за його виконання, його неможливо вважати трудовим. Він не має строкового характеру, почасової оплати, нормованих завдань, норм обслуговування тощо. Що стосується винагороди прийомних батьків, то механізм призначення і виплати їм грошового забезпечення установлюється Кабінетом Міністрів України, а їх діяльність характеризується як надання соціальних послуг.

Предметом договору про влаштування дітей до прийомної сім'ї є дії прийомних батьків щодо виховання прийомної дитини, створення їй сприятливих умов для освіти і розвитку, здійснення захисту її прав та інтересів, турботи і догляду за нею, що вчиняються за певну плату за сприяння і контролю з боку органу опіки та піклування. За допомогою створення прийомної сім'ї відбувається задоволення інтересів дітей, які в цьому випадку перетинаються з публічним інтересом держави і суспільства. Винагорода, по суті, виплачується за те, що приватні особи (прийомні батьки) виконують функцію держави з виховання дітей, які залишилися без піклування батьків.

За договором про влаштування дітей до прийомної сім'ї прийомні батьки зобов'язуються: створити належні умови для всебічного розвитку дітей, отримання ними освіти, підготовки до самостійного життя та праці; захищати права та інтереси дітей; проводити щороку їхнє медичне обстеження та виконувати рекомендації лікарів; співпрацювати з центрами соціальних служб для сім'ї, дітей і молоді; у разі виникнення у прийомній сім'ї несприятливих умов для утримання, виховання та навчання прийомних дітей повідомляти про це місцеву службу у справах дітей, дотримуватися вимог законодавства про захист інтересів дітей та охорону дитинства; використовувати в повному обсязі та виключно за призначенням державну соціальну допомогу, надану прийомним дітям, для забезпечення їхнього повноцінного харчування, утримання, виховання, розвитку й освіти. Прийомні батьки мають право: отримати інформацію про стан здоров'я, фізичний і розумовий розвиток дітей, яких вони бажають взяти на виховання; приймати матеріальну, фінансову й іншу благодійну допомогу, яка надається фізичними та юридичними особами для прийомної сім'ї; ознайомлюватися зі звітами, які щорічно складає місцева служба у справах дітей. Прийомній сім'ї щомісяця виділяються кошти на харчування прийомних дітей, придбання для них одягу, взуття, м'якого інвентарю, лікарських засобів, предметів особистої гігієни, іграшок, книжок тощо відповідно до встановлених нормативів. Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що громадяни України, у сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках і на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Відповідно до п. 5 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом «гроші ходять за дитиною» уповноважений орган призначає соціальну допомогу і грошове забезпечення за заявою батьків-вихователів та одного із прийомних батьків. Згідно зі ст. 22 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що отримувачі державної допомоги зобов'язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, які впливають на виплату допомоги. Суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань із боку громадян (у результаті подання документів зі свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно із законом».