§ 8. Права і обов'язки батьків по вихованню дітей
В нашій державі всі громадяни мають рівні конституційні права і свободи, є рівними перед законом.
Закон покладає на батьків обов'язок по вихованню дітей, для цього вони наділяються батьківськими правами, основним з яких є право на особисте виховання своєї дитини.Батьківські права є в той же час і обов'язком батьків по вихованню дітей. Надання батькам права самим виховувати своїх дітей дає можливість задовольнити їх одне з самих великих почуттів — почуття батьківської любові.
Батьківські права не можуть здійснюватися у протиріччі з інтересами дітей. Під інтересами дітей слід розуміти інтереси їх правильного виховання, турботу про їх фізичний розвиток та навчання, підготовку їх до суспільнокорисної праці, формування з них гідних громадян.
Оскільки батьківські права є правом на виховання дитини, вони надаються батькам до досягнення дитиною повноліття, після чого припиняються.
136
Батьки не можуть передавати будькому ці права або відмовитись від них. Але батьки вправі віддавати дітей для одержання освіти в навчальновиховні заклади, засновані на різних формах власності, що не звільняє їх від виконання обов'язків по вихованню дітей, тобто вони залишаються повністю відповідальними за виховання своїх дітей.
При неналежному виконанні батьками (одним із них) обов'язків по вихованню або зловживанні батьківськими правами діти вправі звернутися за захистом своїх інтересів до органів опіки і піклування (ч.2 ст.61 КпШС).
Як правило, органи опіки і піклування не втручаються у виховання батьками дітей.
Однак, якщо їм стане відомо про неналежний.стан у сім'ї, вони приймають заходи для надання допомоги дітям у їх фізичному та духовному розвитку.Законодавством встановлений принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей, і ні один з них не користується будьякими перевагами. Як правило, між батьками, які спільно проживають, всі питання по вихованню дітей вирішуються за їх взаємною згодою, але у випадку виникнення спорів між ними, закон передбачає порядок їх розв'язання.
Так, у статті 65 КпШС України говориться, що один з батьків, який проживає окремо від дитини, має право бачитися з нею та приймати участь у її вихованні. Той з батьків, з яким проживає дитина, не має права чинити перешкоди іншому з батьків зустрічатися з дитиною та приймати участь в її вихованні.
У відсутності згоди того з батьків, з яким проживає дитина, на побачення з нею іншого з батьків, спір вирішується органами опіки і піклування з участю батьків, виходячи з інтересів дитини.
У тих випадках, коли батьки не підкоряються рішенню органу опіки і піклування, останній, а також кожен з батьків має право звернутися за вирішенням спору до суду.
Так, судовим рішенням за позовом громадянина І. було задоволене вимогу останнього про надання можливості йому брати участь у вихованні дитини. Це рішення суду було прийнято у зв'язку з тим, що відповідачка не виконувала вказів
137
ки органу опіки та піклування, який вважав необхідною участь батька у вихованні дитини.
До батьків, які не виконують рішення суду з таких спорів, застосовуються заходи, передбачені у статті 417 Цивільнопроцесуального кодексу України.
При розгляді таких спорів необхідні: письмовий висновок органу опіки і піклування, присутність представника цієї організації в судовому засіданні, участь прокурора.
При злісному невиконанні рішення суду той з батьків, який проживає окремо, виходячи з інтересів дитини, вправі звернутися з позовом до суду про передачу йому дитини (ч.б ст.65 КпШС).
Дід і баба мають право спілкуватися з своїми неповнолітніми онуками, якщо такі побачення не перешкоджають вихованню дитини. А якщо батьки відмовляються надавати діду чи бабі можливість спілкуватися з онуками, то органи опіки і піклування можуть зобов'язати батьків надавати діду і бабі побачення з онуками в порядку, встановленому цими органами. Коли батьки не підкоряються рішенню органу опіки і піклування, то дід і баба вправі звернутися до суду за вирішенням спору.