Загальна характеристика державних та місцевих запозичень

Поняття державних та місцевих запозичень розглядають в економіч­ному та правовому аспектах. Економічна сутність державних та місце­вих запозичень полягає в залученні тимчасово вільних коштів юридич­них і фізичних осіб.

З юридичної точки зору державні та місцеві запозичення - це урегу­льовані правовими нормами суспільні відносини щодо акумуляції дер­жавою, органами місцевого самоврядування тимчасово вільних коштів юридичних та фізичних осіб на умовах добровільності, строковості, від- платності з метою покриття бюджетного дефіциту, регулювання грошо­вого обігу. Здійснення державних і місцевих запозичень призводить до утворення державного (або місцевого) боргу.

Розрізняють дві форми запозичень: публічні (державні, місцеві) та при­ватні (банківські). Залежно від позичальника державний (та місцевий) борг складається з усіх випущених і непогашених зобов’язань, що виника­ють на підставі законодавства або договору гарантій за кредитами.

Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запози­чень належить державі в особі члена Кабінету Міністрів України. Вер­ховна Рада АРК та міські ради мають право здійснювати місцеві вну­трішні запозичення. Місцеві зовнішні запозичення можуть здійснювати лише ВР АРК, Київська, Севастопольська, міські ради міст обласного значення. При цьому місцеві зовнішні запозичення шляхом отримання кредитів (позик) від міжнародних фінансових організацій можуть здій­снювати всі міські ради.

Право на здійснення місцевих запозичень належить АРК, територи- альній громаді міста в особі керівника місцевого фінансового органу за дорученням ВР АРК, міської ради.

Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати юридичним чи фізичним особам кредити з бюджету.

2.