§ 10. Аліментні обов'язки інших членів сім'ї та родичів
166
для існування.
Тому закон (стаття 95 КпШС України) встановлює правило, в силу якого у випадку відсутності батьків або якшо батьки з поважних причин не взмозі утримувати дітеи. обов'язок по утриманню неповнолітніх дітей може бути покладений на інших родичів: діла, бабусю, брата, сестру, а також вітчима, мачуху дитини та на осіб, які постійно виховували дитину та утримували її як члена сім'ї, надаючи їй систематичну матеріальну допомогу.Обов'язки по утриманню неповнолітніх дітей можуть бути покладені на діда, бабусю, брата і сестер лише в тому випадку, коли діти не мають батьків або батьки з поважних причин не взмозі їх утримувати.
Деякі інші правила про стягнення коштів на утримання неповнолітніх дітей покладаються на вітчима та мачуху. Вітчим або мачуха зобов'язані утримувати пасинків та падчериць при умові, що ці діти були взяті ними на утримання. Якшо ж діти не були на утриманні вітчима або мачухи, то на останніх не може бути покладений обов'язок по сплаті аліментів на дітей.
У силу статті 95 КпШС України обов'язок по утриманню дітей не завжди пов'язаний з батьківськими відносинами. Такий обов'язок може покладатися і на сторонніх осіб, якщо вони відмовилися від дитини. Строк, протягом якого вони утримували та виховували дитину, сам по собі юридичного значення не має. Важливо встановити факт, що відповідач взяв дитину на виховання та систематично надавав їй матеріальну допомогу.
Обов'язок по утриманню дітей не може бути покладений на осіб, які виховували дітей як опікуни (піклувальники).
Аліментні обов'язки родичів та інших членів сім'ї виникають незалежно від їх матеріального та сімейного становища.
Воно має значення лише при визначенні розміру аліментів, який завжди стягується у частковому відношенні до заробітку (доходу).Якщо позов про стягнення аліментів поданий не до всіх осіб, які за законом зобов'язані надавати допомогу, а лише одному або декільком з них, то суд, визначаючи розмір аліментів у відношенні відповідача, враховує обов'язки і інших осіб, які не притягнуті до участі в справі.
167
1
У силу статті 98 КпШС України у тих випадках, коли матеріальне становище особи, яка зобов'язана надавати утримання, або особи, яка одержує аліменти, змінилося, су а. має право за позовом будького з них змінити встановлений розмір аліментів, в силу частини І статті 99 КпШС України, якщо матеріальне становище особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, істотно погіршало, суд має право звільнити її від сплати аліментів.
Законом (стаття 96 КпШС України) передбачені підстави, в силу яких аліменти можуть бути стягнуті на непрацездатних членів сім'ї, у тому випадку, якщо вони не мають чоловіка або дружини, батьків або неповнолітніх дітей та потребують матеріальної допомоги. Такий обов'язок може бути покладений на опікунів, пасинків та падчерок.
З онуків аліменти стягуються незалежно від того, чи проживали вони з особою, яка потребує матеріальної допомоги, чи отримували від неї будьяку допомогу. У даному випадку вирішальне значення має те, що повнолітній працездатний член сім'ї, який потребує матеріальної допомоги, не має родичів, які за законом зобов'язані утримувати його в першу чергу.
Що стосується пасинків та падчерок, то такий обов'язок може бути покладений на них лише у тому випадку, коли вони самі виховувалися у осіб, які потребують в даний час матеріальної допомоги.
Особи, які не менше 5 років виховувалися у громадян, з якими вони не перебувають у родинних стосунках, зобов'язані сплачувати аліменти своїм вихователям за умови, що останні потребують матеріальної допомоги та не мають можливості її отримувати від своїх родичів.
Згідно до частини 2 статті 99 КпШС України суд має право звільнити пасинка та падчерку від обов'язку утримувати вітчима та мачуху, якщо останні належним чином не виконували своїх обов'язків по вихованню неповнолітніх пасинка та падчерки або якщо вони виховували їх протягом нетривалого часу.
Законом не встановлений мінімальний строк, протягом якого вітчим або мачуха повинні виховувати пасинка або падчерку. Це питання вирішується у кожному конкретному
168
випадку судом, але, як правило, цей строк має бути не меншим ніж п'ять років.