Стаття 62. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості.

1. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповнова­женої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

2. У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартос­ті товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або іден­тичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбіль­ших загальних кількостях покупцю, який не є пов’язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони мо­жуть бути виділені, таких компонентів:

1) витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи зви­чайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв’язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду. Товара­ми одного класу та виду є товари, які підпадають під групу або спектр товарів, що виробляють­ся конкретною галуззю чи сектором промисловості й включають ідентичні або подібні (анало­гічні) товари. Термін «товари того ж класу або виду» включає товари, імпортовані з тієї ж краї­ни, що й оцінювані товари, а також товари, імпортовані з інших країн.

Сума прибутку і загальних витрат, до яких належать прямі та непрямі витрати, пов’язані зі збутом зазначених товарів, повинна братися в цілому. Числове значення витрат для цілей ви­рахування цієї суми визначається на основі інформації, поданої декларантом або уповноваже­ною ним особою, якщо тільки ця інформація не є несумісною з даними, одержаними при про­дажу в Україні ввезених (імпортованих) товарів того ж класу або виду.

При визначенні комісійних або звичайних прибутків і загальних витрат віднесення товарів до «товарів того ж класу або виду» повинно здійснюватися у кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні обставини;

2) звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспорту­вання, страхування, та інших пов’язаних з такими операціями витрат;

3) сум податків, що підлягають сплаті в Україні у зв’язку з ввезенням (імпортом) чи прода­жем (відчуженням) товарів.

3. У разі якщо ні оцінювані, ні ідентичні чи подібні (аналогічні) товари не продаються в Україні одночасно або в час, максимально наближений до дати ввезення оцінюваних товарів в Україну, митна вартість таких товарів визначається на основі ціни одиниці товару, за якою відповідно оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) з оцінюваними товари продаються в Україні в кількості, достатній для встановлення ціни за одиницю такого товару, у такому ж стані, в якому вони були ввезені, на найбільш ранню дату після ввезення товарів, які оціню­ються, але до сплину 90-денного строку.

4. У разі відсутності випадків продажу оцінюваних, ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів у такому ж стані, в якому вони перебували на день ввезення в Україну, на вимогу де­кларанта або уповноваженої ним особи митна вартість таких товарів визначається на основі ціни одиниці товару, за якою зазначені товари продаються в Україні після подальшої обробки (переробки) найбільшою партією особам, не пов’язаним з особами, у яких вони купують такі товари. При цьому робляться відповідні поправки на вартість, додану такою обробкою (пере­робкою), та вирахування, передбачені пунктами 1-3 частини другої цієї статті.

5. Вирахування вартості, доданої подальшою обробкою (переробкою), повинні ґрунтуватися на даних, які є об’єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та на­лежать до вартості такої роботи.

6. Положення частини четвертої цієї статті не застосовуються у разі, якщо:

1) у результаті подальшої обробки ввезені товари втрачають свою ідентичність, крім випа­дків, коли, незважаючи на втрату ідентичності ввезених товарів, величина вартості, доданої обробкою, може бути точно визначена;

2) ввезені товари зберігають свою ідентичність, але становлять настільки незначний відсо­ток продажу їх в Україні, що використання цього методу оцінювання буде невиправданим.

7. Можливість застосування положень частини четвертої цієї статті визначається в кожно­му конкретному випадку залежно від конкретних обставин.

Положеннями цієї статті зазначено, що у разі, якщо ні оцінювані, ні ідентичні чи подібні (анало­гічні) товари не продаються в Україні одночасно або в час, максимально наближений до дати ввезен­ня оцінюваних товарів в Україну, митна вартість таких товарів визначається на основі ціни одиниці товару, за якою відповідно оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) з оцінюваними товари продаються в Україні в кількості, достатній для встановлення ціни за одиницю такого товару, в тому ж стані, в якому вони були ввезені, на найбільш ранню дату після ввезення товарів, які оцінюються, але до закінчення 90 днів після їх ввезення.

Термін «ціна одиниці товару, за якою... товари продаються найбільшою партією» означає ціну, за якою найбільша кількість одиниць продається особам, не пов’язаним з особами, у яких вони купують такі товари на першому комерційному продажу після ввезення.

Приклад 1. Товари продаються за прейскурантом, який передбачає зниження ціни за одиницю товару у випадку здійснення покупки в більших кількостях.

Найбільша кількість одиниць, проданих за певною ціною, як видно з таблиці, дорівнює 80. Таким чином, ціна за одиницю в найбільшій партії дорівнює 90.

Приклад 2.

Приклад 3. Різні кількості продаються за різними цінами.

а) Продаж________________________________________________________________

б) Усього

У цьому прикладі найбільша продана кількість одиниць складає 65, таким чином, ціна за одини­цю в найбільшій сукупній кількості становить 90.

Будь-який продаж в Україні, як це визначено вище, особі, яка здійснює поставки прямо або опо­середковано, безкоштовно або за зниженою ціною, для використання у зв’язку з виробництвом і про­дажем на експорт імпортних товарів, будь-яких елементів, зазначених у пункті 2 частини десятої статті 59 Кодексу, не береться до уваги при встановленні ціни за одиницю для цілей статті 62 Кодек­су.

Слід зазначити, що «прибутки та загальні витрати», про які йдеться в статті 62, повинні врахову­ватися в цілому.

Визначення звичайного прибутку та загальних витрат відповідно до положень статті 62 повинно здійснюватися із використанням загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку в Україні, ви­значення звичайного прибутку та загальних витрат відповідно до положень Тлумачних приміток до Угоди - із використанням загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку країни виробництва. Визначення витрат, доданих в країні ввезення, буде здійснюватися з використанням інформації, яка підготовлена у спосіб, сумісний із принципами бухгалтерського обліку, визнаними в Україні.

Термін «загальні витрати» включає прямі та непрямі витрати, пов’язані зі збутом зазначених то­варів.

Місцеві податки, які підлягають сплаті за результатом продажу товарів, для яких віднімання не робиться відповідно до положень пункту 3 частини другої ст. 62, віднімаються згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 62.

При визначенні комісійних або звичайних прибутків і загальних витрат згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 62 питання про те, чи певні товари є «того самого класу або виду», що й інші товари, повинно визначатися в кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні об­ставини. Повинні бути вивчені продажі в Україні найвужчої групи або спектра імпортних товарів то­го самого класу або виду, який включає товари, що оцінюються, для яких може бути надана необхід­на інформація. Для цілей статті 62 «товари того ж класу або виду» включають товари, імпортовані з тієї самої країни, що й товари, які оцінюються, а також товари, ввезені з інших країн.

Для цілей частини третьої статті 62 «найбільш ранньою датою» є дата, до якої продажі імпортних товарів або ідентичних, чи подібних імпортованих товарів здійснюються у достатній кількості для встановлення ціни за одиницю.

Якщо використовується визначення митної вартості відповідно до вимог, викладених у частині четвертій статті 62, то віднімається вартість, що додана подальшою обробкою, яка ґрунтується на об’єктивних даних, які піддаються обчисленню та відносяться до вартості такої роботи. Прийняті 103

промислові формули, рецепти, рекомендації, норми та інша галузева практика мають становити ос­нову для обчислень.

7.9. Визнається, що визначення митної вартості відповідно до вимог, викладених у частині четве­ртій статті 62, як правило, не застосовуються, якщо в результаті подальшої обробки імпортні товари втрачають свою ідентичність. Проте можливі випадки, коли (хоча ідентичність імпортних товарів і втрачається) вартість, додана обробкою, може бути точно визначена без необгрунтованих складнос­тей. З іншого боку, можуть також бути випадки, коли імпортні товари зберігають свою ідентичність, але становлять настільки незначний процент товарів, проданих в Україні, що використання цього ме­тоду буде невиправданим.

З урахуванням вищезазначеного, кожна така ситуація повинна розглядатися на підставі кожного конкретного випадку.