І. ПОНЯТТЯ ТА ПРИНЦИПИ МАТЕРІАЛЬНО-ФІНАНСОВОЇ ОСНОВИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Реальність місцевого самоврядування визначається в першу чергу матеріальними і фінансовими ресурсами, якими розпоряджається територіальна громада та які в сукупності становлять матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування.

Конституція України (ст. 142) до матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування відносить:

- рухоме і нерухоме майно;

- доходи місцевих бюджетів, інші кошти;

- земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах;

- об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Фінансово-економічні основи місцевого самоврядування - це сукупність правових норм, що закріплюють і регулюють суспільні відносини, пов'язані з формуванням і використанням муніципальної власності, місцевих бюджетів та інших місцевих фінансів в інтересах населення муніципальних утворень.

Принципи матеріально-фінансових основ місцевого самоврядування, які закріплені в Європейській хартії про місцеве самоврядування (ст. 9):

- органи місцевого самоврядування мають право в рамках національної економічної політики на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх функцій;

- фінансові кошти органів місцевого самоврядування відповідає наданим їм конституцією або законом;

- щонайменше частину фінансових коштів органів місцевого самоврядування має надходити від місцевих податків та зборів, ставки яких органи місцевого самоврядування мають право встановлювати в межах, визначених законом;

- фінансові системи, які складають підгрунтя ресурсів місцевих органів самоврядування, мають бути достатньо різноманітними і гнучкими, щоб слідувати, наскільки це можливо, за зміною витрат, що виникають при здійсненні компетенції місцевих органів;

- захист більш слабких (в плані фінансів) органів місцевого самоврядування передбачає запровадження процедур бюджетного вирівнювання або еквівалента заходів.

Загальні принципи формування матеріально-фінансової основи місцевого самоврядування:

1. Принцип достатності ресурсів.

Даний принцип передбачає, що при розмежуванні повноважень ресурси, передані органам місцевого самоврядування, повинні бути відповідні тим завданням, які перед цими органами поставлені.

2. Принцип використання ресурсів підвідомчій органу влади території.

Даний принцип передбачає, що при розподілі ресурсів необхідно насамперед використовувати ті з них, які є на території, підвідомчій органу влади, за яким вони закріплені. Ресурси інших територій можуть закріплюватися тут тільки в тому випадку, якщо власних ресурсів недостатньо. Повинно бути проведене суттєве підвищення ролі власних доходів місцевих бюджетів, у тому числі - місцевих податків, маючи на увазі створення передумов для переходу в довгостроковій перспективі до формування доходів бюджетів муніципальних освіті в основному за рахунок власних податків.

3. Принцип інфраструктурної цілісності.

Даний принцип вимагає комплексного підходу до питання наділення органів влади ресурсами виходячи з тих предметів відання, які визначені для даного органу влади законом. Наприклад, якщо відповідальність за системи життєзабезпечення міста віднесена до відання органів місцевого самоврядування, то й самі системи життєзабезпечення (водопровід, каналізація, сміттєпереробні заводи і т.д.) повинні передаватися у власність або ведення цих органів.

4. Принцип сприяння органів державної влади розвитку фінансово- економічних основ місцевого самоврядування.

У цих цілях органи державної влади відповідно до законодавства:

- регулюють законами порядок передачі об'єктів державної власності в муніципальну власність;

- передають органам місцевого самоврядування матеріальні та фінансові кошти, необхідні їм для здійснення окремих державних повноважень, якими можуть наділятися законом дані органи;

- забезпечують гарантії фінансової самостійності місцевого самоврядування;

- та ін.

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО ПИТАННЯ

Нині, можна стверджувати, матеріально-фінансова основа місцевого самоврядування має цілковите правове підґрунтя для свого існування. Проте на практиці ще є численні проблеми, які за великим рахунком не підлягають урегулюванню правом. Так, йдеться про зацікавленість всіх сторін, що беруть участь у формуванні та використанні матеріальних і фінансових ресурсів, зберігати їх, збільшувати, створювати умови для їх подальшого розвитку.