§ 1. Загальна характеристика правової природи Національного банку України

У системі центральних органів виконавчої влади України особ­ливе місце займає Національний банк України. Під правовим по­ложенням центрального банку слід розуміти роль і місце його в системі інших державних органів, які закріплені на законодавчому рівні.

Перехід України до ринкової економіки, створення в державі ефективного фінансово-кредитного механізму зумовили необхід­ність утворення в 1991 р. НБУ, який має відігравати важливу роль у проведенні державної грошово-кредитної політики та ста­білізації національної валюти, в організації та функціонуванні банківської системи України та фінансового ринку в державі. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» НБУ є центральним банком держави, особливим цент­ральним органом державного управління, юридичний статус, за­вдання, функції, повноваження і принципи організації якого ви­значаються чинним законодавством.

НБУ як державний банк разом із філіями становить перший рі­вень банківської системи України і є свого роду «банком банків», який виконує базові функції кредитної і резервної систем та об­слуговує виконання Державного бюджету країни.

НБУ є єдиним емісійним центром держави, якому належить мо­нопольне право на випуск грошей в обіг на території країни. Він про­водить єдину державну політику у сфері грошового обігу, кредит-

ного і валютного регулювання, забезпечує стабільність національ­ної грошової одиниці, організовує міжбанківські розрахунки.

Національний банк забезпечує накопичення та зберігання зо­лотовалютних резервів держави, є зберігачем державного золотого запасу, а також дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, інших коштовностей. НБУ з метою безпеки і фінансової стабільності ко­ординує діяльність банківської системи в цілому, здійснює функції банківського регулювання і нагляду за діяльністю банків, прова­дить ліцензування банківської діяльності та операцій у передба­чених законом випадках.

НБУ приймає на зберігання кошти Державного бюджету Украї­ни та позабюджетних фондів, виконує операції з обслуговування державного боргу, пов'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними, підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності національної грошової оди­ниці. НБУ заборонено надавати прямі кредити як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування витрат Державного бю­джету України. НБУ представляє інтереси держави у відносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних банках та ін­ших фінансово-кредитних організаціях, де міждержавне співробіт­ництво передбачено на рівні центральних банків, має право брати участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до міжнародних договорів, учасниками яких є Україна.

Важливе значення для характеристики правової природи НБУ має економічна самостійність центрального банку країни. НБУ функціонує як економічно самостійний орган, який здійснює видат­ки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених чинним законодавством випадках - також за раху­нок Державного бюджету України. НБУ є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні.

Згідно з принципом незалежності НБУ не допускається втру­чання органів державної влади чи їх посадових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради НБУ чи Правління НБУ чи службовців Національного банку інакше, як у межах, визначених Конституцією України та Законом України «Про Національний банк України».

НБУ не відповідає за зобов'язаннями органів державної вла­ди, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями

Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно бе­руть на себе такі зобов’язання. НБУ не відповідає за зобов’язан­нями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов’язан­нями НБУ, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов’язання.

НБУ може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також свої представництва за кордоном. НБУ, його установи, філії та представництва мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. НБУ як суб’єкт права характеризується складною майновою і фінансовою структурою. іМайно НБУ складається із фондів, основних і оборот­них коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображаєть­ся в самостійному балансі НБУ.

Джерелом формування майна НБУ є статутний капітал, а також доходи, одержані від банківської діяльності, та інші джерела не заборонені законодавством. Статутний капітал НБУ створювався за рахунок коштів держави і слугує забезпеченням його зобов’я­зань. Статутний капітал НБУ є державною власністю і його розмір становить 10 млн грн. Розмір статутного капіталу може бути збіль­шений за рішенням Ради НБУ. Джерелами формування статутного капіталу НБУ є доходи його кошторису, а за необхідністю - Дер­жавний бюджет України.

Доходи НБУ утворюються за рахунок отримання відсоткових доходів за розміщення вкладень, надання кредитів банкам, опера­цій з банками та клієнтами, операцій з цінними паперами, продажу валюти інших держав та проведення інших операцій.

Основним показником госпрозрахункової діяльності НБУ є прибуток, хоч одержання прибутку не є метою його діяльності. Заплановані доходи та витрати НБУ відображуються в кошторисі його доходів і витрат.

Національний банк щорічно складає кошторис доходів та ви­трат, який повинен забезпечувати виконання Національним бан­ком його функцій, установлених Конституцією України та Зако­ном України «Про Національний банк України».

Національний банк включає до кошторису доходів та витрат прогнозовані доходи, а також прогнозовані витрати, в тому числі амортизаційні відрахування, резерви під знецінення активів та ін­вестиції, що спрямовуються на забезпечення діяльності Національ­ного банку.

Національний банк відображає доходи та витрати, визначає прибуток (збитки) та складає фінансову звітність відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності.

Національний банк створює загальні резерви, які використову­ються на покриття його збитків, резерв переоцінки, який викорис­товується на покриття нереалізованих витрат, а також інші резерви.

У разі недостатності коштів загальних резервів перевищення витрат Національного банку над його доходами компенсується за рахунок коштів Державного бюджету України, наступного за звіт­ним року.

Згідно із ст. 133.4 Податкового кодексу України Національний банк України здійснює розрахунки з Державним бюджетом України відповідно до Закону України «Про Національний банк України».

НБУ утворює основні фонди та фонди загального призначення.

Основними фондами НБУ є статутний і резервний.

Статутний фонд є забезпеченням зобов’язань НБУ. Резервний фонд використовується для покриття балансових втрат НБУ.

До фондів загального призначення НБУ належать:

а) спеціальний резервний фонд переоцінювання активів і паси­вів золотовалютного резерву;

б) резерв для переоцінювання власності банку;

в) резерв на покриття змін обмінного курсу;

г) інші фонди (включаючи фонди пенсійного забезпечення та медичного страхування).

Відповідно до ст. 72 Закону України «Про Національний банк України» НБУ сплачує податки згідно із законами України з пи­тань оподаткування.

НБУ забезпечує ефективність та надійність платіжної системи, встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб, відіграє провідну роль у процесі ство­рення та впровадження національної системи масових електронних платежів (СЕП). Із січня 1994 р. НБУ запровадив автоматизовану систему міжбанківських розрахунків з використанням прогресив­них комп’ютерних технологій, до якої нині залучена вся банківська система України. З листопада 2006 р. у промислову експлуатацію впроваджено систему електронних міжбанківських платежів нового покоління СЕП-2, яка прийшла на зміну СЕП. СЕП-2 стала єдиною системою міжбанківських розрахунків, яка здійснює перекази як у файловому режимі, так і в режимі реального часу.

діють регіональні розрахункові палати, які об’єднуються в загально­державну мережу розрахункових палат України. Ця система обслу­говується комплексом програмно-технічних засобів, що забезпечу­ють обмін електронними документами, їх перевірку, аналіз, захист від несанкціонованого втручання.

НБУ наділений спеціальною правоздатністю. Це означає, що НБУ в своїй діяльності має деякі обмеження. Зокрема, йому забо­ронено бути акціонером або учасником банків та інших підпри­ємств, установ і здійснювати операції з нерухомістю, крім тих, що пов’язані із забезпеченням діяльності НБУ та його установ, займа­тися торгівельною діяльністю, виробничою, страховою та іншими видами, що не відповідають функціям НБУ.

Національний банк не має права надавати кредити в націо­нальній та іноземній валюті як прямо, так і опосередковано через державну установу, іншу юридичну особу, майно якої перебуває у державній власності, на фінансування витрат Державного бюдже­ту України.

Національний банк не має права купувати на первинному рин­ку цінні папери, емітовані Кабінетом Міністрів України, держав­ною установою, іншою юридичною особою, майно якої перебуває у державній власності.

Чинним законодавством встановлено, що НБУ підзвітний Пре­зиденту України та Верховній Раді України в межах їхніх консти­туційних повноважень, однак у системі органів виконавчої влади він має автономний статус, діє самостійно і не залежить від орга­нів державної влади у вирішенні питань, що належать до компетен­ції центрального банку. Такий правовий статус НБУ забезпечує йому самостійність у проведенні єдиної державної грошово-кре­дитної політики, сприяє запобіганню неконтрольованої емісії гро­шей, забороняє використовувати емісійні кошти для фінансування бюджету (п. 2 ст. 15 Бюджетного кодексу України).

Отже, НБУ має подвійну правову природу. З одного боку, НБУ є центральним органом державного управління, має широкі спеціаль­ні владні повноваження щодо управління грошово-кредитною по­літикою держави (статті 24-25 Закону України «Про Національний банк України»), а з іншого - виступає економічно самостійним органом, є юридичною особою публічного права (ст. 4 зазначеного Закону), має право укладати цивільно-правові договори з комер­ційними банками та державою і як суб’єкт цивільних відносин несе цивільну відповідальність. Діяльність НБУ спрямована насамперед

на забезпечення єдиної державної політики у сфері грошового обігу, кредитування, валютного регулювання, здійснення фінансу­вання і розрахунків у народному господарстві України.