1. Загальна характеристика державного управління міжгалузевими сферами

На цей час державне управління в Україні фактично здійснюється як у межах окремих галузей економічного, соціального і т. п. розвитку, так і в міжгалузевих сферах, тобто у сферах суспільних відносин, які не збігаються із зазначеними галузями і поширюються на кілька або всі такі галузі.

У чинному законодавстві немає положень, спеціально присвячених розмежуванню галузевих і міжгалузевих засад державного управління. Водночас розмежовується, як правило, статус органів галузевого й міжгалузевого характеру. При цьому прийнято вважати, що для міністерств встановленою сферою діяльності є здійснення галузевого, а також функціонального управління, а інші центральні органи виконавчої влади (державні комітети, служби і т. д.) переважно здійснюють міжгалузеве управління.

Головне, зрозуміло, полягає не в різних назвах цих органів, а у відмінностях їхніх повноважень, а отже, і функцій. З огляду на це сутність міжгалузевого управління вбачається у тому, що його здійснюють органи, які перебувають у позавідомчому становищі, тобто стоять «над» (або «між») відповідними галузями управління і відповідними керованими об'єктами. Основні надвідомчі повноваження за своїм юридичним змістом різні: це можуть бути і видання правових актів, обов'язкових до виконання галузевими органами, і здійснення контрольно-наглядових функцій, і застосування заходів державного примусу.

Суб'єктами міжгалузевого управління є не лише державні комітети, а й інші центральні органи виконавчої влади. Наприклад, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України[36] здійснює на колегіальній основі міжгалузеву координацію питань, що належать до її компетенції, а також функціональне регулювання у відповідній сфері діяльності.

Це означає, що для органів міжгалузевого управління конкретною цариною діяльності (на відміну від галузевих органів) є виконання спеціалізованих міжгалузевих функцій координаційного й регулятивного характеру. Як приклад можна навести витяг із Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища, яке здійснює управління та регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, вітворення та охорони природних ресурсів, геологічного вивчення надр, забезпечення екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, організації охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, формування, збереження та використання екологічної мережі[37].

Функціональна спеціалізація органів міжгалузевого управління відображається у їхній назві (наприклад, Державний комітет статистики — функція статистичного обліку). Але повне уявлення про функціональний напрям діяльності можна отримати тільки за допомогою аналізу правового статусу цих органів виконавчої влади.

Варто зазначити, що під міжгалузевим управлінням не можна розуміти діяльність усіх без винятку органів, які виконують у більшому або меншому обсязі функції й повноваження міжгалузевого характеру Тому орієнтуватися потрібно на діяльність тих із них, які, не втрачаючи ознаки міжгалузевої компетенції, у той же час характеризуються поширенням її на всі (або на більшість) галузі управління.

Це, наприклад, діяльність із управління державним майном, котре, як відомо, поділено між центральними органами й частково віднесено до відання місцевих органів. Вочевидь, у даному випадку може йтися про управлінський вплив на всі галузі і сфери, у рамках яких існує й відповідним чином використовується державне майно. Це також і управлінська діяльність у галузі статистики, технічного регулювання і споживчої політики, матеріальних резервів тощо. За своєю управлінською сутністю органи, які діють у названих сферах, виступають справжніми суб'єктами міжгалузевого управління.