<<
>>

Стаття 63. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчис­лена вартість).

1. Для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вар­тість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інфор­мація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:

1) вартості матеріалів і витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних това­рів.

Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що та­кі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосову­ються в країні, де ці товари виробляються;

2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються вироб­никами у країні експорту для експорту в Україну;

3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транс­портування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, ви­трат на страхування цих товарів.

2. Посадова особа органу доходів і зборів не може вимагати або примушувати будь-яку осо­бу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості. Інформація, подана виробником това­рів для цілей визначення митної вартості згідно з положеннями цієї статті, може бути перевіре­на в країні-виробникові товарів уповноваженими органами України за згодою виробника і за умови повідомлення заздалегідь уряду країни-виробника товарів та за відсутності заперечень проти такої перевірки.

Як загальне правило митна вартість визначається за методом, передбаченим статтею 63, на основі інформації, наявної в Україні. Проте для визначення митної вартості таким методом може бути необ­хідне вивчення витрат на виробництво товарів, що оцінюються, та іншої інформації, яку слід одержа­ти за межами України.

Крім того, у більшості випадків виробник товарів перебуває поза межами юрисдикції органів влади України. Використання методу визначення митної вартості відповідно до статті 63, зазвичай, буде обмежуватися тими випадками, коли покупець і продавець пов’язані між со­бою, а виробник готовий надати органам влади України необхідні калькуляції собівартості та забез­печити можливість будь-якої подальшої перевірки, яка може виявитися необхідною.

Термін «вартість» відповідно до пункту 1 частини першої статті 63 має визначатися на основі ін­формації про виробництво оцінюваних товарів, яка надається виробником або від його імені. Ця ін­формація повинна базуватися на комерційних розрахунках виробника за умови, що такі розрахунки не суперечать загальновизнаним принципам бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються.

Термін «вартість» відповідно до пункту 1 частини першої статті 63 включає вартість елементів, зазначених у підпунктах «б» та «в» пункту 1 частини десятої статті 58. Він також включає розподіле­ну належним чином вартість будь-якого елемента, зазначеного в пункті 2 частини десятої статті 63, який був прямо або опосередковано поставлений покупцем для використання у зв’язку з виробницт­вом імпортованих товарів. Вартість елементів, зазначених у підпункті «г» пункту 2 частини десятої статті 63, які вироблені в Україні, повинна включатися тільки тоді, якщо такі елементи віднесені на рахунок виробника. Слід розуміти, що ніякі кошти або вартість елементів, про які йдеться в цьому підпункті, не повинні рахуватися двічі при визначенні вартості за методом, передбаченим статтею 63.

Терміни «загальні витрати» та «обсяг прибутку», про які йдеться в пунктах 2, 3 частини першої статті 63, повинні визначатися на основі інформації, наданої виробником або від його імені, якщо да­ні виробника є сумісними з тими, які, як правило, відображаються в продажах товарів того самого класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками в країні експорту для екс­порту до України.

«Загальні витрати» та «обсяг прибутку» повинні враховуватися в цілому. Це означає, якщо в пев­ному конкретному випадку обсяг прибутку виробника є низьким, а загальні витрати виробника є ви­сокими, то обсяг прибутку та загальні витрати виробника, взяті разом, все ж можуть бути сумісними з тими, що відображаються при продажах товарів того самого класу або виду. Наприклад, товар впер­ше надходить на ринок в Україну, а виробник погодився на нульовий чи низький прибуток з метою компенсації високих загальних витрат, пов’язаних із початком збуту.

Якщо виробник може довести, що він отримує низький прибуток від продажів імпортних товарів через конкретні комерційні обставини, то дані про фактичний прибуток виробника мають братися до уваги за умови, що виробник пред’являє обґрунтовані комерційні підстави для їх підтвердження і ці­нова політика виробника відображає звичайну цінову політику у відповідній галузі промисловості. Наприклад, виробники були змушені тимчасово знизити ціни через непередбачений спад попиту або коли вони продають товари з метою доповнення асортименту товарів, які виробляються в Україні, та погоджуються на низький прибуток для збереження конкурентоспроможності.

Якщо власні дані виробника щодо обсягу прибутку та загальних витрат не сумісні з тими, які, як правило, відображаються при продажах товарів того самого класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками в країні експорту для експорту до України, то обсяг прибутку та за­гальних витрат може базуватися на відповідній інформації, відмінній від тієї, що надається виробни­ком товарів або від його імені.

Якщо для цілей визначення митної вартості використовується інша інформація, ніж та, що надана виробником або від його імені, органи доходів і зборів повинні проінформувати імпортера, якщо останній того вимагає, про джерело такої інформації, використані дані та розрахунки, які базуються на таких даних, з дотриманням конфіденційності інформації відповідно до положень статті 56.

Термін «загальні витрати», про який ідеться в пункті 2 частини першої статті 63, охоплює прямі й непрямі витрати на виробництво та продаж товарів на експорт, які не включені згідно з пунктом 1 ча­стини першої статті 63.

Належність певних товарів до «того ж класу або виду», що й інші товари, повинна визначатися в кожному конкретному випадку з урахуванням відповідних обставин. При визначенні звичайних при­бутків і загальних витрат відповідно до положень статті 63 повинні вивчатися продажі на експорт до України найвужчої групи або асортименту товарів, який включає товари, що оцінюються, і для яких може бути надана необхідна інформація. Для цілей статті 63 «товари того ж класу або виду» повинні бути з тієї самої країни, що й товари, які оцінюються.

<< | >>
Источник: Митний кодекс України: практичні аспекти : навчально-методичний посібник / ред. кол. : А. Д. Войцещук, І. О. Іващук, А. І. Крисоватий, О. М. Омельчук, П. В. Пашко та ін. - Терно­піль : ТНЕУ,2016. - 516 с.. 2016

Еще по теме Стаття 63. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчис­лена вартість).:

  1. Стаття 62. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості.
  2. Стаття 58. Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
  3. Стаття 57. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.
  4. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування
  5. Стаття 59. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.
  6. Стаття 60. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогіч­них) товарів.
  7. Стаття 66. Порядок визначення митної вартості товарів, що вивозяться за межі митної те­риторії України.
  8. Стаття 54. Контроль правильності визначення митної вартості товарів.
  9. Стаття 51. Визначення митної вартості товарів, що переміщуютьсячерез митний кордон України.
  10. Глава 9. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування
  11. Стаття 65. Порядок визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митних режимів, відмінних від митного режиму імпорту.
  12. Заявления митної вартості товарів
  13. Стаття 55. Коригування митної вартості товарів.
  14. Стаття 52. Заявлення митної вартості товарів.
  15. 7.2. Визначення митної вартості
  16. Стаття 61. Застереження щодо умов застосування методів визначення митної вартості то­варів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогі­чних) товарів.
  17. Поняття, функції і цілі митної вартості товарів
  18. Глава 10. Визначення митної вартості товарів,що переміщуються через митний кордон України в митних режимах, відмінних від митного режиму імпорту
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -