Стаття 57. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.

1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного ре­жиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

2. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну терито­рію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вар­тість операції).

3. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

4. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

5. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

6. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не мо­же бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

7. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосо­вуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

8. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визна­чається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Дана стаття встановлює, яким чином має визначатися митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України в митному режимі імпорт. Проте, відповідно до ст. 65 Кодексу для товарів, що ввозяться і декларуються в інших митних режимах, що передбачають сплату митних платежів, митна вартість товарів визначається із застосуванням одного з шести методів, які визначені коменто­ваною статтею.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України в митному режимі імпорт, поділені на основний та другорядні, такий розподіл методів передбачено і Модернізо­ваним митним кодексом ЄС.

Основним визначено метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вар­тість операції). Основний метод визначення митної вартості, визначений у статті 58, застосовується тоді, коли умови, передбачені в ній, виконано.

Якщо митна вартість не може бути визначена відповідно до положень статті 58 «Метод визна­чення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість опера­ції)», то вона має бути визначена шляхом послідовного використання методів, передбачених статтями 58-64 Кодексу.

Відповідно до статті 57 Кодексу застосуванню другорядних методів передує процедура консуль­тацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з по­ложеннями статей 59 і 60 Кодексу. В ході таких консультацій орган доходів і зборів та декларант мо­жуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наприклад, може статися так, що імпортер володіє інформацією про митну вар­тість ідентичних або подібних імпортованих товарів, якої безпосередньо не має в органу доходів і зборів.

Факт проведення консультацій і результати таких консультацій фіксуються посадовою особою органу доходів і зборів, яка їх провела, на зворотному боці декларації митної вартості або у відповід­ному журналі та засвідчуються підписом декларанта, з яким було проведено таку консультацію.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статті 59 і 60 Кодексу митна вартість товару визначається органом доходів і зборів на під­ставі наявних у нього відомостей згідно із законодавством, зокрема, з використанням інформації бір­жових організацій про ціни на сировину й матеріали, які є складовими оцінюваного товару, та інфор­мації про розрахунки співвідношення вартості сировини (матеріалів, комплектуючих) та готової про­дукції, надіслані Держмитслужбою.

Як виняток, може змінюватися послідовність застосування лише четвертого (стаття 62 Кодексу) та п’ятого (стаття 63 Кодексу) методів визначення митної вартості. Якщо декларант не вимагає, щоб порядок використання статей 62 і 63 був зворотним, то слід дотримуватися звичайного порядку по­слідовності.

Якщо митна вартість не може бути визначена згідно з положеннями статей 58-63, то вона пови­нна визначатися відповідно до положень статті 64 за резервним методом.