Загальна характеристика місцевого самоуправління в Україні. Закон України "Про місцеве самоврядування "
У період існування України в складі СРСР навіть саме поняття місцевого самоврядування як форми самоорганізації територіальних громад чи колективів було вилучене з ужитку. Фактичне відродження місцевого самоврядування в Україні почалося після ухвалення 7 грудня 1990 р. Закону «Про місцеві Ради народних депутатів УРСР та місцеве самоврядування». Надзвичайно важливе значення для розвитку самоврядування також мало прийняття Закону України «Про формування місцевих органів влади і самоврядування» від 3 лютого 1994р., Закону України «Про вибори депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних Рад» від 24 лютого 1994р., Конституційного Договору «Про
93
державну владу і місцеве самоврядування в Україні» від 8 червня 1995р.
У Конституції України від 28 червня 1996 р. місцевому самоврядуванню присвячено весь розділ XI (ст. 140146), а також про нього йдеться в певних статтях інших розділів. Принципове значення має ст. 7, якою визнається і гарантується місцеве самоврядування як елемент демократичного конституційного ладу. Конституція є правовою основою побудови системи місцевого самоврядування, організації і діяльності його органів.
Серед новел Конституції у галузі місцевого самоврядування слід відзначити закріплення: ролі територіальної громади як природної асоціації жителів сіл (об'єднань сіл), селищ і міст як організаційної основи всієї системи місцевого самоврядування; фінансових гарантій місцевого самоврядування з боку держави, яка має брати участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансове підтримувати і компенсувати певні витрати, що виникли внаслідок рішень органів державної влади; ролі місцевого самоврядування як гаранта прав і свобод громадян.
З прийняттям Верховною Радою України 21 травня 1997 р.
Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» депутати і працівники місцевих Рад отримали нову правову основу для своєї діяльності. Цей Закон закріплює недержавний статус органів місцевого самоврядування, що відповідає положенням Всесвітньої Декларації місцевого самоврядування і Європейської Хартії про місцеве самоврядування.Ст. 2 цього Закону визначає місцеве самоврядування як гарантоване державою право та реальну здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Територіальні громади розуміються як природні асоціації жителів сіл, селищ, міст,
що реалізують право самостійно вирішувати питання місцевого значення як безпосередньо (шляхом проведення референдумів), так і через сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи, а також через районні й обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.