§ 4. Правове регулювання спеціального природокористування

Відповідно до ч. З ст. 38 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», в порядку спеціального використання природних ресурсів гро­мадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України,-на пільгових умовах.

Спеціальне природокористування характеризується виділенням фізичним або юридичним особам природних об'єктів у відособлене володіння. У зв'язку з цим, чинне законодавство більш детально регламентує право спеціального природокористування. Воно знайшло своє закріплення в усіх галузях ресурсо- вого законодавства. Так, згідно ст. 19 Кодексу про надра, останні надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Для геологічного вивчення, в тому числі для дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, надра надаються у користування без надання гірничого відводу після одержання спеціального дозволу на геологічне вивчення надр. Для видобування прісних підземних вод і розробки родовищторфу надра також надаються без гірничого відводу, але на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства екології та природних ресурсів України та Міністерства охорони здоров'я України. За ч. 2 ст. 23 Кодексу про надра, видобування корис- нихкопалин місцевого значення і торфу із застосуванням спеціальнихтехнічних засобів, які можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища, погоджується з місцевими радами та органами Міністерства еко­логіїта природних ресурсів України на місцях.

Спеціальне природокористування більш детально регламентовано у вод­ному законодавстві. Відповідно до чинної редакції ч. 1 ст. 48 Водного кодексу, спеціальне водокористування являє собою забір води з водних об'єктів із за­стосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання за­бруднюючих речовин зі зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами, насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, про­мислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших потреб. Водне законодавство пріоритетну увагу приділяє спеціальному водокористу­ванню для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення, спеціальному користуванню водними об'єктами для лікувал ьних, курортних та оздоровчих цілей, а також особливостям спеціального користування водними ресурсами для потреб окремих галузей економіки.

Спеціальне природокористування притаманно і чинному лісовому за­конодавству. Відповідно до ст. 67 нової редакції Лісового кодексу, спеціальне використання лісових ресурсів може здійснюватися у таких видах: заготівля деревини в порядку рубок головного користування; заготівля другорядних лісових матеріалів; побічні лісові користування; використання корисних власти­востей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт. Чинним законодавством можуть передбачатися й інші види спеціального використання лісових ресурсів. Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети. Умови та порядок здійснення спеціального використання лісових ресурсів вста­новлюються Кабінетом Міністрів України.

За ст. 69 ЛКУ, спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісо­вій ділянці проводиться за спеціальним дозволом (лісорубний квиток, ордер, лісовий квиток). Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісо­вого господарства. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувача- ми. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом. Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Земельне законодавство не містить прямої вказівки на спеціальне землеко­ристування, але за своїми цілями та порядком надання усі відвідні та договірні види землекористування є спеціальними. Так, відповідно до ст. 24 Земельного кодексу, державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної! комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчаль­них цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Аналогічний стан з правовим регулюванням спеціального природокористу­вання існує в Законі «Про курорти», в якому також не визначені спеціальні види використання курортних ресурсів. Проте у ст. 18 вказаного Закону йдеться про плату за спеціальне використання природних лікувальних ресурсів, нормативи та порядок справляння якої встановлюються Кабінетом Міністрів України. Це надає підстави для твердження проте, що використання курортних ресурсів за плату, з відособленням певної природноїтериторіїта за цільовим призначенням, тобто з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань є видами спеціального природокористування.

Спеціальне природокористування досить детально регламентовано у ст. 10Закону «Про рослинний світ». З вказаною нормою спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фі­зичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх перероб­ки. За умови додержання вимог законодавства можуть здійснюватися такі види спеціального використання природних рослинних ресурсів: збирання лікарських рослин; заготівля деревини підчас рубок головного користування; заготівля жи­виці; заготівля кори, лубу, деревної зелені, деревних соків тощо; збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової підстилки, очерету тощо; заготівля сіна; випасання худоби. Чинним законодавством можуть передбачатися й інші види спеціального використання природних рослинних ресурсів.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів загальнодержавно- гозначення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначаєть­ся Кабінетом Міністрів України. Спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Форма дозволу на спеціальне використання при­родних рослинних ресурсів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Заготівля деревини під час рубок головного користування, живиці на зе­мельних ділянках лісогосподарського призначення здійснюється в порядку, що встановлюється Лісовим кодексом. Інші види спеціального використання рослинних ресурсів на земельних ділянках лісогосподарського призначення здійснюються в порядку, що встановлюється Законом «Про рослинний світ», Лісовим кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Реалізація лікар- ськоїтатехнічної сировини дикорослих рослин юридичними або фізичними осо­бами, які не мають дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів, забороняється.

Видача дозволів на спеціальне використання природних рослинних ре­сурсів здійснюється у межах лімітів їх використання. Згідно ст. 11 Закону «Про рослинний світ», ліміти спеціального використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення встановлюються на підставі науково обґрунтованих нормативів спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища. Порядок встановлення лімітів спеціального використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок встановлення лімітів спеціального використання природних рослинних ресурсів місцевого значення визначається Верховною Радою Авто­номної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування за поданням спеціально уповноважених місцевих органів виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Згідно ст. 17 Закону «Про тваринний світ», до спеціального використання об'єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительсько­го і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища. Спеціальне використання об'єктів тваринного світу в порядку ве­дення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права корис­тування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об'єктами.

Не дивлячись на природоохоронну спрямованість Закону «Про природно- заповідний фонд України», в його змісті тепер також виділені спеціальні види природокористування. Так, за нововведеною ст. 9-1 у природно-заповідний за­кон, спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів. Перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду і порядокїх використання визначаються режимом територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів. Спеціальне використання природних ресурсів у межах тери­торій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно- заповідного фонду, затвердженого органом виконавчої влади з питань охо­рони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення (крім корисних копалин) здійс­нюється на підставі дозволів, що видаються місцевими радами за погодженням зтериторіальними органами виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення визна­чається Кабінетом Міністрів України. Видача дозволів на спеціальне викорис­тання природних ресурсів здійснюється на безоплатній основі. Видача дозволів здійснюється на підставі клопотання (заявки) природокористувача, погодженого із власником або постійним користувачем земельної ділянки та заінтересовани­ми органами. Здійснення господарської та іншої діяльності за декларативним принципом заборонено.

Дозвіл видається після затвердження лімітів протягом місяця з моменту подання клопотання. Підставами для відмови у видачі дозволу є відсутність затердженого в установленому порядку ліміту, порушення умов природокорис­тування та режиму території природно-заповідного фонду. Рішення про відмову увидачі дозволу може бути оскаржено до центрального органу виконавчої влади вгалузі охорони навколишнього природного середовища або до суду.

До своєрідних вимог спеціального природокористування можна віднести і користування атмосферним повітрям, що закріплені в ст. 20 нової редакції Закону «Про охорону атмосферного повітря». Так, за вказаною нормою, складування, розміщення, зберігання або транспортування промислових та побутових від­ходів, які є джерелами забруднення атмосферного повітря забруднюючими ре- човинамита речовинами з неприємним запахом або іншого шкідливого впливу, допускається лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування територіях, здодержанням нормативів екологічної безпеки і подальшої утилізації або ви­далення таких відходів.

Не допускається спалювання зазначених відходів на території підпри­ємств, установ, організацій і населених пунктів, за винятком випадків, коли це здійснюється з використанням спеціальних установок при додержанні вимог, встановлених законодавством про охорону атмосферного повітря. Власники або уповноважені ними органи підприємств, установ, організацій та громадя- ни-суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані забезпечувати переробку, утилізацію та своєчасне вивезення відходів, які забруднюють атмосферне по­вітря, на підприємства, що використовують їх як сировину або на спеціально відведені місця чи об'єкти.