Стаття 129. Особливості продажу земельних ділянок державної або комунальної власності іноземним державам, іноземним юридичним особам

(Назва статті 129 із змінами, внесеними згідно із Законом N 509-VI від 16.09.2008)

1. Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Продаж земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється державними органами приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

(Частина перша статті 129 із змінами, внесеними згідно із Законами №3235-IVeid 20.12.2005, №489-Veid 19.12.2006, №107-VIeid 28.12.2007; в редакції Закону №309-Vl від 03.06.2008)

2.Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

3.Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави та територіальних громад, іноземним юридичним особам допускається за умови реєстрації іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України.

4.Іноземні держави, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність із земель державної або комунальної власності, подають клопотання до Кабінету Міністрів України.

5.Іноземні юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок, подають клопотання до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради і державного органу приватизації. До клопотання додається документ, що посвідчує право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці, копія свідоцтва про реєстрацію іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України.

(Частина п 'ята статті 129 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3235-IV від 20.12.2005, N489-Veid 19.12.2006, N107-VI від 28.12.2007; в редакції Закону N 309-VI від 03.06.2008; іззмінами, внесеними згідно із Законом N509-VIвід 16.09.2008)

6. Розгляд клопотання і продаж земельних ділянок здійснюються сільськими, селищними, міськими радами після отримання погодження Кабінету Міністрів України.

Розгляд клопотання і продаж земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюються державними органами приватизації після отримання погодження Кабінету Міністрів України.

(Частину шосту статті 129 доповнено абзацом другим згідно із Законами №3235-lV від 20.12.2005, №489-V від 19.12.2006, №107-УІвід 28.12.2007; в редакції Закону № З 09-V1 від 03.06.2008).

До частини першої. Ч. 1 ст. 129 ЗКУ передбачає особливий суб'єктний склад осіб, уповноважених приймати рішення про відчуження земельних ділянок державної власності іноземним державам та іноземним юридичним особам. Таке рішення приймається KM України за погодженням з Верховною Радою України. Продаж земельних ділянок, що пере­бувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється державними органами приватизації (якими є Фонд держмайна України та його територіальні органи) за погодженням з KM України. Правила коментованої норми щодо компетенції є спеціальними по відношенню до загальних правил, визначених ст. 122 ЗКУ. ; До розмежування земель державної та комунальної власності рішення про продаж земельних ділянок іноземним державам та юридичним особам приймається з урахуванням положень п. 12 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ. Наприклад, рішенням Київської міської ради №350/3811 від 27.10.2005 земельна ділянка була продана Сполученим Штатам Америки.

Щодо поняття іноземних юридичних осіб див. коментар до ч. 2 ст. 82 ЗКУ.

Згідно зі ст. 85 ЗКУ, іноземні держави мають право набувати у власність земельні ділянки "для розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв та інших, прирівняних до них, організацій відповідно до міжнародних договорів".

Слід наголосити, що процедура, передбачена коментованою статтею, в силу вимог ч. 4 ст. 82 ЗКУ, поширюється також і на т.з. "спільні підприємства" (див. коментар до ч. 4 ст.

82 ЗКУ).

До частини другої. Продаж земельних ділянок комунальної власності іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється місцевими радами, що мають право відповідно до глави 2, ст.

83 ЗКУ розпоряджатись такими земельними ділянками. Проте на даний час землі комунальної власності в Україні відсутні, місцеві ради здійснюють розпо­рядження землями державної власності в межах населених пунктів відповідно до правил п. 12 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ.

Передумовою прийняття рішення має бути отримання погодження KM України у формі розпорядження (ч. З ст. 53 ЗУ "Про Кабінет Міністрів України"). Прикладом такого акту є роз­порядження KM від 27.06.2006 №433-р "Про погодження продажу земельної ділянки").

До частини третьої. Щодо поняття іноземної юридичної особи див. коментар до ч. 2 ст. 82 ЗКУ.

Чинним законодавством України передбачено обов'язкову реєстрацію представництв нерезидентів в якості платників податку на прибуток підприємств (п. 2.5. ст. 2 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств"). Хоча реєстрація постійного представництва іноземної юридичної особи (у Міністерстві зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі) передбачена також ч.ч. 16,18 ст. 5 ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність", які є формально чинними, відповідно до ст. 22.20 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", "\у\ зв'язку з введенням обоє 'язковоїреєстрації постійних представництв нерезидентів в якості платників податку державна реєстрація таких постійних представництв нерезидентів з моменту набрання чинності цим Законом не застосовується у тому числі в Міністерстві зовнішніх економічних зв 'язків та торгівлі України або інших органах державної влади". Таким чином, достатньо реєстрації представництва як платника податку.

До частини четвертої. Закон обмежується вказівкою на те, що "Щноземні держави, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність із земель державної або комунальної власності, подають клопотання до Кабінету Міністрів України". Цим правове регулювання відповідних відносин вичерпується.

Наведене положення далеке від міжнародної практики вирішення питань про продаж земельних ділянок іноземним державам, що базується на положеннях Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18.04.1961. Згідно із Конвенцією, продаж земельних ділянок зазвичай відбувається на підставі міжнародних угод на умовах взаємності без "клопотань іноземної держави" (див., зокрема, Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Словацької Республіки про розміщення і обслуговування дипломатичних представництв України в Словацькій Республіці та Словацької Республіки в Україні, затверджену ПКМ №133 від 04.02.2004, яка передбачає передачу 2-х ділянок у власність Словацької сторони "за умовну плату 1 долар США", враховуючи, що за таку ж плату Україні в Словаччині також будуть передані дві ділянки).

До частини п'ятої. Відповідно до ч. 2 ст. 82 ЗКУ іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення, у т.ч. "у межах населених пунктів у разі придбання об 'єктів нерухомого майна та для спорудження об 'єктів, пов 'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні".

На наш погляд, хоча коментована норма передбачає, що до клопотання додається "доку­мент, що посвідчує право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташовані на цій земельній ділянці", в сукупності із процитованою вище ч. 2 ст. 82 ЗКУ цю вимогу не можна тлумачити як таку, що вимагає для купівлі земельної ділянки обов'язково мати на земельній ділянці певне нерухоме майно. Тому "документ, що посвідчує право власності на нерухоме майно", має додаватися лише у тих випадках, коли таке майно наявне. Якщо земельна ділянка набувається "для спорудження об'єктів, пов 'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні", такі документи можуть не подаватися.

Щодо документів, що можуть посвідчувати право власності на нерухоме майно, див. коментар до ч. 2 ст. 128 ЗКУ.

Крім цього, до клопотання додається копія свідоцтва про реєстрацію іноземною юри­дичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України (див. коментар до ч. 3). Щодо визначення органу, до якого слід подавати клопотання, див. коментар до ч. 1 ст. 129 ЗКУ.

До частини шостої. Надання земельної ділянки може відбутися тільки після отримання погодження KM України, тому перед цим відповідний орган повинен прийняти рішення про направлення запиту до KM України. Див. наприклад, запит щодо отримання погодження KM України від Київради, оформлений Рішенням №190/3281 від 09.03.2006 "Про питання погодження з Кабінетом Міністрів України продажу земельних ділянок".

<< | >>
Источник: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України. - К., 2009. - 496 с.. 2009

Еще по теме Стаття 129. Особливості продажу земельних ділянок державної або комунальної власності іноземним державам, іноземним юридичним особам:

  1. Стаття 128. Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам
  2. Стаття 127. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них
  3. Стаття 134. Обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах)
  4. § 7. Право власності на землю іноземних громадян, іноземних юридичних осіб та іноземних держав
  5. Стаття 123. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування
  6. Стаття 117. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність та земель­них ділянок комунальної власності у державну власність
  7. § 4. Умови і порядок надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування та в оренду
  8. Право державної та комунальної власності
  9. Право державної та комунальної власності.
  10. Стаття 85. Право власності на землю іноземних держав
  11. 3.1. Землеустрій як правова форма розмежування земель державної та комунальної власності у населених пунктах
  12. Глава 20 Продаж земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів
  13. Глава 21 Продаж земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах
  14. ПОЛОЖЕННЯ про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій
  15. Які особливості правового становища іноземних осіб у цивільному процесі?
  16. Глава 30. ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ІНОЗЕМНИХ СУДІВ В УКРАЇНІ. ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНИХ ОСІБ
  17. § 6. Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах
  18. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ З ІНОЗЕМНИМ ЕЛЕМЕНТОМ
  19. ПОЛОЖЕННЯ про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора
  20. Стаття 415. Виконання судових доручень іноземних судів і звернення судів України з дорученнями до іноземних судів
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -