Аліментні обов'язки інших членів сім'ї

Сімейне законодавство України покладає обов’язки, пов’язані з утриманням конкретних осіб, не тільки на батьків, повнолітніх дітей, дружину, чоловіка (у тому числі колишніх), а й на інших членів сім’ї та родичів, до яких належать баба і дід, прабаба та прадід, внуки і правнуки, брати та сестри, мачуха й вітчим, пасинки і падчерки, фактичні вихователі та вихованці.

Наведений перелік є вичерпним. Належність суб’єктів до даного переліку визначається не тільки кровноспорідненим зв’язком, а й міркуваннями морального характеру. Адже йдеться про осіб, яких зовсім не завжди пов’язувало й пов’язує спільне проживання.

Таким чином, СК України розширює коло учасників сімейних відносин, які у разі потреби надають належну матеріальну допомогу рідним, встановивши аліментні зобов’язання інших членів сім’ї та родичів. Майнові відносини, що виникають між іншими членами сім’ї та родичами, переважно регулюються нормами цивільного законодавства і не входять до предмета регулюванням нормами, що закріплені в СК України. Винятком як раз і виступають правові сімейні відносини між іншими членами сім’ї та родичами, що виникають з приводу утримання.

В залежності від цього можна виділити різні склади юридичних фактів, що породжують аліментні зобов’язання:

• наявність родинного зв’язку між платником аліментів і одержувачем (наприклад, аліментні зобов’язання між дідом, бабою і онуками, братами і сестрами);

• свояцтво та відносини щодо утримання і виховання в минулому платника аліментів - це аліментні зобов’язання між мачухою, вітчимом, падчеркою і пасинком.

• аліментні зобов’язання між фактичним вихованцем та особою, в сім’ї якої він виховувався, - це правовідносини між особами, які не обов’язково є родичами, проте які пов’язані тією обставиною, що особа проживає (або проживала) в сім’ї фактичного вихователя.

Аліментні зобов’язання баби та діда зумовлені:

• потребою малолітніх, неповнолітніх онуків у матеріальній допомозі (якщо у дитини немає обох батьків або вони з поважних причин не можуть надавати дитині належного утримання);

• наявністю у баби, діда необхідних коштів для надання такої допомоги.

Обов’язок діда, баби щодо утримання своїх онуків виникає лише тоді, коли у їхніх батьків відсутнє майно, за рахунок якого може надаватися належне утримання їхнім дітям. Визначення поважності причин, за якими батьки дитини не можуть надавати їй належне утримання, в сімейному законодавстві України немає, тому суд у кожному конкретному випадку встановлює їх самостійно на підставі наданих до суду доказів. У таких випадках, коли аліменти слід стягнути з баби, діда на користь малолітньої дитини, з відповідним позовом можуть звернутися органи опіки та піклування, прокурор, батьки, які не можуть надавати утримання з поважних причин.

Відповідно до ст. 266 СК України, зобов’язання внуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда виникають, якщо: повнолітні внуки мають змогу надавати матеріальну допомогу; баба, дід, прабаба, прадід потребують матеріального утримання та не мають чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належне утримання.

Зобов’язання братів і сестер щодо утримання один одного мають місце за таких умов: аліментнозобов’язані брати, сестри є повнолітніми і можуть надавати матеріальну допомогу; брати, сестри, які потребують утримання, є малолітніми, неповнолітніми або повнолітніми, проте непрацездатними.

Закон не уточнює, які саме брати і сестри є учасниками аліментного правовідношення. Виходячи із тлумачення норм СК України, у цьому разі йдеться лише про рідних (а не, приміром, двоюрідних) братів і сестер, незалежно від того, чи є для них рідними обоє батьків чи лише один із них (тобто про повнорідних і неповнорідних братів і сестер).

Обов’язок мачухи, вітчима утримувати пасинка, падчерку виникає за таких умов: пасинок, падчерка є неповнолітніми, мало-літніми і проживають разом із мачухою, вітчимом; мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу. Особливістю виникнення аліментного зобов’язання між зазначеними суб’єктами є залежність від їх спільного проживання на момент виникнення права на утримання.

Критеріїв, якими суд міг би керуватися у вирішенні питання про нетривалість спільного проживання вітчима, мачухи з матір’ю, батьком малолітніх, неповнолітніх пасинка, падчерки, закон не передбачає; суд у кожному випадку самостійно визначає, чи є період спільного проживання зазначених осіб не-тривалим. Це стосується і категорії «негідна поведінка».

Таким чином, аліментні зобов’язання мачухи, вітчима щодо утримування малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка є їхнім обов’язком як членів сім’ї і виникає лише, коли малолітні, неповнолітні падчерка, пасинок є в даний час або були членами їхньої сім’ї, а не на підставі близької спорідненості.

Пасинок, падчерка зобов’язані сплачувати аліменти на користь мачухи, вітчима за таких умов: пасинок, падчерка є повнолітніми і спроможними надавати матеріальну допомогу; мачуха, вітчим потребують матеріальної допомоги і надавали падчерці, пасинкові систематичну матеріальну допомогу не менш як п’ять років.

Ст. 269 СК України покладає обов’язок з утримання дитини також на тих осіб, у сім’ї яких дитина виховується, за умови що ці особи можуть надавати матеріальну допомогу. З іншого боку, якщо особа до досягнення повноліття проживала з родичами або іншими особами однією сім'єю, вона зобов'язана утримувати непрацездатних родичів та інших осіб, з якими проживала не менш як п'ять років, і за умови, що ця особа може надавати матеріальну допомогу (ч. 1 ст. 271 СК України).

В усіх зазначених складах юридичних фактів, аліментні правовідносини характеризуються тим, що платник аліментів є повнолітньою працездатною особою, яка має необхідні для аліментування кошти, а одержувач аліментів, навпаки, є непрацездатним або малолітнім, неповнолітнім і тому неспроможним утримувати себе самостійно.

Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів на дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, визначається у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі (ст. 272 СК України). Визначаючи розмір аліментів, суд бере до уваги матеріальний і сімейний стан платника та одержувача аліментів.

У разі, коли платник аліментів має нерегулярний дохід, зазвичай встановлюють розмір утримання у твердій грошовій сумі. Разом з тим, сімейне законодавство не передбачає механізму індексації розміру аліментів для таких випадків,.

Право на стягнення аліментів у судовому порядку інші члени сім'ї та родичі зберігають за собою протягом усього часу, поки існує це право (наприклад, право на аліменти неповнолітньої особи існує до досягнення нею повноліття). Водночас аліменти присуджуються лише з моменту звернення до суду. Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш ніж за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання (ст. 194 СК України). Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком боржника або у зв'язку із його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Крім того, ст. 9 СК України, передбачає можливість інших членів сім'ї та родичів, врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов'язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам СК України, інших законів України та моральним засадам суспільства.