ІІ. ПОНЯТТЯ, ОБЄКТИ ТА ПРАВОВИЙ РЕЖИМ КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Поняття комунальної власності вперше на законодавчому рівні було введено Законом України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. і на той час комунальна власність (або відповідно до Закону - власність адміністративно- територіальних одиниць) розглядалася як різновид державної власності (ст.

Конституція України 1996 (ст. 142) року визначає комунальну власність як самостійну форму власності, суб'єктами якої є територіальні громади села (кількох сіл у разі добровільного об'єднання у сільську громаду їх жителів), селища, міста, району в місті.

Згідно з п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання комунальної власності територіальних громад мають становити предмет окремого Закону України «Про комунальну власність», прийняття якого невиправдано зволікається вже п'ять років.

Склад комунальної власності:

- рухоме і нерухоме майно,

- доходи місцевих бюджетів та інші кошти,

- земля, природні ресурси,

- підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди,

- частка в майні підприємств,

- житловий фонд, нежитлові приміщення,

- місцеві енергетичні системи,

- громадський транспорт,

- системи зв'язку та інформації,

- заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування,

- майно, передане у комунальну власність іншими суб'єктами власності

- та будь-яке інше майно, рухомі та нерухомі об'єкти, які на праві власності належать територіальним громадам,

- а також кошти, отримані від відчуження об'єктів права комунальної власності.

Перелік об'єктів права комунальної власності територіальної громади визначає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Підстави для набуття права комунальної власності:

- передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав;

- створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

При цьому, сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право:

1) вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад;

2) на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об'єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад;

3) мати об'єкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Передача у власність територіальним громадам та у їх спільну власність об'єктів, що належать до державної власності, здійснюється відповідно до законів України у порядку, визначеному постановами Кабінету Міністрів Ук­раїни від 5 листопада 1991 р. № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» та від 1 серпня 2002 р. № 1100 «Про затвердження Тимчасового порядку

розмежування земель права державної і комунальної власності».

Пункт 3 Тимчасового порядку передбачає, що із земель права державної власності у власність територіальних громад сіл, селищ, міст передаються:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, міські сади, парки, лісо -, гідропарки, сквери, бульвари, місія знешкодження та утилізації відходів тощо);

б) землі житлової забудови, земельні ділянки під готелями, гуртожитками, а також земельні ділянки, призначені для житлової забудови згідно з містобудівною документацією;

в) землі під об'єктами соціально-культурного призначення:

- під закладами освіти - дошкільними навчальними закладами, середніми закладами освіти, закладами освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, позашкільними закладами освіти, професійно-технічними закладами освіти, комунальними і приватними вищими закладами освіти, закладами післядипломної освіти;

- під установами охорони здоров'я, соціального забезпечення - санітарно-профілактичними, лікувально-профілактичними, фізкультурно- оздоровчими, закладами охорони здоров'я (фельдшерсько-акушерськими або фельдшерськими пунктами, поліклініками, диспансерами, амбулаторіями, лікарнями, станціями швидкої медичної допомоги, аптеками, будинками - інтернатами тощо);

- під установами відпочинку - туристичними базами, дитячими та молодіжними, туристично-оздоровчими таборами, туристичними притулками, пансіонатами, базами відпочинку, мотелями, кемпінгами, яхт- клубами, стаціонарними і наметовими туристично-оздоровчими таборами, будинками рибалок і мисливців, дитячими туристичними станціями;

- під фізкультурно-спортивними спорудами - спортивними залами, басейнами, стадіонами;

- під культурно-освітніми, мистецькими установами - клубами, палацами, кінотеатрами, відеозалами, театрами, музеями, концертними залами, цирками, універсальними спортивно-видовищними залами, бібліотеками, а також культовими спорудами;

- під підприємствами торгівлі, громадського харчування та побутового і комунального обслуговування - магазинами, пунктами прийому вторинної сировини, торговельними центрами, ринками; їдальнями, кулінаріями кафетеріями, ресторанами, хімчистками, пральнями, лазнями, саунами; пожежними депо, бюро похоронного обслуговування і траурних обрядів, крематоріями і кладовищами;

- під банківськими установами, юридичними консультаціями, нотаріальними конторами, комунальними і приватними проектними та конструкторськими установами.

г) землі під об'єктами інженерного обладнання в межах населених пунктів (водопостачання і каналізації, центрального гарячого водопостачання тощо), а також об'єктами електро- і теплопостачання;

ґ) землі під під'їзними залізничними шляхами, спорудами і пристроями різних видів міжселищного і приміського транспорту для обслуговування пасажирських і вантажних перевезень, включаючи землі під станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автостоянками, мийними пунктами тощо;

д) землі таксомоторних, автобусних і тролейбусних парків, трамвайних депо і депо метрополітену;

е) земельні ділянки промислових підприємств комунальної та приватної форми власності;

є) землі під об'єктами культурної спадщини:

- під археологічними об'єктами - під городищами, курганами, залишками стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильників, культовими місцями і спорудами, мегалітами, наскельними зображеннями, ділянками історичного культурного шару, полями давніх битв, рештками життєдіяльності людини, що містяться під водою, за винятком тих, що мають національне та загальнодержавне значення;

- під історичними об'єктами - під будинками, спорудами, їх комплексами (ансамблями), окремими похованнями та некрополями, визначними місцями, пов'язаними з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів, за винятком тих, що мають національне та загальнодержавне значення;

- під об'єктами монументального мистецтва - під об'єктами на яких розташовані твори образотворчого мистецтва як самостійні (окремі), так і ті, що пов'язані з архітектурними, археологічними чи іншими пам'ятками або з утворюваними ними комплексами (ансамблями), за винятком тих, що мають національне та загальнодержавне значення;

- під об'єктами архітектури та містобудування - під історичними центрами, вулицями, кварталами, площами, архітектурними ансамблями, залишками давнього планування та забудови, окремі архітектурні споруди, а також пов'язані з ними твори монументального, декоративного та образотворчого мистецтва, за винятком тих, що мають національне та загальнодержавне значення;

ж) землі під об'єктами природно-заповідного фонду (під заказниками, пам'ятками природи, ботанічними садами, зоологічними парками, дендрологічними парками та парками - пам'ятками садово-паркового мистецтва, ландшафтними парками), які не мають загальнодержавного значення;

з) землі лісового фонду в межах населених пунктів;

й) землі під водними об'єктами місцевого значення (поверхневими водами, які знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; природними во­доймами (озерами), болотами, водотоками (річками, струмками);

і) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування;

ї) земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності і використовуються для ведення особистих селянських господарств, сінокосіння та випасання худоби, садівництва, городництва.

Рухоме і нерухоме майно, інші об'єкти права комунальної власності громадського користування, які мають важливе значення для життєзабезпечення села, селища, міста, задоволення потреб територіальної громади та для збереження історико-культурних об'єктів, визначаються територіальною громадою (відповідною сільською, селищною, міською радою) як об'єкти виключного права комунальної власності.

Об’єкти виключного права комунальної власності:

- землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико- культурного призначення;

- річки, водойми та їх береги;

- кладовища;

- пам 'ятки історії та архітектури;

- природні ландшафти та заповідники;

- інші об'єкти, перелік яких встановлює територіальна громада або відповідна рада.

Об'єкти виключного права комунальної власності не можуть бути відчужені в будь-який спосіб, а їх перелік встановлюється статутом територіальної громади або спеціальним рішенням ради.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» чітко розмежовує повноваження різних органів місцевого самоврядування щодо комунальної власності.

Виключні повноваження сільських, селищних, міських рад: (ст. 25 Закону):

1) прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права

комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади;

2) прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення;

3) створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб'єктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб);

4) вирішення відповідно до законодавства питань про створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями;

5) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

6) затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад;

7) вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу.

Виконавчі органи сільських, селищних міських рад:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад;

2) встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;

3) заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;

4) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію, подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна;

б) делеговане повноваження:

- погодження в установленому порядку кандидатур для призначення на посаду керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, які перебувають у державній власності.

Територіальні громади можуть мати спільну власність - об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій.

Структура об'єктів права спільної власності:

а) об'єкти, що задовольняють спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних та обласних рад без визначення часток територіальних громад (спільна сумісна власність);

б) об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів, які за рішенням двох або кількох територіальних громад, відповідних органів місцевого самоврядування об'єднуються на договірних засадах для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій з визначенням часток територіальних громад (спільна часткова власність).

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО ПИТАННЯ

Таким чином, Конституція України 1996 (ст. 142) року визначає комунальну власність як самостійну форму власності, суб'єктами якої є територіальні громади села (кількох сіл у разі добровільного об'єднання у сільську громаду їх жителів), селища, міста, району в місті.

Склад комунальної власності: рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів та інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частка в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, місцеві енергетичні системи та ін.